Спотова ціна низькосірчистого дизельного пального в гавані Нью-Йорка 7 жовтня зросла на 6% — до $5 за галон. На узбережжі Мексиканської затоки дизель подорожчав на 1,5% до $4,63 за галон, а в Лос-Анджелесі — на 6,5% до $5,22. Високі американські ціни важливі для Європи, яка конкурує за американські експортні вантажі на тлі глобального дефіциту середніх дистилятів.

Американський фізичний дизель дорожчає швидше за частину інших нафтопродуктів

Управління енергетичної інформації США 8 жовтня оприлюднило щоденний зріз гуртових і роздрібних цін за закриттям торгів 7 жовтня. Низькосірчисте дизельне пальне в гавані Нью-Йорка коштувало $5,00 за галон, що на 6% більше, ніж попереднього торгового дня.

На узбережжі Мексиканської затоки ціна становила $4,63 за галон із денним зростанням на 1,5%. У Лос-Анджелесі показник досяг $5,22 за галон і збільшився на 6,5%.

Середня роздрібна ціна дизпалива у США за даними, наведеними EIA, становила $6,28 за галон. Одночасно розрахунковий американський крек-спред 3:2:1 перебував на рівні $57,22 за барель.

Дорожчий американський ресурс посилює конкуренцію за імпорт до Європи

Американський ринок має пряме значення для європейського дизельного балансу. S&P Global Commodity Insights раніше зазначало, що можливе обмеження американського експорту змусило б європейських покупців активніше конкурувати за дизельні вантажі з Азії та Близького Сходу.

Нинішнє зростання американських спотових цін відбувається на тлі вже високого завантаження НПЗ та низьких запасів. «Термінал» 6 жовтня повідомляв, що маржа дистилятів у США майже утричі перевищує торішню, а запаси залишаються приблизно на 13% нижчими за сезонну норму.

Для Європи це обмежує можливість швидко наростити дешевий імпорт із США. Регіон уже входить у жовтень після рекордно слабкого вересневого імпорту дизпалива, тому ціна американського фізичного ресурсу залишається одним із ключових зовнішніх індикаторів.

Джерела: U.S. Energy Information Administration, S&P Global Commodity Insights.

Президент Франції Емманюель Макрон звернувся до Європейської комісії із закликом на рік відкласти нові правила звітності щодо метанових викидів для імпортерів нафти й газу. Reuters пов’язує цю ініціативу з напруженням на паливних ринках і ризиками для постачання.

Франція просить регуляторну гнучкість для імпортерів і переробників на тлі напруження у постачанні пального

Reuters повідомило 22 вересня, що президент Франції Емманюель Макрон у листі до президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн попросив відкласти запровадження нових правил звітності щодо метанових викидів для постачання нафти й газу до ЄС. Лист датований 18 вересня, вперше про нього повідомила французька газета Les Echos; Reuters зазначає, що бачило цей документ.

Нові правила ЄС мають набути чинності 1 січня. Вони передбачають моніторинг і перевірку метанових викидів для постачання нафти й газу до блоку, а також штрафи за порушення регламенту. Метан є другим за значенням чинником глобального потепління після вуглекислого газу.

Макрон закликав відкласти застосування правил на один рік — до 1 січня 2028 року. За інформацією Reuters, понад десяток країн ЄС, зокрема Німеччина як найбільший газовий ринок Європи, вже просили відкласти або призупинити ці правила. У липні Єврокомісія доручила країнам ЄС відмовитися від фінансових штрафів, пов’язаних із регламентом, на три роки — до кінця 2029 року, але не погодилася переносити дату старту правил.

Єврокомісія заявила, що уважно стежить за розвитком ситуації на паливних ринках і проаналізує пропозиції Макрона. Представник Комісії повідомив, що у разі проблем із безпекою постачання вона готова розглядати додаткові заходи.

«Якщо ми побачимо будь-яку проблему з безпекою постачання, ми, звичайно, готові розглянути подальші заходи», — заявив представник Єврокомісії.

У листі Макрон також запропонував тимчасово послабити правила ЄС щодо якості пального, щоб збільшити європейське виробництво гасу та дизельного пального. За його словами, французькі нафтопереробники оцінюють можливий приріст виробництва у 5–20%.

