Публічна заява Павла Кириленко, Голови АМКУ,  з трибуни ВР УКраїни про те, що станом на 8 квітня 2026 року Антимонопольний комітет України ще не побачив остаточних доказів змови на ринку пального, не може вважатися завершеним висновком по суті.

Із самого тексту випливає інше: розслідування триває, а наявні ринкові індикатори — мінімальний лаг до зовнішніх котирувань, майже тотожні ціни в провідних мережах, — не доводять картель автоматично, але вказують на серйозні скринінгові ознаки, які потребують значно глибшої перевірки.

Ринок нафти й нафтопродуктів потребує не заспокійливих сигналів, а повноцінного аналізу мікроданих

Уся логіка виступу зводиться до одного ключового висновку: промова Павла Кириленка у Верховній Раді України побудована як публічний захист проміжної позиції, а не як нейтральне викладення результатів розслідування. Формально в ній є коректна процесуальна частина. АМКУ, тобто Антимонопольний комітет України, справді повідомляв, що 9 березня 2026 року розпочав розгляд справи щодо підвищення цін на пальне, а 8 квітня 2026 року заявив, що на наявному на той момент масиві даних остаточних доказів змови не вбачає. Але в самому ж тексті наголошено: розслідування триває. Отже, йдеться не про виправдувальний фінал, а лише про поточну стадію процедури.

«Станом на сьогодні доказів змови не зафіксовано» — із публічного виступу Павла Кириленка у Верховній Раді України

Проблема полягає в тому, що така формула в публічному просторі звучить значно сильніше, ніж дозволяє її реальний юридичний зміст. Коли проміжний процесуальний стан подають як майже завершений висновок, це створює враження, що картельна версія вже фактично спростована. І саме це — головна слабкість публічної аргументації.

Чому проміжна відсутність доказів ще не є спростуванням змови

• Поточна відсутність остаточних доказів означає лише те, що на цьому етапі АМКУ не завершив доказування, а не те, що координації не було.
• У виступі прямо підкреслено: розслідування ще не завершене, тому публічний сигнал про те, що «змови нема», є передчасним.
• За українським правом схожа поведінка конкурентів може бути кваліфікована як антиконкурентні узгоджені дії, якщо аналіз ринку не підтверджує наявність об’єктивних причин для такої поведінки.
• Закон охоплює не лише пряме встановлення цін, а й схожі дії або бездіяльність за відсутності об’єктивного виправдання.

Інакше кажучи, сам по собі паралельний рух цін ще не є доказом порушення, але й не є підставою для автоматичного заспокоєння. Він переводить розслідування на інший рівень, де потрібні мікродані, форензіка і перевірка внутрішньої логіки ціноутворення.

Які індикатори вже виглядають ризиковими

Є три особливо чутливі індикатори. Саме вони роблять ситуацію на ринку нафтопродуктів не просто емоційною, а аналітично підозрілою.

• Мінімальний лаг до зовнішніх котирувань. Це означає, що внутрішні ціни реагують на зовнішній ринок майже без затримки.
• Майже тотожні роздрібні ціни у провідних мережах, де різниця вимірюється буквально копійками.
• Висока кореляція цін, близька до 1. У прикладному аналізі це означає майже повний збіг напрямку й темпу зміни цін у різних операторів.

Саме тут у виступі з’являється важливе посилання на OECD — Організацію економічного співробітництва та розвитку. OECD прямо застерігає, що паралельні рухи цін, цінові цикли та явище rocket and feather pricing є типовими маркерами проблеми, але самі по собі не становлять повного доказу. Під цим терміном мається на увазі ситуація, коли ціни на пальне швидко зростають слідом за оптовим або зовнішнім ринком, але знижуються повільніше. Для паливного сектору це один із найважливіших тестів на якість конкуренції.

Тобто наведені індикатори не доводять картель автоматично, але вони вже достатні, щоб вважати ринок ризиковим з точки зору координації. Із цього випливає потреба не в риторичних поясненнях, а в повноцінному аналізі закупівельних контрактів, часових рядів оптових і роздрібних цін, залишків у резервуарах, транспортних витрат, алгоритмів ціноутворення, рекомендованих цін від постачальників, а також внутрішніх і міжфірмових комунікацій.

