Energy Aspects прогнозує дефіцит авіаційного пального в Європі у четвертому кварталі на рівні 510 тис. барелів на добу. У вересні постачання з Південної Кореї зросли до 129 тис. барелів на добу — найвищого рівня майже за чотири роки. Для дизельного ринку це важливо через конкуренцію авіапального й дизпалива за ті самі середньодистилятні фракції та переробні потужності.

Європа заміщує близькосхідне авіапальне віддаленими постачаннями

Європа входить у четвертий квартал із прогнозованим дефіцитом авіаційного пального у 510 тис. барелів на добу, тоді як у США Energy Aspects очікує профіцит 18 тис. барелів на добу, а в Азійсько-Тихоокеанському регіоні — 419 тис. барелів на добу.

Після скорочення постачання з Близького Сходу європейські покупці збільшили імпорт із Нігерії, США, Канади та Південної Кореї. У вересні поставки південнокорейського авіапального до Європи становили близько 129 тис. барелів на добу — найвищий рівень із жовтня 2022 року.

Південнокорейські НПЗ змогли наростити пропозицію завдяки високому завантаженню. У липні випуск авіапального в країні досяг майже 13,89 млн барелів — максимуму за сім років, а експорт піднявся до найвищого рівня за три з половиною роки. Переробка сирої нафти становила 2,7 млн барелів на добу, на 16% більше, ніж у червні.

Дефіцит авіапального впливає і на дизельний баланс

Авіаційне пальне та дизель належать до середніх дистилятів і використовують близькі компоненти переробки. Коли маржа одного продукту зростає, НПЗ можуть змінювати структуру випуску, тому дефіцит авіапального здатний посилювати конкуренцію за переробні потужності, необхідні для виробництва дизелю.

Reuters зазначає, що європейський дизель одночасно перебував на рекордних рівнях і був дорожчим від азійського ринку. Різниця між регіональними цінами робить постачання азійських середніх дистилятів до Європи економічно привабливішим.

Додатковим обмеженням залишаються запаси. У хабі Амстердам–Роттердам–Антверпен запаси авіапального на тижні до 10 вересня впали до найнижчого рівня за сім років. Раніше «Термінал» повідомляв, що запаси газойлю й дизпалива в ARA становили 1,68 млн тонн, тобто весь сегмент середніх дистилятів працює з обмеженим запасом міцності.

Європейська залежність від далеких постачальників зростає саме тоді, коли індійські НПЗ уже забезпечували близько 60% серпневого потоку дизпалива до Європи через Баб-ель-Мандеб. Це посилює роль фрахту, доступності танкерів і міжрегіональних цінових спредів у формуванні європейської вартості дизельного пального.

Джерела: Reuters.

У вересні експорт дизельного пального з Близького Сходу до Європи становив у середньому лише 110 тис. барелів на добу проти 191 тис. у серпні. Це найнижчий рівень із лютого 2020 року. На тлі дефіциту Platts оцінював дизпальне CIF Північно-Західна Європа у $1 642,25 за тонну — найвище значення з початку відповідного ряду у 2007 році.

Європа отримує дедалі менше дизпалива з Близького Сходу

Постачання дизельного пального з Близького Сходу до Європи у вересні прямує до найнижчого рівня за шість років. За даними S&P Global Commodities at Sea від 21 вересня, середній потік становив 110 тис. барелів на добу проти 191 тис. барелів на добу в серпні. Востаннє нижчий рівень фіксували у лютому 2020 року.

Найбільшим постачальником став Оман, а головним отримувачем — Румунія. Оман використовує перевагу своїх портів Сохар і Дукм, розташованих за межами Ормузької протоки. У серпні оманський експорт досяг рекордних 130 тис. барелів на добу.

Альтернативні маршрути частково пом’якшують дефіцит, але не відновлюють довоєнного балансу. «Термінал» раніше повідомляв, що Індія забезпечила близько 60% серпневого потоку дизпалива до Європи через Баб-ель-Мандеб.

Європейська ціна більш ніж удвічі перевищила довоєнний рівень

Platts оцінював баржове ультранизькосірчисте дизельне пальне FOB ARA 18 вересня у $1 536 за тонну проти $752,25 за тонну 27 лютого, напередодні початку війни. Фізичний ринок залишається напруженим через перебої з близькосхідною пропозицією та російську заборону експорту дизпалива.

