Україна, Чехія, Польща та Словаччина опрацьовують політично чутливий проєкт експорту української нафти до Чехії через нафтопровід «Дружба». Йдеться не лише про до 15 % чеського споживання нафти та завантаження Літвіновського НПЗ, а й про перевірку здатності ЄС переформатувати інфраструктуру, історично пов’язану з російською сировиною, на користь України та спільної енергетичної безпеки.

Проєкт експорту української нафти до Чехії

1. Про що насправді йдеться

У центрі уваги — рішення, чи зможе Україна вже найближчим часом експортувати власну нафту до Чехії трубопровідним маршрутом, який десятиліттями асоціювався з російською сировиною.

• Маршрут: українська нафта → південна гілка нафтопроводу «Дружба» через Україну → Угорщина та Словаччина → Чехія (Літвіновський НПЗ).
• Ключові оператори:
  • чеська державна компанія Mero (власник і оператор чеської ділянки «Дружби»),
  • словацька державна Transpetrol (оператор словацької частини «Дружби»),
  • польська група Orlen та її чеська «донька» Orlen Unipetrol RPA (власник чеських НПЗ).
• З пропозицією купувати українську нафту виступила сама Україна, підтверджують джерела, наближені до переговорів.
• Статус на кінець листопада 2025 року:
  • Словаччина вже отримала близько 100 тис. тонн української нафти та підписала угоди.
  • Чеська сторона досі веде переговори, упираючись у політичні та регуляторні обмеження, пов’язані з санкціями ЄС та «російським слідом» у трубі.

2. Чому Київ шукає «добрі руки» для своєї нафти

Українська мотивація має водночас економічний, енергетичний та геополітичний вимір.

• Зруйнована нафтопереробка: російські удари під час повномасштабної війни фактично вивели з ладу майже всі українські НПЗ, зокрема Кременчуцький. Україна не має де переробляти власну нафту й не має де її зберігати.
• Припинення видобутку технічно пов’язане із видобутком природного газу, який критично потрібен промисловості й системі опалення. Зупинка свердловин означала б і удар по газовому балансі країни, і дороговартісну консервацію родовищ.
• Масштаб видобутку:
  • на початку 2000-х «Укрнафта» видобувала до 4,5 млн тонн нафти й газоконденсату на рік;
  • у 2024-му, за оцінками, видобуток становить близько 1,2 — 1,4 млн тонн на рік — більш ніж утричі менше, але з тенденцією до зростання після очищення компанії від впливу олігархічних груп.

«Якщо ви зупиняєте видобуток нафти, то маєте глушити свердловини. А це свердловини, з яких нафта йде дуже давно, і потім їх відновлювати обійдеться дорожче, ніж бурити нові. У нас родовища виснажені…» — наголошує президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

• Пошук ринку збуту: за оцінками чеських медіа та експертів, плановий експорт у 75–100 тис. тонн на місяць майже дорівнює річному видобутку України — це робить чеський напрямок ключовим каналом збуту.
• Політичний вибір покупця:
  • існують й інші потенційні покупці,
  • але продаж нафтового ресурсу країні, яка системно підтримує Україну, розглядається як продаж «у добрі руки», а не «підгодовування» держав, які грають на боці агресора.

«Краще нам продати це в Чехію, країну, яка нас підтримує, аніж підгодовувати тих, хто по суті є нашим ворогом», — підкреслює Михайло Гончар.

3. Енергетична безпека та політичний сигнал ЄС

Для Чехії проєкт української нафти — це тест на послідовність відмови від російської сировини та можливість зміцнити власну енергетичну автономію в межах ЄС.

• Структура споживання нафти:
  • річне споживання нафти в Чехії становить близько 7 млн тонн;
  • обговорювані обсяги української нафти — 75–100 тис. тонн на місяць, тобто майже 15 % внутрішнього споживання за рік;
  • для Літвіновського НПЗ це може становити близько 20 % його переробки.
• Відмова від російської нафти:
  • НПЗ у Кралупах ще з 1995 року працює на неросійській легкій нафті, яку Чехія отримує західним маршрутом;
  • НПЗ у Літвінові до весни 2025 року переробляв переважно російську Urals, що надходила «Дружбою»;
  • із 2025 року Чехія виконала зобов’язання ЄС і повністю відмовилася від російської Urals, перейшовши на суміш неросійських нафт, що йдуть через Трансальпійський нафтогін TAL та гілку IKL з Німеччини.
• Стратегічна роль «Дружби» у Чехії:
  • після відмови від російської нафти чеська ділянка «Дружби» фактично простоює;
  • Mero утримує її в робочому стані, розглядаючи як потенційний маршрут постачання неросійської нафти (зокрема з Каспійського регіону через Одесу — Броди);
  • для держави це питання не лише економіки, а й символічного розриву з російською енергозалежністю.