Чому аргументи про відсутність монополії та вільне ціноутворення не спрацьовують

• Теза про те, що частки учасників нібито виключають монополізацію, не розв’язує головного питання.
• Для картельних або інших антиконкурентних узгоджених дій за статтею 6 Закону не потрібно доводити ні класичну монополію, ні одноосібне домінування.
• Українське право окремо оперує також категорією колективного домінування, коли визначальний ринковий вплив може виникати не в одного, а в кількох гравців.
• Твердження про вільне ціноутворення є формально правильним, але не має виправдувальної сили. Саме на ринках із вільним ціноутворенням антимонопольне право і перевіряє, чи не відбувається координація при встановленні цін.

Отже, коли аргументація зміщується від питання координації до питання монополії, це виглядає як відволікання від суті. Для ринку нафтопродуктів це критично, бо координація може виникати не лише там, де є один домінант, а й там, де кілька великих операторів рухаються надто синхронно в прозорому середовищі.

Чому «об’єктивні фактори» не закривають справу

У промові майже вся публічна дискусія зводиться до переліку об’єктивних факторів: імпорт із Європейського Союзу, однакові трейдери, валютний курс, логістика, митні платежі. Дійсно, ці чинники можуть пояснювати частину паралелізму. Але не весь паралелізм і не будь-яку його форму.

• Однакові витратні фактори можуть пояснювати загальний напрямок цінового руху, але не обов’язково пояснюють надмірну синхронність.
• Висока прозорість паливного ринку, про яку застерігає OECD, може не лише відображати ринок, а й полегшувати мовчазну координацію.
• Посилання на те, що самі оператори кажуть про падіння продажів і рентабельності, є лише позицією сторін, які перевіряються, а не нейтральним доказом.

У цьому питанні доречно навести порівняння з британською практикою. Британський CMA, тобто Управління з конкуренції та ринків, у своєму моніторингу паливного ринку прямо зазначав, що зростання операційних витрат не пояснює історично високі маржі, а конкуренція на ринку лишається слабкою. Звідси головний висновок: одного лише посилання на витратний тиск недостатньо, коли ринок демонструє підозріло узгоджену поведінку.

Європейська практика 2026 року була значно жорсткішою, ніж це подано в промові

Найслабшим місцем промови є спроба послатися на європейський досвід так, ніби в країнах ЄС антимонопольні органи в умовах кризи майже не втручалися. Цьому є протилежні приклади.

• У Британії CMA 12 березня 2026 року прискорив збір даних щодо бензину й дизеля та прямо заявив, що перевірятиме швидкість передавання оптових змін у роздрібні ціни й наявність rocket and feather pricing.
• Окремо 11 березня 2026 року британський регулятор розпочав перевірку скарг на heating oil, тобто на ринок пічного або опалювального пального.
• У Німеччині Bundeskartellamt повідомляв, що станом на 19 березня 2026 року зростання оптових цін на дизель було приблизно на 25 євроцентів за літр вищим за зростання цін на нафту.
• Ще в березні 2025 року у Німеччині було розпочато провадження за §32f GWB щодо суттєвого й тривалого порушення конкуренції на паливному ринку, а законодавчий пакет від 26 березня 2026 року ці інструменти додатково посилив.
• В Італії у березні 2026 року запровадили спеціальний Decreto carburanti, який зобов’язав компанії щоденно публікувати і передавати рекомендовані ціни до AGCM та органу цінового моніторингу.
• У Чехії антимонопольний орган офіційно заявляє, що довгостроково моніторить ринок пального і регулярно отримує звернення щодо однакових цін у певних локаціях.
• Європейська комісія в березні 2026 року підтверджувала, що в ЄС немає негайного дефіциту постачання, запаси нафти високі, а координація ведеться через Oil Coordination Group, тобто Групу координації нафтового ринку.

Ця фактура змінює акценти. Європа не діяла за принципом «це просто криза, тому все пояснюється автоматично». Навпаки, регулятори одночасно контролювали безпеку постачання, маржі, асиметрію передавання цін і поведінку самих учасників ринку. Тому апеляція до європейського досвіду в промові виглядає вибірковою.

Що це означає для українського ринку нафти й нафтопродуктів

• Ринок перебуває в ситуації, коли паралельна поведінка цін вже не може пояснюватися лише загальними словами про кризу, курс чи логістику.
• Наявність мінімального лагу до зовнішніх котирувань, цінової тотожності до копійок і високої кореляції формує достатній масив ознак для поглибленого скринінгу.
• Відсутність прямих доказів на ранній стадії не означає, що версія узгодженої поведінки знята.
• Політичні посилання на втручання Президента чи уряду можуть мати суспільне значення, але не мають самостійної доказової сили для відповіді на питання, чи була координація цінової поведінки.

