Новий звіт Єврокомісії про тижневі ціни на нафтопродукти без податків станом на 19 січня 2026 року показує значні коливання вартості палива у країнах ЄС. Дані дозволяють простежити, як російська агресія проти України та подальші геополітичні потрясіння впливають на енергетичну стабільність континенту.

Європейський паливний ландшафт: де найдорожче заправлятися

За даними Weekly Oil Bulletin, середня ціна на Euro-super 95 в Європі (за 1000 літрів) становить близько 690–706 євро. Проте, країни показують значну розбіжність:

• Найвищі ціни зафіксовано у Данії (797 євро) та Нідерландах (833 євро).
• Найнижчі — у Словенії (533 євро) та Мальті (586 євро).
• Середньозважена ціна по країнах єврозони (Euro Area 20) перевищує середню по всьому ЄС (EUR27_2020).

Ситуація з дизельним паливом (Automotive gas oil) ще більш диференційована:

• Понад 1000 євро за 1000 літрів доводиться платити у Фінляндії.
• У той же час, на Мальті воно коштує лише 553 євро.
• Середньозважена вартість — 757 євро (ЄС) та 771 євро (зона євро).

Вплив на Україну: уроки для енергетичної стійкості

Аналіз європейських даних у часи кризи дозволяє сформулювати ключові висновки для України, яка перебуває в умовах широкомасштабної війни з росією.

Можливі зміни на ринку нафтопродуктів

• Диверсифікація джерел є абсолютним імперативом. Розкид цін між країнами ЄС (наприклад, різниця у вартості дизпалива між Фінляндією та Мальтою сягає майже 450 євро) наочно демонструє залежність від логістичних маршрутів, тарифів та конкретних постачальників. Україні необхідно розбудовувати мультивекторну систему постачання.
• Логістична стійкість та стратегічні запаси стають елементами національної безпеки. Дані звіту показують, що країни з власною нафтопереробкою або стабільними альтернативними маршрутами мають більш передбачувану цінову ситуацію. Для України це означає необхідність інвестувати у власні переробні потужності, сховища та альтернативні транспортні коридори, що мають бути захищені від масованих ударів або блокади.

Захист критичної інфраструктури

• Військова складова захисту НПЗ, терміналів, магістральних трубопроводів та основних складів є життєво необхідною, що підтверджується практикою війни. Інвестиції в інфраструктуру повинні включати не лише відновлення, а й розосередження об’єктів для ускладнення їх знищення ворогом.
• Економічні механізми, такі як державне страхування ризиків або регуляторні стимули для приватних інвестицій у розподілену енергетичну інфраструктуру, можуть сприяти підвищенню загальної стійкості.

Зміни у ціноутворенні

• Структура ціни в умовах війни кардинально змінюється. Питома вага логістичної складової та премії за ризик значно зростає. Податкова політика повинна бути гнучкою, щоб, з одного боку, не обтяжувати кінцевого споживача, а з іншого — забезпечувати ресурс для відновлення зруйнованої інфраструктури.
• Конкуренція на ринку, навіть в умовах війни, має підтримуватися державою для запобігання спекуляціям та формуванню справедливих цін.

Джерело даних: Європейська комісія, Weekly Oil Bulletin

На європейському ринку нафтопродуктів у травні спостерігалося зміцнення фундаментальних показників. Найбільше зростання зафіксовано на ринку бензину — спред в Роттердамі відносно Brent сягнула річного максимуму, тоді як дизель лишається під тиском слабкого попиту.

Ключові тенденції на європейському ринку нафтопродуктів

• Бензин: спред у Роттердамі до Brent сягнув $23,99/барель, що на $4,54 вище, ніж у квітні, хоча на $3,93 нижче в річному вимірі. Зростання пов’язане зі стабільними потоками до Канади та помірним експортом до США.
• Авіаційне пальне (Jet/Kerosene): середнє значення спреду — $19,17/барель, зростання на $1,29 за місяць, однак на $1,61 менше у порівнянні з минулим роком. Зростання підтримується зниженням виробництва та відновленням авіаперевезень у Європі на початку туристичного сезону.
• Дизельне пальне (Gasoil): спред зросла до $17,72/барель, що на $1,90 вище, ніж у квітні, попри збереження слабкого попиту через мляву виробничу активність і завершення опалювального сезону. Місячне зниження ціни на дизель склало лише $1,77, що значно менше, ніж у квітні (–$6,63).
• Мазут (Fuel Oil 1.0%): спред зріс до $3,98/барель, тобто на $3,93 у місячному вимірі та на $12,66 у річному. Це результат глобального дефіциту через зростання конверсійних потужностей та скорочення залишкових потоків із регіону East of Suez.

Ринок бензину продовжує домінувати над іншими сегментами вже другий місяць поспіль, що створює розрив у маржі між бензином та дистилятами.