Політичний ефект проєкту:

• Чехія перетворюється на демонстраційний кейс для ЄС: чи може країна, що є членом співтовариства, не просто відмовитися від російської сировини, а й переорієнтувати інфраструктуру на українську нафту.
• Участь державної компанії Mero в підтримці проєкту показує, що це не суто комерційна угода, а політично схвалений курс на посилення зв’язків із Україною.

4. Роль союзників і транзитних держав

Без Польщі та Словаччини цей проєкт неможливий — саме вони забезпечують політичне «плече» та логістичний транзит.

• Польща — стратегічний енергетичний партнер:
  • група Orlen є власником обох чеських НПЗ і активно співпрацює з українським «Нафтогазом» за газовими контрактами;
  • купівля української нафти для Orlen — це одночасно форма підтримки України та комерційна можливість завдяки нижчій ціні, про що свідчать дані чеських медіа;
  • Orlen Unipetrol RPA виступив першим із запитом до Transpetrol щодо транспортування української нафти до Чехії.
• Словаччина — полігон для перевірки маршруту:
  • словацька компанія Transpetrol підтверджує, що до неї зверталися:
    • спочатку Orlen Unipetrol RPA,
    • пізніше — словацький нафтопереробник Slovnaft.
  • за рік Transpetrol уже доставив до словацького НПЗ близько 100 тис. тонн української нафти, що становить трохи більше ніж 2 % від загального імпорту Словаччини (4,7 млн тонн із січня до жовтня);
  • замовлення на жовтень і листопад становили ще 70 тис. тонн, що демонструє сталість інтересу.

«У зв’язку з геополітичною ситуацією, санкціями ЄС і непевністю щодо майбутнього розвитку подій у нафтовій і нафтохімічній промисловості відбуваються зміни, і нафтопереробні заводи намагаються розширити свій портфель постачальників», — пояснює речниця Transpetrol Луціа Патцнерова.

• Політичний зміст словацької позиції:
  • офіційна риторика підкреслює не лише комерційну логіку, а й реакцію на санкції ЄС проти російської нафти та загальну геополітичну нестабільність;
  • готовність Transpetrol працювати з українською нафтою демонструє, що навіть за наявності винятку з санкцій для Словаччини щодо російської нафти, країна активно диверсифікує джерела.

5. ЄС, санкції та «російський слід» у трубопроводі

Найбільш делікатний геополітичний аспект — як поєднати санкційний режим ЄС з тим фактом, що в системі «Дружби» все ще є російська нафта.

• Словацький контекст:
  • через виняток у санкціях ЄС Словаччина досі отримує російську нафту через «Дружбу»;
  • через схожий склад української та російської нафти постачання до словацьких НПЗ не створює помітної технічної чи регуляторної проблеми.
• Чеський контекст:
  • Чехія відмовилася від російської нафти, пільговий період завершився;
  • у чеській частині «Дружби» все ще залишається обсяг російської нафти у власності Mero;
  • чисто політично та юридично Чехія не може дозволити змішування української нафти з залишками російської у способі, який виглядатиме як повернення до залежності від російської сировини.

«Враховуючи, що технологічне наповнення словацької системи “Дружба” складається з російських експортних сумішей, через заборону, пов’язану з санкціями ЄС, чеській стороні необхідно вирішити це питання технічно та адміністративно, що згодом дозволить Transpetrol транспортувати українську вітчизняну нафту через територію Словацької Республіки та доставляти її чеському транспортеру для Orlen Unipetrol RPA», — наголошують у Transpetrol.

• Політична суть проблеми:
  • фактично йдеться не стільки про техніку, скільки про доведення політично й юридично прозорого походження сировини для європейських регуляторів;
  • Чехія має показати, що українська нафта не стане «фасадом» для прихованої присутності російської Urals у трубопроводі.