Серед додаткових пропозицій — пом’якшення лімітів щодо біопаливного змішування, зокрема дозвіл дистриб’юторам замінювати дизель B7, який містить до 7% біодизеля, на B10 із часткою біодизеля до 10%. Макрон також попросив Комісію розглянути тимчасові зміни до європейських вимог щодо щільності пального, меж випаровування та десульфуризації.

За даними листа, через погіршення міжнародного постачання пального нафтопереробники та імпортери повідомляють про дедалі більші труднощі з підтвердженням постачання на найближчі тижні. У документі також зазначено, що Близький Схід забезпечує 36% імпорту гасу до ЄС і 18% імпорту дизельного пального.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Світовий дефіцит дизельного пального може не послабитися до 2027 року, оскільки запаси залишаються низькими, а резервні можливості нафтопереробки обмежені. У хабі Амстердам–Роттердам–Антверпен запаси дизпалива в липні були на 16% нижчими за п’ятирічний середній рівень. Європейські дизельні ф’ючерси водночас більш ніж удвічі перевищили рівень початку 2026 року.

Низькі запаси переводять дефіцит із короткострокового шоку у проблему 2027 року

Світовий ринок дизельного пального входить у четвертий квартал із низькими запасами та обмеженими можливостями швидко наростити виробництво. Reuters 21 вересня повідомило, що учасники ринку та показники сегмента зберігання вказують на ймовірне збереження дефіциту щонайменше до початку 2027 року.

Для Європи одним із ключових показників залишається хаб Амстердам–Роттердам–Антверпен, або ARA. За останніми доступними даними Insights Global, у липні запаси дизельного пального там були на 16% нижчими за середній рівень за п’ять років. Це узгоджується з тенденцією, яку «Термінал» раніше описував у матеріалах про обмежене світове постачання дизпалива впродовж зими та зростання вартості дизпалива в ЄС.

У США, які стали одним із важливих джерел додаткового продукту для глобального ринку, запаси дистилятів станом на 11 вересня становили 107,9 млн барелів — найнижчий показник для цієї пори року з початку відповідної статистики у 1982 році. Управління енергетичної інформації США очікує, що запаси дистилятів опустяться нижче 100 млн барелів у вересні та залишатимуться нижчими за п’ятирічний мінімум до кінця 2026 року і протягом більшої частини 2027 року.

Європейський дизель більш ніж удвічі дорожчий, ніж на початку року

Окремий матеріал Reuters від 21 вересня показує ціновий наслідок дефіциту: європейські дизельні ф’ючерси завершили попередній тиждень на історичному максимумі й більш ніж удвічі перевищили рівень початку 2026 року.

Однією з головних причин стало скорочення експорту із ключових регіонів виробництва. За даними Kpler, у період із березня до серпня експорт дизпалива з Близького Сходу становив у середньому близько 800 тис. барелів на добу — приблизно вдвічі менше, ніж роком раніше. У 2025 році цей регіон забезпечував майже 41% європейського імпорту дизельного пального.

Додатково з ринку випали російські обсяги. «Термінал» раніше повідомляв, що, за оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, сукупний чистий експорт дизпалива й газойлю з Перської затоки та росії у серпні був на 1,6 млн барелів на добу нижчим, ніж у лютому.

Висока маржа поки не створила достатньої додаткової пропозиції

Високі ціни теоретично стимулюють НПЗ збільшувати випуск дизельного пального, однак резерв виробничих потужностей обмежений. За даними Міжнародного енергетичного агентства, американські НПЗ наприкінці серпня працювали з найвищим завантаженням за вісім років. Попри це, запаси дистилятів залишалися приблизно на 15% нижчими за п’ятирічний сезонний середній рівень.

На тривалість дефіциту вказує й ринок зберігання. У Північній Америці та країнах Карибського басейну обсяг вільних резервуарів для дизпалива, доступних для оренди у жовтні, зріс до 13 млн барелів проти 11 млн барелів у червні. Учасники ринку відмовляються продовжувати частину контрактів на резервуари, оскільки фізичного продукту для їх заповнення недостатньо.

Для європейського ринку це означає, що ціновий ризик визначається не лише вартістю сирої нафти. Вирішальними залишаються фактичний випуск НПЗ, запаси готового продукту та доступність імпортних вантажів. Тому зниження нафтових котирувань саме по собі не гарантує пропорційного здешевлення дизпалива.