Для партій із постачанням до Північно-Західної Європи Platts 15 вересня оцінив дизельне пальне 10 ppm CIF у $1 642,25 за тонну — найвище значення з початку відповідної серії у 2007 році. Для порівняння, близькосхідний газойль оцінювався у $164,10 за барель, або приблизно $1 203 за тонну.

Висока прибутковість дизельного сегмента стимулює європейські НПЗ віддавати перевагу випуску дизпалива порівняно з авіаційним пальним, яке виробляється з близьких середньодистилятних фракцій. Це посилює конкуренцію всередині групи середніх дистилятів.

Раніше «Термінал» повідомляв, що перенаправлення саудівської сирої нафти через Оман не усунуло дефіциту готового дизельного пального.

Джерела: S&P Global Energy.

Європейські ф’ючерси на дизельне пальне завершили попередній тиждень на історичному максимумі й більш ніж удвічі перевищили рівень початку 2026 року. Експорт дизпалива з Близького Сходу в березні–серпні становив у середньому близько 800 тис. барелів на добу — приблизно вдвічі менше, ніж роком раніше. Високі ціни підтримують обмежені запаси та нестача вільних переробних потужностей.

Дизельний дефіцит став глобальним

Ціни на дизельне пальне в Європі та США досягли рекордних рівнів після одночасного скорочення постачання з Близького Сходу та росії. Reuters 21 вересня повідомило, що європейські дизельні ф’ючерси завершили попередній тиждень на історичному максимумі та більш ніж удвічі перевищили рівень початку року.

За даними Kpler, наведеними Reuters, експорт дизпалива з Близького Сходу в період із березня до серпня становив у середньому 800 тис. барелів на добу — приблизно половину торішнього рівня. У 2025 році регіон забезпечував майже 41% європейського імпорту дизельного пального.

Скорочення близькосхідної пропозиції наклалося на російські експортні обмеження й пошкодження НПЗ. «Термінал» раніше повідомляв, що сукупний експорт дизпалива й газойлю з Перської затоки та росії у серпні скоротився на 1,6 млн барелів на добу порівняно з лютим.

НПЗ працюють майже на межі можливостей

Додаткове виробництво поки не компенсує втрату експортних потоків. Міжнародне енергетичне агентство, на яке посилається Reuters, зазначило, що значна частина світових НПЗ уже працює з високим завантаженням. У США наприкінці серпня рівень використання переробних потужностей був найвищим за вісім років.

Попри максимальне завантаження американських НПЗ, запаси дистилятів залишаються низькими. На звітному тижні вони збільшилися приблизно на 600 тис. барелів — до 96,97 млн барелів, але все одно були майже на 15% нижчими за середній п’ятирічний рівень для цієї пори року. Середня роздрібна ціна дизпалива у США у вересні вперше перевищила $6 за галон.

Європейський запас також обмежений: запаси в хабі Амстердам–Роттердам–Антверпен станом на 10 вересня були найнижчими для цієї пори року. Раніше «Термінал» фіксував зростання запасів газойлю й дизпалива в ARA до 1,68 млн тонн завдяки більшому імпорту зі США, однак локальне поповнення не усунуло глобального дефіциту.

Китай збільшив експорт, але цього недостатньо для зміни балансу

Китайські постачання дизпалива у серпні відновилися до найвищого рівня майже за два з половиною роки — близько 320 тис. барелів на добу. Водночас це супроводжувалося скороченням внутрішніх запасів, тоді як у квітні–червні китайський експорт був на 26% нижчим, ніж роком раніше.

Таким чином, збільшення китайських відвантажень поки лише частково компенсує втрати з інших регіонів. Раніше «Термінал» повідомляв, що світове постачання дизпалива залишатиметься напруженим упродовж зимового періоду через нестачу резервних переробних потужностей.

Джерела: Reuters.

Німеччина 10 жовтня заявила, що не змінюватиме санкційну політику щодо росії після тимчасового послаблення американських обмежень для російського дизпалива. Наступного дня американський сенатор-республіканець Том Тілліс заявив, що угода адміністрації Дональда Трампа з росією може суперечити законодавству США. Таким чином, оголошене повернення російського дизелю на міжнародний ринок стикається не лише з виробничими, а й із санкційними та юридичними обмеженнями.