6. Якість української нафти та політичний вимір ціни

Дискусія про якість української нафти виходить за межі технології — вона впливає на сприйняття проєкту в політичних колах ЄС.

• Порівняння з іншими сортами:
  • у минулих дослідженнях у сертифікованій лабораторії італійської компанії AGIP українська нафта показала характеристики, практично тотожні азербайджанській Azeri Light;
  • такі сорти традиційно коштують дорожче, ніж російська Urals.

«Якщо це буде просте додавання української нафти в потік Urals, то ми лише покращимо якість Urals, але самі отримуватимемо ціну як за Urals», — попереджає Михайло Гончар.

• Політичний висновок із питання ціни:
  • Україна має наполягати, щоб її нафта не розчинялася в російському потоці ні фактично, ні юридично;
  • Чехія та інші партнери повинні вибудувати модель, де політична підтримка України не перетворюється на приховане субсидування старих російських схем через занижену ціну на високоякісну українську нафту.

7. Ризики з українського боку: прозорість та антикорупційна чутливість партнерів

Окремі питання стосуються внутрішньоукраїнських ризиків, які можуть впливати на готовність ЄС та окремих держав рухати проєкт уперед.

• Репутаційний фактор:
  • європейські партнери особливо уважно стежать за можливими «схемами» навколо експорту нафти;
  • створення додаткових «фірм-прокладок» або непрозорих ланцюжків власності в експортних операціях може зупинити або сповільнити проєкт.

Михайло Гончар наголошує, що надзвичайно важливо уникнути появи спеціальних «фірм-прокладок» для організації експорту, оскільки «європейські партнери України дуже остерігаються подібного “схематозу”, а на тлі останніх корупційних скандалів ця тема є особливо чутливою».

• Політичний імператив для Києва:
  • усі рішення щодо маршруту, операторів і фінансових потоків мають бути максимально прозорими та публічними;
  • цей проєкт здатен стати позитивним прецедентом взаємодії України з ринками ЄС — або, у разі помилок, негативним символом.

8. Як проєкт змінює баланс сил

Якщо узагальнити усі складові питання, вимальовується кілька ключових геополітичних висновків.

1. Від «російської труби» до українсько-європейського коридору

• перезапуск «Дружби» в чеському сегменті для української нафти означатиме фактичну зміну її геополітичної ідентичності — з символу залежності від росії на інструмент інтеграції України до енергетичного простору ЄС;
• для Mero та чеської держави це шанс продемонструвати, що інфраструктура на території ЄС більше не диктується логікою “руської нафти”.

2. Поглиблення політичного союзу Україна — Чехія — Польща — Словаччина

• енергетичні проєкти на кшталт цього доповнюють військово-політичну та гуманітарну підтримку України з боку країн регіону;
• спільна участь Orlen, Mero, Transpetrol та українських компаній створює мережу взаємозалежності, яка робить політичний розворот окремих урядів щодо України дорожчим і менш ймовірним.

3. Перевірка дієздатності санкційної політики ЄС

• ЄС має відповісти на практичне питання: чи здатний він одночасно:
  • жорстко дотримуватися обмежень щодо російської нафти,
  • і гнучко адаптувати ці правила для підтримки експорту союзника, який воює, — України.
• Рішення щодо маршруту через «Дружбу» стане індикатором політичної волі Брюсселя та національних урядів.

4. Енергетична безпека як продовження оборонної політики

• проєкт дозволяє:
  • зняти з України проблему накопичення невивезеної нафти та пов’язаних із цим ризиків,
  • посилити енергетичну стійкість Чехії та регіону Центральної Європи без повернення до російської сировини.
• Таким чином, енергетика стає ще одним фронтом війни, де союзники можуть діяти скоординовано й системно.

Підсумок: якщо Чехія, Польща, Словаччина та Україна спільно подолають правові, санкційні й політичні бар’єри, експорт української нафти через «Дружбу» може стати поворотною точкою у трансформації європейської енергетичної архітектури. Це не лише економічний контракт, а й сигнал: інфраструктура, яку десятиліттями контролювала росія, тепер працює на зміцнення України та Європейського Союзу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: radio.cz,  komersant.ua

Державна компанія ČEZ підписала фінальну угоду з південнокорейською Korea Hydro & Nuclear Power (KHNP) щодо спорудження двох нових реакторів на АЕС Дуковани. Це стало можливим після того, як чеський суд відхилив вимогу французької EDF заблокувати контракт.