Для паливного ринку це означає просту, але принципову річ: суспільство чує не те, чи завершено розслідування, а те, який сигнал подає регулятор. І коли такий сигнал лунає у формулі «доказів змови не зафіксовано», а поруч відсутнє пояснення, що йдеться лише про проміжну стадію, ринок отримує радше заспокійливий політичний меседж, ніж виважену конкурентну оцінку.

Підсумок

Із виступу Голови відомства випливає, що АМКУ юридично не спростовує картельну версію. Вона лише фіксує, що на ранньому етапі розслідування Комітет ще не мав достатніх доказів для остаточного висновку. Але аргументи, якими це супроводжується, — відсутність монополії, вільне ціноутворення, однакові витратні фактори і заяви самих операторів — не є достатніми для зняття підозр. Навпаки, з огляду на цінові індикатори ринок нафтопродуктів України потребує не публічної презумпції спокою, а повноцінного доведення або спростування версії узгодженої поведінки на базі мікроданих, часових рядів і форензічного аналізу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: виступу Павла Кириленка у Верховній Раді України

Рішення про майбутнє Морського нафтового термінала «Південний» давно вийшло за межі одного інфраструктурного об’єкта. Це історія не лише про порт, а й про баланс сил на паливному ринку, конкуренцію та роль держави у стратегічній логістиці. Сценарій, який нині обговорюють кулуарно, — залучення до управління потужного приватного гравця, наприклад ОККО. І саме він потребує уважного аналізу.

Чому «Південний» став вузловою точкою

Термінал залишається одним із небагатьох морських активів, здатних забезпечити масштабну перевалку нафти та нафтопродуктів. Будувався він ще у далекому 2001 році для проєкту «Одеса-Броди». На думку фахівців в ідеалі Термінал має залишатися у державній власності, а трейдери мають сплачувати держкоманії за послуги за перевалювання. Доступ до терміналу має бути прозорим та рівним для усіх імпортерів. Саме це дозволить не спотворити конкуренцію на гуртовому паливному ринку та, як наслідок, на роздрібному ринку. Але є одне але.

Формально рішення про створення окремого держпідприємства ухвалене, але за півтора року об’єкт так і не запрацював. Причина — дефіцит бюджету та відсутність чіткої операційної моделі.

У результаті держава має стратегічний актив, але не може використати його економічний і безпековий потенціал. Саме тут виникає ідея: віддати управління приватному оператору.

Ризики для ринку

Передача «Південного» великій вертикально інтегрованій компанії може створити низку проблем:

• Концентрація логістики. Один оператор контролює ключовий морський вхід, що знижує конкуренцію.

• Ціновий вплив. Контроль перевалки дозволяє формувати маржу не ринком, а доступом до інфраструктури.

• Дискримінація доступу. Формально відкриті правила можуть приховувати різні умови для конкурентів.

• Стратегічна вразливість. Критична інфраструктура залежить від рішень однієї компанії.

Усе це може деформувати ринок навіть без прямого порушення закону.

Хто постраждає найбільше

Найвразливішими у такій моделі стають незалежні імпортери та малі мережі АЗС. Для них це означає:

• втрату доступу до морського імпорту як інструменту конкуренції;

• зростання бар’єрів і витрат;

• скорочення маржі до рівня, що не дозволяє масштабувати бізнес;

• поступове витіснення з оптового сегмента.

Ринок рухатиметься до моделі кількох домінуючих груп і великої кількості залежних регіональних операторів.

Наслідки для споживачів

Для водіїв ефект не буде миттєвим. Але стратегічно ризики очевидні:

• менша цінова конкуренція;

• повільніша реакція на падіння світових котирувань;

• розрив між великими брендами та дешевими регіональними АЗС;

• потенційне зростання цін через підвищення оптової складової.

Інакше кажучи, споживач платить не лише за пальне, а й за структуру ринку.

Роль держави та АМКУ

Ключове питання — не участь приватного бізнесу, а умови цієї участі.

• Держава має зберегти контроль над правилами доступу до «Південного».

• Потрібні чіткі методики тарифоутворення та недискримінаційний доступ.