Берлін не повторюватиме рішення Вашингтона

Уряд Німеччини 10 жовтня підтвердив, що збереже санкції проти росії попри рішення адміністрації США тимчасово дозволити операції з російським паливом. Представник федерального уряду Штефан Корнеліус заявив, що Берлін залишається відданим чинним санкційним рішенням і працює з європейськими партнерами над подальшими обмежувальними заходами.

Це означає, що американське послаблення санкцій автоматично не відкриває європейський ринок для російського дизпалива. Регуляторний режим ЄС залишається окремим від американського, а Німеччина прямо заявила про збереження своєї позиції.

Для європейського паливного балансу ця відмінність принципова. «Термінал» раніше повідомляв, що путін пов’язував повернення російського дизелю на світовий ринок зі зняттям санкцій. Заява Німеччини показує, що принаймні один із ключових членів ЄС не розглядає американське рішення як підставу для аналогічного кроку.

У США виникло питання про законність угоди

11 жовтня сенатор-республіканець Том Тілліс заявив, що існують підстави вважати, що президент може діяти всупереч закону, реалізуючи дизельну домовленість із росією. Критика угоди стала двопартійною.

Associated Press повідомило, що шість сенаторів — чотири республіканці та два демократи — закликали адміністрацію негайно відмовитися від рішення. Вони вказали на суперечність між закупівлею російського пального та санкційним законодавством, спрямованим на скорочення доходів москви від енергетичного експорту.

Адміністрація США наполягає, що діє в межах своїх повноважень і прагне збільшити пропозицію дизпалива на тлі високих внутрішніх цін. Однак політична та юридична суперечка створює додаткову невизначеність щодо того, яка частина оголошених російських обсягів фактично потрапить на міжнародний ринок і на яких умовах.

Ця невизначеність виникла в момент, коли світовий дизельний баланс уже залишається напруженим. «Термінал» повідомляв, що запаси дистилятів у США були приблизно на 13% нижчими за п’ятирічну сезонну норму, а Європа залишається залежною від зовнішніх постачальників.

Джерела: Reuters, Reuters, Associated Press.

The Times 3 жовтня 2026 року повідомила, що Велика Британія стикається з ризиком дизельної кризи, а ціни можуть досягти рекордного рівня £2 за літр. У матеріалі причинами названо глобальні перебої у виробництві та ланцюгах постачання дизелю, а також залежність країни від імпорту.

Обмежені резерви та скорочена переробка посилили вразливість британського ринку

За даними The Times, Велика Британія значною мірою залежить від імпорту дизельного пального, зокрема зі США. У матеріалі зазначено, що торік 31% британського дизелю надходив з Америки. Водночас внутрішня переробна база скоротилася: кількість НПЗ зменшилася з дев’яти до чотирьох.

The Times також повідомила, що країна має приблизно 40 днів дизельних резервів. На тлі напруження на світовому ринку це підвищує вразливість економіки до зовнішніх перебоїв у постачанні. Видання пов’язує поточний тиск із конфліктом США та Ірану, українськими ударами по російських НПЗ і скороченням експорту з Близького Сходу.

У матеріалі зазначено, що країни G7 погодили випуск 100 млн барелів резервів протягом наступних чотирьох місяців. Президент США Дональд Трамп, за даними The Times, під тиском американського аграрного лобі погрожував забороною експорту дизелю, але згодом відступив від цієї ідеї.

Для європейського ринку нафтопродуктів британська ситуація показує значення імпортної залежності, резервів і переробної потужності під час глобального паливного шоку. Джерело не подає окремих висновків щодо LPG, тому матеріал стосується ширшого ринку моторного пального та дизелю.

Джерело: Terminal. За матеріалами: The Times.

Норвезький оператор газопроводів Gassco заявив, що експортна система країни готова до високого попиту Європи взимку. Reuters повідомив, що 1 жовтня почався новий газовий рік і піковий сезон постачання до Європи, де рівні сховищ нижчі за довгострокове середнє.