Юридичні аспекти та хід процесу

• Французька EDF намагалася оскаржити результати тендера, посилаючись на нібито порушення процедур відбору.
• Суд у Брно попередньо призупиняв підписання угоди, однак у червні 2025 року апеляційна інстанція зняла обмеження.
• Це дало змогу уряду Чехії офіційно укласти контракт із KHNP у середу, 5 червня.

Ключові параметри проєкту

• Проєкт передбачає будівництво двох реакторів типу APR‑1000 загальною потужністю 2 000 МВт.
• Загальна вартість оцінюється в $18 мільярдів.
• Перший енергоблок має бути введений у пробну експлуатацію до 2036 року, другий — до 2038 року.

Стратегічне значення

• Чеський прем’єр Петро Фіала назвав підписання контракту історичним кроком до енергетичної незалежності.
• Проєкт спрямований на поступове зменшення залежності країни від викопного палива та імпорту енергії.
• Чехія має на меті підвищити частку атомної енергії до 50% у загальному енергобалансі до 2050 року.

«Цей договір зміцнює наші позиції на ядерному ринку Європи та підвищує енергетичну безпеку регіону», — зазначив міністр промисловості Чехії Йозеф Сікела.

Джерело: Terminal

За матеріалами: InfoAtom

Замовити щотижневий звіт по ринку у форматі PDF

Чехія досягла історичного моменту, повністю припинивши залежність від російської нафти завдяки модернізації трубопроводу TAL. Тепер країна отримує нафту виключно із західних джерел.

Чехія вперше в історії стала повністю незалежною від постачання російської нафти після завершення модернізації трубопроводу TAL, який транспортує сировину із заходу, повідомляє Reuters з посиланням на представників чеського уряду.

Перші збільшені обсяги нафти через оновлений трубопровід надійшли до центрального нафтосховища Чехії, заявив прем’єр-міністр Петр Фіала на прес-конференції.

«Через 60 років наша залежність від Росії (щодо нафти) припинилася», — зазначив чиновник. «Вперше в історії Чехія повністю забезпечує себе нафтою не з Росії, а виключно через західні маршрути».

З 2022 року чеський уряд прагнув припинити часткову залежність від нафтопроводу «Дружба», який десятиліттями постачав російську нафту та забезпечував близько половини річного імпорту країни.

Наприкінці минулого року чеський оператор трубопроводів MERO завершив модернізацію Трансальпійського трубопроводу (TAL), який транспортує нафту з танкерів у італійському порту Трієст до Німеччини, де він з’єднується з трубопроводом Інгольштадт—Кралупи—Літвінов (IKL) у Чехію.

Модернізація TAL збільшила доступну для Чехії пропускну спроможність до 8 млн тонн на рік. Цього достатньо для повного задоволення річних потреб країни.

Джерело: НТЦ Псіхєя
За матеріалами:  investing.com

У Чехії заявляють, що не допустять «Росатом» до тендеру на будівництво нового блоку на АЕС «Дуковани».
Про це сказав віце-прем’єр-міністр і міністр промисловості і торгівлі Чехії Карел Гавлічек в ефірі чеського телебачення, повідомляє видання Novinky.

«Зараз я не можу уявити, щоб «Росатом» потрапив в оцінку безпеки», — сказав Гавлічек.

Втім, за його словами, держава, остаточне рішення повинен прийняти уряд.

«Ми виключимо для «Росатома» можливість участі в тендері на поставку для« Дуковани »протягом кількох днів», — заявив своєю чергою віцепрем’єр-міністр Ян Гамачек. Найближчими днями Чехія повинна була надіслати опитувальник з питань безпеки тим, хто зацікавлений в будівництві АЕС.

Читайте в «Терміналі», У Чехії введено в дію газопровід, що з’єднує країну з німецьким EUGAL.

Чешская компания NET4GAS объявила о введении в действие 150-километрового газопровода Capacity4Gas, который соединил чешскую систему газопроводов с германским EUGAL.