Джерела: Reuters

Ф’ючерси European Propane CIF ARA показали вищу ціну вересневого контракту проти серпневого

У списку контрактів European Propane CIF ARA Argus Futures на NYMEX серпневий контракт APSQ2026 вказано на рівні $528,43 за тонну, а вересневий APSU2026 — $563,60 за тонну. Така структура відображає дорожчий ближній осінній контракт для пропану з поставкою в європейському хабі CIF ARA.

Біржові індикатори пропану CIF ARA залишаються ключовим орієнтиром для контрактного ціноутворення LPG у Європі

Дані списку контрактів European Propane CIF ARA Argus Futures на NYMEX показують, що серпневий контракт APSQ2026 мав ціну $528,43 за тонну зі зміною +0,47%, або +$2,47. Вересневий контракт APSU2026 був вказаний на рівні $563,60 за тонну зі зміною +2,65%, або +$14,57.

Жовтневий контракт APSV2026 у списку контрактів мав ціну $556,10 за тонну зі зміною +2,15%, або +$11,69. Листопадовий APSX2026 — $551,38 за тонну зі зміною +2,39%, або +$12,85. Грудневий APSZ2026 — $542,88 за тонну зі зміною +2,25%, або +$11,97.

European Propane CIF ARA Argus Futures — це контрактний індикатор для пропану з базисом CIF ARA. CIF означає, що ціна враховує вартість товару, страхування та фрахт до району Амстердам — Роттердам — Антверпен. Argus — цінове агентство, котирування якого використовують учасники ринку енергоресурсів.

Для ринку LPG важлива не лише абсолютна ціна окремого контракту, а й форма кривої. У наведеному списку вересневий контракт дорожчий за серпневий, а жовтневий і листопадовий залишаються вище рівня серпня. Це ринковий сигнал щодо очікуваної вартості ближніх поставок пропану в європейському ціновому вузлі.

Такі індикатори використовують трейдери, імпортери та промислові споживачі для порівняння вартості фізичного LPG із біржовими або індексними орієнтирами. Вони також можуть застосовуватися під час оцінки імпортного паритету, логістичної премії та ризиків переоцінки контрактів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: TradingView / NYMEX.

Дефіцит готового продукту став дорожчим за саму нафту

Світовий ринок дизельного пального ввійшов у фазу гострої конкуренції за фізичні вантажі. За даними The Wall Street Journal від 18 серпня, еталонна ціна європейського дизелю наприкінці минулого тижня сягнула $167 за барель, тоді як приблизно рік тому вона становила $87 за барель.

Ще виразніший сигнал дає крек-спред — різниця між вартістю готового дизпального та сирої нафти, яка відображає економіку його виробництва. У Північно-Західній Європі цей показник становив близько $90 за барель проти середнього рівня $24 за барель у 2025 році. Таким чином, основне напруження зосередилося не лише в сегменті сирої нафти, а й безпосередньо у виробництві та доступності готового пального.

Це продовжує тенденцію, яку «Термінал» раніше фіксував у запасах газойлю в хабі ARA та дизельних крек-спредах.

Європа конкурує з Бразилією та Туреччиною за заміщення російського дизелю

Однією з причин дефіциту стало скорочення російського виробництва пального після ударів по НПЗ та обмеження експорту дизпального. Покупці, які раніше отримували російський ресурс, змушені шукати заміщення на інших ринках.

У результаті Європа конкурує з Бразилією та Туреччиною за вантажі зі США та Індії. Американський ринок став одним із головних джерел додаткового ресурсу, але його можливості не безмежні: високий експорт відбувається на тлі дуже низьких внутрішніх запасів дистилятів.

Для європейського ринку така конкуренція означає, що висока ціна є не лише наслідком дорожчої сировини. Вона відображає премію за доступний фізичний дизель у ситуації, коли кілька великих регіонів одночасно шукають заміщення в обмеженого кола постачальників. Раніше «Термінал» аналізував, як обмеження російського експорту поглибило дефіцит середніх дистилятів.

Джерела: The Wall Street Journal.

Дизельне пальне в Європі залишається дорогим навіть після зниження Brent приблизно до $88 за барель. Премія європейського дизелю до нафти зросла з близько $25 за барель на початку року до понад $70, тоді як запаси газойлю в хабі Амстердам — Роттердам — Антверпен перебувають на 24% нижче п’ятирічного середнього рівня. Основне обмеження перемістилося з ринку сирої нафти у переробку та фізичну доступність готового пального.