Газова інфраструктура Норвегії входить у зимовий сезон після завершення планового ремонту

Норвезька система експорту природного газу добре підготовлена до високого попиту з боку Європи протягом майбутньої зими, заявив 1 жовтня оператор газопроводів і переробних потужностей Gassco.

Після вторгнення росії в Україну у 2022 році Норвегія стала найбільшим постачальником природного газу до Європи. За даними Reuters, вона забезпечує близько 30% попиту Європейського Союзу та Великої Британії завдяки родовищам, які експлуатують Equinor та інші компанії.

1 жовтня позначає початок нового року на газовому ринку та старт пікового сезону постачання до Європи. Reuters зазначає, що європейські рівні зберігання газу перебувають значно нижче довгострокового середнього.

Gassco нещодавно завершила масштабні ремонти, які скорочували постачання у вересні відповідно до планів технічного обслуговування на рік. Європейські ціни на газ у 2026 році більш ніж подвоїлися — приблизно до 73 євро за мегават-годину — після того, як війна США та Ізраїлю проти Ірану суттєво обмежила постачання скрапленого природного газу.

У 2025 році Gassco поставила 114,9 млрд кубометрів газу через трубопровідну мережу довжиною 8 800 км. Постачання у 2026 році наразі становить 86,2 млрд кубометрів, що на 2,1 млрд кубометрів більше, ніж роком раніше.

Reuters також нагадує, що минулого тижня єврокомісар з енергетики Дан Йоргенсен попередив: ЄС стикається з кризою цін на енергоносії цієї зими, і закликав країни-члени продовжувати наповнювати сховища та скорочувати попит.

«Коли ми входимо в зимовий сезон із завершеним технічним обслуговуванням і добре функціонуючою транспортною системою, норвезький континентальний шельф добре підготовлений до задоволення попиту Європи», — заявив директор із системних операцій Gassco Альфред Скоор Гансен.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Європейська нафтопереробна система стала меншою саме тоді, коли дефіцит готового пального повернув питання енергетичної стійкості до порядку денного. З 2009 року в Європі закрили або переорієнтували близько 30 із приблизно 100 НПЗ, а переробні потужності Європи та сусідніх країн скоротилися з 17,5 млн до 14,4 млн барелів на добу. На тлі перебоїв із постачанням європейська ціна дизпалива перевищила $1 500 за тонну.

Європейська переробна база скоротилася приблизно на 3,1 млн барелів на добу

Європа з 2009 року втратила близько 30 із приблизно 100 нафтопереробних заводів, повідомило Reuters 1 жовтня з посиланням на керівника VAROPreem Дева Саньяла та галузеві дані. Частину підприємств закрили, інші переобладнали для виробництва біопалива.

Сукупні нафтопереробні потужності Європи та сусідніх держав за цей час скоротилися з приблизно 17,5 млн барелів на добу у 2009 році до 14,4 млн барелів на добу минулого року. Різниця становить приблизно 3,1 млн барелів на добу.

VAROPreem нині має близько 530 тис. барелів на добу переробних потужностей на підприємствах у Швеції, Швейцарії та Німеччині. Керівник компанії зазначив Reuters, що уряди дедалі більше приділяють увагу безперервності постачання й наявності власних переробних потужностей.

Менша кількість НПЗ підвищує залежність від імпорту готового пального

Скорочення європейської переробної бази саме по собі не створює дефіциту, доки необхідні обсяги можна імпортувати. Однак у 2026 році одночасно погіршилася доступність кількох зовнішніх джерел дизпалива: частина близькосхідних потоків була втрачена через війну навколо Ірану, а російська переробка й експорт скоротилися.

У цих умовах ціна дизельного пального в Європі перевищила $1 500 за тонну. Високі котирування відображають не лише вартість сирої нафти, а й дефіцит саме готового продукту, обмежені резервні потужності НПЗ та необхідність залучати дедалі віддаленіші джерела постачання.

«Термінал» раніше повідомляв, що запаси дизпалива в ARA залишалися на 16% нижчими за норму, а ризик обмеженої пропозиції може перейти у 2027 рік. Частину втрат Європа компенсує новими джерелами: зокрема, НПЗ Dangote збільшив експорт дизпалива й газойлю на 23% та посилив постачання до європейського ринку.