Стоимость проекта составила 540 миллионов евро, сообщается на сайте NET4GAS.

«Компания NET4GAS информирует о том, что начата эксплуатация нового 150-километрового газопровода высокого давления, построенного в рамках проекта Capacity4Gas. Второй и последний этап Capacity4Gas таким образом был успешно реализован. Реализация проекта одновременно повышает стратегическую роль Чехии в системе международного транзита газа, в том числе, принимая во внимание возможную будущую переправку обновляемых источников энергии», — говорится в сообщении.

Немецкий газопровод Eugal (European Gas Pipeline Link) предназначен для приема в будущем газа «Северного потока 2″. Первая нитка Eugal мощностью 30,9 миллиарда кубометров газа в год начала работу 1 января 2020 года, она временно транспортирует часть газа, поступающего по первому российско-германскому газопроводу «Северный поток». После ввода второй нитки пропускная способность Eugal достигнет 55 миллиардов кубометров газа в год.

Новая газовая инфраструктура также обеспечит соединение чешской системы газопроводов с запланированными немецкими терминалами для сжиженного природного газа.

Новый газопровод проходит в западной части Чехии, по территории Пльзеньского и Устецкого краев, его пропускная годовая способность составляет до 27,5 миллиарда кубометров газа.

Ранее»Терминал» писал,  Европейский газотранспортный оператор Gascade объявил аукцион на газ для первичного заполнения второй нитки газопровода Eugal, который является наземным продолжением «Северного потока 2″. Об этом говорится в сообщении оператора.

Чеська сторона вже привезла на розгляд українським атомникам свої методики й пропозиції.

15 жовтня на робочу нараду зібралися фахівці Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом», відокремленого підрозділу Енергоатома «Атомпроєктінжиніринґ», Київського науково-дослідного та проєктно-конструкторського інституту «Енергопроєкт» (КІЕП) та Skoda JS. Обговорювали підготовку до проєктування будівництва 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницьої АЕС.

Голова правління генерального проєктувальника (КІЕП) Юрій Малахов повідомив, що т. в. о. президента НАЕК «Енергоатом» затвердив графік робіт з добудови енергоблоків №3 та №4 ХАЕС із чіткими дедлайнами всіх етапів – від розробки проєкту і проходження експертизи до завершення будівництва. «Передбачений термін завершення будівництва за нинішнім графіком – 2026 рік, тож маємо орієнтуватися саме на цю дату. Сьогодні ми впевнені, що готові вкластися в ці терміни», – наголосив Юрій Малахов.

За його словами, цілком логічне рішення залучити до співпраці виробника реакторної установки ще на передпроєктному етапі. «Реакторна установка – це серце атомної станції; це не просто готовий виріб, а складний технічний комплекс, що враховує всі сучасні й найжорсткіші вимоги МАГАТЕ й інших міжнародних організацій, – пояснив голова правління КІЕП. – Тож здійснювати розробку проєкту, будівництво тавведення в експлуатацію без виробника реакторної установки – все одно що намагатися збудувати автомобіль без двигуна».

Начальник відділу продажів Східна Європа Skoda JS Ян Умпрехт, присутній на робочій нараді, наголосив на важливості проєкту будівництва 3 і 4 енергоблоків ХАЕС. «Ми вже активно співпрацюємо, і передусім над меморандумом і міжурядовою угодою, адже це дуже потужний проєкт, — підкреслив пан Умпрехт. – Важливо, аби такий проєкт мав підтримку державних органів. Ми ж працюємо максимально швидко й ефективно».

Поставка нефти в Чехию по нефтепроводу «Дружба» возобновилась в понедельник в полдень по местному времени.

Об этом сообщил представитель чешского трубопроводного оператора MERO, пишет Reuters.

По сообщению MERO, качество нефти, поступающей на территорию Чехии на данный момент, является приемлемым.

Поставки российской нефти по нефтепроводу были временно приостановлены в апреле из-за загрязнения сырья.

Как сообщалось, нефтеперерабатывающий завод MOL Slovnaft в Братиславе начал получать чистую нефть по нефтепроводу «Дружба» 23 мая.

Ранее «Транснефть» сообщила, что планирует начать прокачку чистой российской нефти в Польшу 9-10 июня.