Дешевша нафта поки не означає дешевого дизпального

17 серпня Brent торгувалася приблизно по $88 за барель — майже на третину нижче пікового рівня близько $126, досягнутого під час війни з Іраном. Водночас ціни на готові нафтопродукти знизилися значно менше, а дефіцит дизельного пального виявився гострішим, ніж нестача сирої нафти. :contentReference[oaicite:0]{index=0}

За наведеними Reuters даними Міжнародного енергетичного агентства, переробка нафти на Близькому Сході у другому кварталі була на 2,9 млн барелів на добу нижчою за довоєнний рівень. У третьому кварталі відставання, як очікує МЕА, становитиме 2,2 млн барелів на добу. Одночасно російська переробка опустилася до рівнів, близьких до мінімальних за два десятиліття, а Китай скоротив переробку й експорт пального.

У липні сукупний експорт із росії, Близького Сходу та основних азійських постачальників був на 1,3 млн барелів на добу меншим, ніж роком раніше. Це приблизно п’ята частина морської торгівлі, від якої залежать країни-імпортери. Європа входить у цей період із невеликим запасом міцності: газойлю в ARA на 24% менше за п’ятирічне середнє.

Маржа НПЗ майже потроїлася

Премія європейського дизельного пального до Brent, яка приблизно відображає маржу переробки, зросла з близько $25 за барель на початку 2026 року до понад $70. За даними МЕА, у липні роздрібне дизпальне на основних європейських ринках було приблизно на 20% дорожчим, ніж у лютому. :contentReference[oaicite:3]{index=3}

Ця динаміка продовжує тенденцію, яку «Термінал» фіксував раніше: у липні європейська маржа дизелю досягала $66,25 за барель, а запаси газойлю в ARA скорочувалися до мінімуму майже за чотири роки. Нові дані показують, що проблема не зникла навіть після відступу нафтових котирувань.

Джерела: Reuters.

Різниця між ціною дизельного пального та сирої нафти становить близько $70 за барель проти приблизно $20 за барель у звичайних ринкових умовах. Висока премія зберігається попри відступ нафтових котирувань, оскільки ключовим обмеженням для ринку стала доступність переробних потужностей і готового пального.

Дешева нафта вже не гарантує дешевого дизелю

На початку серпня світові ціни на сиру нафту відійшли від воєнних максимумів, однак дизельне пальне залишилося дорогим відносно сировини. За даними Financial Times, дизель торгується приблизно на $70 за барель вище за нафту, тоді як типовий рівень такої премії становить близько $20 за барель.

Таким чином, поточний ціновий сигнал формується не лише в сегменті сирої нафти. Ринок платить значну додаткову премію саме за можливість перетворити нафту на готові нафтопродукти та доставити їх споживачам.

Причиною стали одночасні обмеження переробки в кількох регіонах. Війна на Близькому Сході пошкодила частину виробничої інфраструктури, українські удари скоротили роботу російських НПЗ, а обмеження китайського експорту зменшили можливості швидко компенсувати нестачу готового пального.

Європа залежить від зовнішнього ресурсу

Для Європи ситуацію ускладнює скорочення власних резервів переробних потужностей і висока залежність від імпортного дизпального. США стали одним із ключових джерел додаткової пропозиції на світовому ринку, однак американські НПЗ також працюють із високим завантаженням, тому можливість швидкого нарощування експорту обмежена.

Поточна ситуація продовжує тенденцію, яку «Термінал» фіксував у липні. Тоді маржа виробництва дизелю в Європі досягла $66,25 за барель, а запаси газойлю в хабі ARA впали до мінімуму майже за чотири роки.

Поєднання дорогої переробки, обмежених запасів і порушених міжнародних потоків пояснює, чому зниження ціни сирої нафти поки не передається на дизель пропорційно. Розрив між нафтою та готовим пальним фактично став окремим джерелом цінового тиску для європейського дизельного ринку.

Джерела: Financial Times.

Американські НПЗ отримали додатковий економічний стимул спрямовувати частину виходу дистилятів в авіапальне замість дизпального. Argus пов’язує це з рекордною вартістю виконання вимог Renewable Fuel Standard для дорожніх палив. Водночас експорт американського авіапального в липні зріс на 62% рік до року до 308 тис. барелів на добу.

Подорожчання виконання біопаливних нормативів змінює економіку виробництва окремих нафтопродуктів на американських НПЗ

За даними Argus від 7 серпня, виробництво авіаційного пального у США за тиждень до 31 липня становило 2,068 млн барелів на добу. Попри зниження від пікових рівнів кінця червня, показник залишався на 4,3% вищим, ніж роком раніше.