Структурне скорочення переробних потужностей означає, що за одночасних перебоїв у кількох експортних регіонах Європа має менший внутрішній резерв для компенсації дефіциту. Саме тому робота НПЗ, імпортні маршрути та стратегічні запаси дедалі більше визначають ціну дизпалива незалежно від динаміки сирої нафти.

Джерела: Reuters.

Сумарний експорт бензину й дизельного пального зі США у липні досяг рекордних 2,2 млн барелів на добу, оскільки покупці в Європі та Азії шукали заміну втраченим обсягам. Дизельний крек-спред у США 16 вересня встановив рекорд закриття близько $118 за барель. Середнє завантаження американських НПЗ у третьому кварталі становило 96,3% проти 94,7% роком раніше.

Американські НПЗ працюють майже на межі завантаження

Високий світовий попит на готове пальне перетворив США на одного з ключових постачальників для ринків, які втратили частину традиційних джерел. За даними Kpler, наведеними Reuters 30 вересня, сумарний експорт бензину й дизпалива зі США у липні досяг рекордних 2,2 млн барелів на добу.

Американські НПЗ реагують на дефіцит високим завантаженням. За даними EIA, середній коефіцієнт використання нафтопереробних потужностей у третьому кварталі становив 96,3% проти 94,7% у третьому кварталі 2025 року та 91,9% у відповідному періоді 2024 року.

Висока прибутковість переробки підтримує такі режими роботи. Крек-спред ф’ючерсів на дизельне пальне з ультранизьким умістом сірки — різниця між вартістю продукту та сировини, що характеризує маржу переробки, — 16 вересня досяг рекордного рівня закриття близько $118 за барель.

Європа залежить від американського ресурсу в момент обмеженої світової пропозиції

Reuters зазначає, що покупці в Європі та Азії активно залучали американські вантажі через дефіцит на інших напрямках. Це робить режим роботи НПЗ США та американську експортну політику важливими для європейського балансу дизпалива.

«Термінал» раніше повідомляв, що європейська премія дизпалива до Brent перевищила рекордні $95 за барель, а США в серпні забезпечували суттєву частину імпортних потреб регіону. За оцінкою Goldman Sachs, наведеною у попередньому матеріалі «Термінала», кожен тиждень потенційної заборони американського експорту може додавати до європейської гуртової ціни дизпалива близько $3 за барель.

Високе завантаження НПЗ одночасно показує обмеженість швидкого нарощування пропозиції. Навіть рекордні переробні маржі вже підтримують роботу підприємств майже на повній потужності, тому додатковий світовий попит не обов’язково можна компенсувати пропорційним збільшенням американського виробництва.

На внутрішньому ринку США наслідком дефіциту стала рекордна роздрібна ціна дизпального — $6,528 за галон 22 вересня. На цьому тлі американська адміністрація розглядає різні способи збільшення внутрішньої доступності ресурсу, а перспектива обмеження експорту залишається одним із ризиків для європейських покупців.

Джерела: Reuters, Federal Reserve Bank of Dallas.

Європейський баланс авіапального у четвертому кварталі може мати дефіцит 510 тис. барелів на добу. Постачання з Південної Кореї у вересні збільшилися до 129 тис. барелів на добу — найвищого рівня майже за чотири роки. Для дизельного ринку ця зміна важлива тому, що авіапальне та дизель належать до середніх дистилятів і конкурують за переробні потужності та імпортні потоки.

Європа заміщує втрачені близькосхідні обсяги далеким імпортом

Європа може завершити четвертий квартал із дефіцитом авіаційного пального в 510 тис. барелів на добу, свідчить прогноз Energy Aspects, наведений Reuters 21 вересня. Для порівняння, у США очікується профіцит 18 тис. барелів на добу, а в Азійсько-Тихоокеанському регіоні — 419 тис. барелів на добу.

Після початку війни з Іраном Європа втратила приблизно половину традиційного імпорту авіапального з Близького Сходу й почала активніше закуповувати продукт у Нігерії, США, Канаді та Азії. Схожий механізм «Термінал» описував ще в липні, коли Європа нарощувала імпорт авіапального на тлі проблем із маршрутами через Ормузьку протоку.

Південна Корея довела постачання до Європи до 129 тис. барелів на добу

За даними Kpler, у вересні європейський імпорт авіапального з Південної Кореї досяг 129 тис. барелів на добу — найвищого показника з жовтня 2022 року. Дані LSEG показують близький рівень.