• АМКУ повинен оцінювати не лише формальну концентрацію, а й фактичний вплив на суміжні ринки.

• Поведінкові зобов’язання мають стати умовою будь-якої угоди.

Без активної ролі держави та антимонопольного нагляду інфраструктурні рішення перетворюються на ринкові перекоси.

Підсумок

Сценарій «велика компанія плюс МНТ Південний» може дати швидкий операційний ефект для держави. Але він несе системні ризики для конкуренції. Можливим він стане лише за умови прозорого регулювання, відкритого доступу і постійного нагляду.

Джерело: Terminal

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), планує залучити Антимонопольний комітет до вивчення ситуації на внутрішньодобовому ринку електроенергії.

Антимонопольний комітет України затвердив пріоритети діяльності на 2022 рік. Третій рік поспіль Комітет формує їх як перелік стратегічних напрямків, визначених з огляду на поточну ситуацію в конкурентному середовищі країни.

Про це пише пресслужба АМКУ.

«Починаючи з 2020 року кожен наш перелік пріоритетів містив пункт про ринки електричної енергії та природного газу. Послідовність надає Комітету можливість формувати середньострокові пріоритети, які розширюються з урахуванням поточної ситуації та викликів», — зазначила голова Антимонопольного Комітету Ольга Піщанська.

Отже у 2022 році АМКУ зосередить свою увагу на такій роботі як:

1. Удосконалення нормативно-правової бази у сфері державної допомоги суб’єктам господарювання. Забезпечення наповнення реєстру державної допомоги програмами чинної державної допомоги;

2. Адвокатування та/або виявлення й припинення порушень конкурентного законодавства на ринках електричної енергії та природного газу;

3. Адвокатування та/або виявлення й припинення порушень конкурентного законодавства у сферах діяльності морських портів та вантажних залізничних перевезень;

4. Адвокатування та/або виявлення й припинення порушень конкурентного законодавства на ринках банківських та фінансових послуг;

5. Розроблення методичних рекомендацій, щодо проведення опитувань споживачів;

6. Дослідження стану конкуренції на ринках будівельних матеріалів;

7. Виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції у сфері реалізації майна через конкурсні процедури.

Розслідування Антимонопольного комітету (АМКУ), яке проводиться стосовно газопостачальної компанії «Нафтогаз Трейдинг», стосується угоди на постачання газу для населення із компанією «ЙЕ Енергія».

Про це повідомляє НАК «Нафтогаз України».

«Йдеться про угоду, підписану з ТОВ «ЙЕ Енергія». Нагадаємо, угода з компанією «ЙЕ Енергія», що пов’язана з Дмитром Фірташем, була укладена в березні 2021 року. Керівником Нафтогазу на той час був Андрій Коболєв, курував відповідний напрямок роботи у компанії головний виконавчий директор Отто Ватерландер, а безпосереднім підписантом документів виступив директор дивізіону «Трейдинг» Віллем Коппульс», — заявили у Нафтогазі.

Зазначається, що згаданий контракт надавав компанії «ЙЕ Енергія» можливість купувати газ у Нафтогазу дешевше, ніж це могли робити інші постачальники «блакитного палива» для населення — по 7,4 грн за 1 кубометр. Він також надавав можливість перепродавати це паливо не населенню, а комерційним компаніям, ціни для яких на ринку можуть перевищувати і 40 грн за кубометр. При цьому Нафтогаз був би вимушений все-одно постачати газ для потреб населення.

«Нафтогаз з жовтня зупинив дію підписаної попереднім керівництвом компанії угоди з ТОВ «ЙЕ Енергія» та таким чином зупинив можливі багатомільярдні зловживання. Борги компанії «ЙЕ Енергія» перед національною компанією за цими угодами не погашені донині», — повідомляють у НАКу.

За підрахунками компанії, розірвання контракту із «ЙЕ Енергія» запобігло отриманням останньою надприбутків на понад 110 млрд грн.

Наразі Нафтогаз реалізує газ усім компаніям, що постачають його населенню, за єдиною ціною та на однакових умовах у межах балансуючої групи.

Як повідомлялося, Антимонопольний комітет (АМКУ) розпочав розгляд справи про зловживання газопостачальною компанією «Нафтогаз Трейдинг» монопольним становищем на ринку оптової реалізації природного газу.