Джерело: Terminal
За матеріалами: OPEC, Argus

Додаткові джерела інформації: Bloomberg Energy, Reuters Energy

Замовити тижневий звіт по ринку

Китайські виробники вітротурбін, попри конкурентоспроможні ціни, стикаються з численними перешкодами на європейському ринку, включаючи сумніви щодо надійності, сертифікації та геополітичні ризики.

Протягом останніх трьох років західні виробники вітротурбін (OEM) зосередилися на основних ринках, прагнучи відновити прибутковість після років тиску на маржу. Хоча витрати на сировину зменшилися у 2024 році, ціни на турбіни продовжували зростати, що допомогло західним OEM покращити фінансові показники. Проте капітальні витрати залишаються головною проблемою для розробників, особливо з огляду на високі процентні ставки.​

У Китаї виробники відповіли на скасування тарифів на електроенергію, що надходить у мережу, впровадженням більших моделей турбін для зниження витрат. Це посилило внутрішню конкуренцію та призвело до зниження цін на турбіни, що зменшило маржу прибутку. З очікуваним піком встановлення турбін у 2025 році та спадом у 2026 році, китайські OEM все більше орієнтуються на закордонні ринки для поглинання надлишкових потужностей і відновлення прибутковості. На експортних ринках їхні турбіни залишаються на 30–40% дешевшими за західні аналоги, що дає їм значну цінову перевагу.​

Багато зусиль щодо міжнародної експансії були зосереджені на ринках, що розвиваються. З 2020 року частка китайських OEM у загальних замовленнях у таких регіонах, як Центральна Азія, Близький Схід, Африка та Південна Америка, зросла з менш ніж 30% до понад 50%. Їхня стратегія — пріоритетність ціни та доступності — виявилася ефективною у витісненні західних постачальників.​

Для підтримки цього просування китайські OEM почали створювати виробничі потужності за межами Китаю. Підприємства були засновані в таких країнах, як Саудівська Аравія, Казахстан, Бразилія, а нещодавно — Оман, що наближає їх до ключових клієнтів. Проте в Європі прогрес був повільнішим. Китайські OEM забезпечили лише обмежену кількість проєктів — переважно в Південній та Східній Європі — і плани щодо заводів залишаються невизначеними.​

Що стримує їхній розвиток?

Виклик для китайських OEM полягає не в ціні — а в довірі. Щоб закріпитися в Європі, їм потрібні обсяги. Але розробники, кредитори та політики залишаються обережними.​

Вісім основних факторів сприяють цьому опору:

1. Досвід: Розробники насторожено ставляться до обмеженого міжнародного досвіду та відсутності довгострокових даних про продуктивність.​

2. Структури контрактів: Китайські OEM часто пропонують нестандартні умови контрактів, що ускладнює пряме порівняння із західними постачальниками.​

3. Сертифікаційні прогалини: Неповна або неєвропейська сертифікація додає витрат і невизначеності — особливо щодо якості компонентів і відповідності стандартам IEC.​

4. Практики охорони праці та безпеки: Суворі європейські вимоги до охорони праці та безпеки становлять бар’єр для компаній, незнайомих із місцевими очікуваннями.​

5. Післяпродажне обслуговування: Слабка сервісна мережа в Європі викликає занепокоєння щодо надійності турбін, особливо для критичних компонентів, таких як лопаті.​

6. Фінансова привабливість: Кредитори зазвичай віддають перевагу усталеним OEM; невизначеність щодо технологій і геополітики може призвести до вищих витрат на фінансування.​

7. Регуляторні ризики: Згідно з Регламентом ЄС про іноземні субсидії, OEM, які перебувають під розслідуванням, стикаються з більшими ризиками проєктів і затримками.

8. Кібербезпека: З огляду на увагу до критичної енергетичної інфраструктури, зростають політичні побоювання щодо використання китайського обладнання, зокрема через можливі ризики для національної безпеки.

Ставлення до китайських OEM у Європі різниться. У той час як Північна Європа робить акцент на суверенітеті ланцюгів постачання й безпеці, Південна Європа виявляє більше відкритості — частково завдяки досвіду співпраці з китайськими постачальниками в Африці та на Близькому Сході. Такі девелопери як EDP, Engie та EDF набули досвіду з китайськими компаніями в інших регіонах, що потенційно відкриває шлях до майбутніх спільних проєктів у Європі.

У підсумку, китайські OEM здатні конкурувати за ціною — але для масштабування в Європі цього недостатньо. Розробники хочуть упевненості у виконанні проєктів. Страхові компанії та кредитори потребують доказів того, що ризики контрольовані. А уряди прагнуть убезпечити національні інтереси. Без вирішення викликів, пов’язаних із довірою та регуляторними обмеженнями, перевага в ціні не гарантує успішного проникнення на ринок вітроенергетики ЄС.

Джерело: НТЦ Псіхєя  oil@ukroil.com.ua

За матеріалами: roilprice.com