Південнокорейські НПЗ мають ресурс для збільшення експорту. У липні випуск авіапального в країні досяг майже 13,89 млн барелів — семирічного максимуму, а експорт піднявся до найвищого рівня за три з половиною роки. Первинна переробка нафти у липні становила 2,7 млн барелів на добу, що на 16% більше, ніж у червні.

Одночасно незалежні запаси авіапального в хабі ARA у тиждень до 10 вересня опустилися до семирічного мінімуму. Низькі запаси посилюють потребу в довгих маршрутах постачання з Азії та інших регіонів.

Дефіцит авіапального безпосередньо стосується балансу дизелю

Авіаційне пальне, дизель і газойль належать до групи середніх дистилятів. Тому зміна економіки одного продукту впливає на рішення НПЗ щодо структури виробництва та на напрямки міжнародної торгівлі.

Reuters зазначає, що європейський дизель також досяг рекордного рівня та коштує дорожче від азійських аналогів. Розширення різниці між азійськими та європейськими котируваннями робить транспортування середніх дистилятів до Європи економічно привабливішим.

Це не означає автоматичного перетікання всього доступного азійського авіапального в дизельний сегмент: продукти мають різні специфікації та попит. Проте вони використовують спільну нафтопереробну базу, а тому дефіцит одного великого сегмента зменшує свободу НПЗ у перерозподілі виробничих потужностей. На цьому тлі додаткового значення набуває вже зафіксоване скорочення чистого експорту дизпалива з Перської затоки та росії на 1,6 млн барелів на добу.

Джерела: Reuters.

Європейські ф’ючерси на газойль 15 вересня досягли найвищого внутрішньоденного рівня з квітня та завершили торги на рекордному рівні. 16 вересня котирування дещо знизилися після того, як Саудівська Аравія запропонувала додаткові партії нафти через оманський порт Сохар. Водночас дефіцит дизельного пального залишається окремою проблемою, оскільки Європа втратила частину постачання готових нафтопродуктів із Близького Сходу, а російська переробка та експорт обмежені.

Нафта дешевшає, але дизельний баланс залишається напруженим

Ціни на нафту 16 вересня знизилися після повідомлень, що Саудівська Аравія почала пропонувати азійським покупцям додаткові партії сировини через перевалку «борт у борт» поблизу порту Сохар в Омані. Такий маршрут частково компенсує проблеми з експортом після пошкодження саудівського трубопроводу East-West і порушення роботи порту Янбу.

Brent під час торгів опускався приблизно до $107 за барель після зростання більш ніж на $3 напередодні. Однак реакція дизельного сегмента була значно стриманішою: європейські ф’ючерси на газойль залишалися поблизу рекордних значень.

Аналітик Naga.com Френк Волбаум пояснив Reuters, що висока ціна дизелю відображає дефіцит конкретного готового продукту, який накладається на високу вартість сирої нафти. Європа втратила суттєву частину постачання дизельного й авіаційного пального з Близького Сходу, а проблеми російських НПЗ додатково обмежили доступність середніх дистилятів.

«Термінал» раніше аналізував, як зупинення саудівського трубопроводу East-West одночасно посилило ризики для альтернативних маршрутів постачання.

Перенаправлення сирої нафти не замінює втраченого дизпалива

Саудівська Аравія може частково підтримати експорт сирої нафти через Оман, однак це не означає автоматичного відновлення пропозиції готового дизпалива. Для ринку середніх дистилятів критичними залишаються потужності НПЗ, доступність готового продукту та логістика його доставки до Європи.

Показовою залишається ситуація із запасами. Станом на попередній звітний тиждень запаси газойлю й дизпалива в ARA зросли на 4% — до 1,68 млн тонн, однак збільшення забезпечував, зокрема, імпорт зі США, тобто європейський ринок продовжує залежати від віддалених альтернативних постачальників.

Додатково чистий експорт дизпалива й газойлю з Перської затоки та росії скоротився на 1,6 млн барелів на добу порівняно з лютим. Саме тому відновлення доступності сирої нафти через новий маршрут не усуває дефіциту переробних потужностей і готового пального.

Джерела: Reuters.