Читайте в «Терміналі», НАК «Нафтогаз України» у 2021 році сплатила 116 млрд грн податків та зборів, що на 12,6% перевищує показник 2020-го.

Антимонопольний комітет України (АМКУ) повторно дозволив Smart Holding (Cyprus) Ltd купити понад 25% у АТ «Харківобленерго».

Про це повідомила пресслужба АМКУ.

За її даними, нова заява на концентрацію від Smart Holding розглядалася в режимі недружнього придбання, оскільки «Харківобленерго» не надала кіпрській компанії інформацію, необхідну для розгляду заяви про попереднє отримання дозволу на концентрацію.

У зв’язку з цим розпорядженням державного уповноваженого у «Харківобленерго» було витребовано необхідну інформацію.

«Під час розгляду заяви комітет встановив, що заявлена ​​концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках і надав відповідний дозвіл», – йдеться у повідомленні.

Читайте в «Терміналі», за результатами перевірки Регулятор встановив, що АТ «Харківобленерго» порушило Ліцензійні умови з розподілу електричної енергії, зокрема, недотримання обов’язку ліцензіата забезпечувати та здійснювати комерційний облік електричної енергії та обмін даними комерційного обліку відповідно до вимог чинного законодавства України.

Північне міжобласне відділення Антимонопольного комітету України відкрило справу за фактом нарахування комунальним підприємством  «Київтеплоенерго» (далі – КП «Київтеплоенерго», Підприємство) в період дії карантину та обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу за опалення та гарячу воду.

Про це пише пресслужба АМКУ.

Раніше Північне відділення, відреагувавши на велику кількість скарг киян та народного депутата України щодо цього факту, за власною ініціативою дослідило дотримання Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції.

Відділення встановило, що всупереч нормам, зазначеним у Прикінцевих та перехідних положеннях ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX, якими на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни, заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, Підприємство відповідні нарахування та стягнення здійснювало.

Нагадаємо, карантинні заходи діяли на території України з 11 березня 2020 року до 31 серпня 2021 року. Наразі їх продовжено. Отже, КП «Київтеплоенерго» з самого початку карантину і до цього часу мало б утриматися від нарахування 3% річних та інфляційних втрат боржникам.

Читайте в «Терміналі», Європейський банк реконструкції і розвитку дасть КП «Київтеплоенерго» кредит в розмірі EUR140 млн на модернізацію системи теплопостачання Києва, зокрема реконструкцію ТЕЦ і окремих котелень, а також впровадження нової диспетчерсько-моніторингової системи.

Кілька років поспіль частка нелегального бізнесу на ринку роздрібної торгівлі пальним в Україні постійно зростає, відтак компанії, що працюють згідно з законодавством: сплачують усі податки та збори, виконують усі нормативні вимоги, зазнають значного тиску з боку недобросовісних конкурентів.

Про це говорили на зустрічі керівництва АМКУ та представників компаній-членів Європейської бізнес асоціації.

Під час обговорення представники компаній повідомили, що за їхніми даними у 2020 році частка нелегального ринку бензину в Україні становила 25%, дизельного пального – 19%, а автогазу – 34%.

Оскільки практично половину вартості пального зараз складають податки, то втрати бюджету від діяльності недоброчесних учасників ринку щороку складають близько 20 мільярдів гривень, стверджують підприємці.

У підсумку сторони домовилися напрацювати конкретні пропозиції, зокрема і щодо розробки системи моніторингу, та продовжити діалог на початку осені.

Раніше «Термінал» писав, АМКУ застерігає мережі АЗС від завищення цін на пальне та створення штучного дефіциту.

Національна комісія з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) і D.Trading (ДТЕК) підтримали ініціативу Антимонопольного комітету України перевірити дії учасників ринку електроенергії на порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Про це йдеться в повідомленні на сайті НКРЕКП.

«Регулятор підтримує рішення Антимонопольного комітету України від 05 липня 2021 року щодо початку процедури дослідження наявності у діях деяких учасників ринку електричної енергії ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції, — написала пресслужба НКРЕКП.

Регулятор буде максимально сприяти Антимонопольному комітету України у вищезазначеній процедурі дослідження, додали в НКРЕКП.

«Термінал» писав, Антимонопольний комітет (АМКУ) за власною ініціативою почав дослідження наявності або відсутності ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції в діях учасників ринку електроенергії, які привели до обвалу цін.