Читайте в «Терминале», задержки в разрешении ситуации с нефтепроводом «Дружба» грозят рисками для репутации России как поставщика нефти.

Чехия готова рассматривать возможность привлечения «Росатома» к строительству новых блоков АЭС «Темелин» и «Дукованы» при условии, если в этих проектах будут участвовать чешские компании.

Об этом пишет «Прайм», ссылаясь на слова президента страны Милоша Земана.

«Президент Чехии подтвердил готовность рассматривать возможность привлечения к реализации проектов при условии, что в них также будут задействованы чешские компании», — передает пресс-служба российского Минпромторга слова Земана.

Отмечается, что в ходе переговоров обсуждалось потенциальное участие «Росатома» в проектах АЭС «Темелин» и «Дукованы».

Кроме того, на переговорах министр и президент обсудили инициативу чешской стороны по строительству судоходного канала Дунай-Одер-Эльба.

Читайте в «Терминале», тендер на постройку новых блоков АЭС в Чехии может быть объявлен не ранее 2020 года, поскольку еще не решен вопрос с тем, каким способом будет финансироваться это строительство.

Тендер на постройку новых блоков АЭС в Чехии может быть объявлен не ранее 2020 года, поскольку еще не решен вопрос с тем, каким способом будет финансироваться это строительство.

Об этом пишет «Прайм», ссылаясь на слова главы минпромторга республики Марты Новаковой.

Уже длительное время в Чехии идут дебаты о строительстве одного или двух новых энергоблоков на АЭС «Дукованы» или по одному блоку на каждой из двух имеющихся АЭС — «Дукованы» и «Темелин». Премьер Андрей Бабиш обещал, что до конца 2018 года правительство республики примет решение о способах финансирования строительства и объявит тендер, для участия в котором уже подали заявки шесть претендентов: российский «Росатом», французская EDF, южнокорейская KHNP, китайская China General Nuclear Power, американская Westinghouse и совместный проект французской Arevа и японской Mitsubishi Atmea. Но затем премьер перенес принятие этого решения на 2019 год.

«Что касается сроков объявления тендера на строительство энергоблоков, то на это влияет и способ финансирования, и последующие переговоры на эту тему в Брюсселе. Можно предположить, что на всё это уйдет нынешний год, и о тендере будет объявлено не ранее 2020 года», — сказала глава минпромторга, выступая по Чешскому ТВ.

По словам Новаковой, существуют, по крайней мере, четыре возможных варианта финансирования будущего строительства новых блоков АЭС. Правительство сейчас склоняется к тому, чтобы это взяла на себя полугосударственная компаниия CEZ (Чешские энергетические заводы) при некой форме господдержки. «Это тот вариант, над которым мы будем работать», — сказала министр.

В свою очередь, директор АЭС «Дукованы» Милош Штепановский в среду сообщил журналистам, что компания CEZ в настоящее время проверяет возможность продолжения эксплуатации этой станции приблизительно до 2045 года. Это вызвано тем, что задержки с объявлением тендера на строительство новых блоков уже не позволяют уложиться в намеченные ранее сроки их ввода к 2035 году, когда АЭС «Дукованы» исполнится 50 лет.

Читайте в «Терминале», в Чехии считают целесообразным продлить эксплуатацию действующих блоков АЭС.

Украина и Чехия заинтересованы в сохранении статуса Украины как ключевого транзитера природного газа в Европу.

Об этом заявил министр иностранных дел Украины Павел Климкин во время встречи с чешским коллегой Томашем Петршичеком, передает пресс-служба МИД.

«Украина и Чехия заинтересованы в сохранении статуса Украины как ключевого транзитера природного газа в Европу. Украина благодарна Правительству Чехии за его четкую и последовательную позицию по проекту «Северный Поток-2″, — цитирует пресс-служба заявление министра.

«Мы всегда полагались на поддержку наших чешских друзей. Сегодня также обсуждались вопросы энергетической безопасности, совместных действий против «Северного Потока-2″, который по определению является политически мотивированным и предназначен для того, чтобы манипулировать европейской политикой», — сказал Климкин.

По словам министра, для Чехии также важен и газовый транзит, и нефтяной транзит.

«Она хорошо понимает значение этого для энергетической безопасности Европы. Мы будем наши совместные усилия в этой сфере обязательно продолжать», — отметил он.