Додатковим стимулом стала дорожча відповідність федеральному Renewable Fuel Standard. Після затвердження Агентством з охорони довкілля США нормативів змішування біопалива на 2026 і 2027 роки ціни сертифікатів RIN та розрахункова вартість виконання Renewable Volume Obligation піднялися до рекордних рівнів.

Показник RVO досяг 7 липня 39,28 цента за американський галон проти приблизно 22 центів на початку березня. Нафтове авіапальне, на відміну від дизельного пального, не належить до продуктів, на які поширюється зобов’язання RFS. Тому НПЗ, здатні змінювати структуру виходу дистилятів, можуть віддавати перевагу авіапальному.

Паралельно зріс експорт. За даними Kpler, у липні США експортували в середньому 308 тис. барелів авіапального на добу — на 62% більше, ніж роком раніше. За тижневою статистикою EIA, останній показник сягнув 445 тис. барелів на добу, більш ніж утричі перевищивши торішній рівень. Argus також зазначає наявність відкритого арбітражу для постачання американського авіапального до Європи.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Argus Media

Сенат США 7 серпня 86 голосами проти 11 схвалив Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026. Документ передбачає санкції та надає президентові повноваження запроваджувати тарифи проти найбільших покупців російської нафти й газу. Reuters зазначає, що до потенційно охоплених країн належать також окремі держави ЄС.

Новий санкційний механізм може поширити торговельні обмеження з російського енергосектору на країни, які купують його нафту та газ

Сенат США підтримав законопроєкт 86 голосами проти 11. Документ отримав назву Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 і тепер має пройти Палату представників.

Законопроєкт передбачає санкції проти російських посадовців та нові тарифні повноваження щодо Китаю, Індії й інших країн із метою скорочення їхньої залежності від російської нафти та газу. Reuters повідомляє, що в разі остаточного ухвалення та підписання президент США зможе запроваджувати тарифи до 100% щодо країн, які залишаються великими споживачами російських енергоносіїв.

У матеріалі Reuters серед потенційно охоплених напрямів названо Індію, Японію та окремі країни Європейського Союзу. Водночас законопроєкт обмежує застосування механізму п’ятьма найбільшими імпортерами російської сирої нафти й газу та п’ятьма провідними юрисдикціями, пов’язаними з обходом санкцій.

Окремі члени Палати представників висловили занепокоєння тим, що нові тарифні повноваження можуть збільшувати витрати американських імпортерів і споживачів. Палата представників мала повернутися до роботи 31 серпня.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters,

Reuters 27 червня повідомив, що близько 1 тис. працівників норвезького нафтового сервісу були відсторонені від роботи через локаут у межах трудового конфлікту. Offshore Norway очікує, що страйк і локаут можуть зменшити нафто-газовий видобуток країни приблизно на 12 тис. барелів нафтового еквівалента на добу наступного тижня.

Трудовий конфлікт у Норвегії створив обмежений, але прямий ризик для видобутку на європейському шельфі

У суботу, 27 червня, у Норвегії набув чинності локаут близько 1 тис. працівників нафтового сервісу. За повідомленням Reuters, це стало ескалацією трудового конфлікту, який, як очікується, порушить буріння та частину видобутку на норвезькому континентальному шельфі.

Локаут оголошено у відповідь на страйк кількох сотень членів профспілки Safe. За інформацією галузевої групи Offshore Norway, він зачіпає компанії SLB, Halliburton, Subsea 7, DOF Subsea, Weatherford, DeepOcean і Baker Hughes.

Offshore Norway повідомила, що нафто-газовий видобуток країни може скоротитися приблизно на 12 тис. барелів нафтового еквівалента на добу наступного тижня через поєднання страйку та локауту. Барель нафтового еквівалента — одиниця, яка дозволяє порівнювати обсяги нафти і газу через їхній енергетичний вміст.

За даними Reuters, близько 1 тис. членів Safe, охоплених угодою щодо сервісу свердловин, мали припинити роботу з 07:00 CET 27 червня. Загалом угода охоплює близько 1 770 працівників. Локаут не поширюється приблизно на 500 людей, які виконують критично важливі функції безпеки.

Для європейського ринку ця подія має значення як виробничий ризик у регіоні, який залишається частиною європейського балансу сирої нафти й газу.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.