Світовий ринок недоотримав понад 2,6 млрд барелів нафти від початку війни США та Ізраїлю з Іраном у лютому. Aramco попередила про виснаження глобальних запасів і заявила, що навіть після повного відкриття Ормузької протоки їх відновлення потребуватиме тривалого часу.

Навіть відновлення судноплавства через Ормузьку протоку не забезпечить швидкого повернення запасів до попереднього рівня

Генеральний директор Aramco Амін Нассер заявив, що втрачені обсяги відповідають майже одному місяцю звичайного світового видобутку нафти. За його оцінкою, після відкриття Ормузької протоки для відновлення запасів знадобиться до 18 місяців за середнього темпу поповнення 2,1 млн барелів на добу.

Aramco продовжувала використовувати нафтопровід East-West, резервуарні потужності та експортні термінали, щоб підтримувати виробництво й експорт в умовах обмежень у Перській затоці. Трубопровід дає змогу перенаправляти нафту зі східних районів Саудівської Аравії до порту Янбу на Червоному морі.

Компанія повідомила про скоригований чистий прибуток у розмірі $33,4 млрд за другий квартал і $67,2 млрд за перше півріччя. Операційний грошовий потік становив $25,4 млрд за квартал, а вільний грошовий потік — $12,3 млрд. Рада директорів оголосила базові дивіденди за другий квартал на $21,9 млрд.

Додатковим ризиком Aramco назвала розширення конфлікту на Червоне море. Оголошена хуситами блокада нафтової галузі Саудівської Аравії може зачепити маршрут East-West та експортні термінали країни на західному узбережжі.

«Якби протока відкрилася сьогодні, для поповнення виснажених запасів знадобилося б до 18 місяців», — заявив президент і генеральний директор Aramco Амін Нассер.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Aramco та Reuters.

Два танкери із саудівською нафтою для індійських НПЗ вимкнули системи автоматичної ідентифікації та пройшли протоку Баб-ель-Мандеб без публічного відстеження. Такий маршрут обрали після оголошення хуситами блокади саудівських перевезень і атак на інші судна.

Ризики в Червоному морі змушують покупців і судновласників змінювати контракти, маршрути та правила відстеження вантажів

Танкер класу Suezmax Amazon, зафрахтований Indian Oil Corporation, завантажив у саудівському порту Янбу 1 млн барелів нафти. Танкер Aframax Rodos прийняв 700 тис. барелів для Mangalore Refinery and Petrochemicals.

Після завантаження приблизно 20 липня судна спочатку рушили на північ у напрямку Суецького каналу, але близько 22 липня вимкнули транспондери автоматичної ідентифікаційної системи та змінили курс на південь. Після цього вони залишили Червоне море через протоку Баб-ель-Мандеб.

Обидва судна перебувають під управлінням грецької Dynacom Tankers. Транспондери вимкнули після того, як два інші судна цього оператора — Kavomaleas і Acheloos — були уражені снарядами. Dynacom не надала оперативного коментаря Reuters.

Rodos очікують у порту Мангалур 1 серпня, Amazon має прибути до Ченнаї на початку серпня. Індійські НПЗ після атак на саудівські танкери частіше купують нафту з доставкою продавцем. MRPL у новому тендері вимагає використовувати маршрути, які оминають Червоне море та Ормузьку протоку.

«Власник вимкнув транспондери суден із міркувань безпеки, і тепер судна прямують до Індії», — повідомило Reuters джерело, безпосередньо обізнане із ситуацією.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Казахстанський суд заморозив майно та транспортні засоби оператора родовища Kashagan у межах спору щодо екологічного штрафу на $4,84 млрд. Захід було запроваджено 21 липня, однак перелік конкретних активів не оприлюднений. Скорочення видобутку або експорту з родовища станом на 24 липня не підтверджено.

Обмеження стосується активів оператора, а не оголошеної зупинки родовища

Заходи застосовано до North Caspian Operating Company, яка керує Kashagan від імені міжнародного консорціуму за участю Shell, TotalEnergies, ExxonMobil, CNPC та інших компаній. Підставою став спір щодо зберігання сірки та штрафу розміром 2,3 трлн тенге, що еквівалентно приблизно $4,84 млрд. :contentReference[oaicite:8]{index=8}

У судовій базі зазначено замороження майна й транспортних засобів, але не наведено їхнього переліку, кількості або призначення. Тому немає підстав стверджувати, що заблоковано технологічне обладнання, нафтовидобувні установки чи транспорт, безпосередньо задіяний у відвантаженні нафти. Оператор оскаржує претензії, а паралельно триває міжнародний арбітраж. :contentReference[oaicite:9]{index=9}

Фізичний ризик виникне лише в разі обмеження операційної логістики

Замороження транспортних активів може перетворитися на виробничий ризик, якщо під обмеження потраплять машини й судна, необхідні для переміщення персоналу, обладнання, матеріалів або відходів між береговою інфраструктурою та морськими об’єктами Kashagan. Однак це є потенційним механізмом впливу, а не підтвердженим порушенням. Джерела не повідомляють про зниження добового видобутку, зупинку установок або затримку конкретних експортних партій.

Регуляторний конфлікт набуває додаткового значення через одночасні обмеження основного казахстанського експортного маршруту через Каспійський трубопровідний консорціум. За таких умов будь-яке скорочення виробництва на великому родовищі зменшило б можливості Казахстану компенсувати втрати інших виробників і підтримувати альтернативні поставки до Європи. Проте станом на 24 липня такий наслідок не підтверджений. :contentReference[oaicite:10]{index=10}

Про значення основного експортного маршруту Казахстану читайте в матеріалі про зупинення відвантажень через термінал CPC. Поточні наслідки обмеження описано в огляді про скорочення видобутку після закриття головного термінала, а можливості диверсифікації — у матеріалі про альтернативні напрямки експорту казахстанської нафти.

Джерела: Reuters: замороження активів оператора Kashagan, Reuters: ситуація з казахстанськими експортними потоками.

Argus 24 липня повідомив, що SK Energy зафрахтувала VLCC DHT Stallion для перевезення саудівської нафти з єгипетського Sidi Kerir до Південної Кореї маршрутом навколо мису Доброї Надії. Схема показує, як безпекові ризики в Червоному морі змінюють маршрути й подовжують логістичний ланцюг нафти для НПЗ.

Обхід Баб-ель-Мандебу додає близько 30 днів до рейсу, але знижує ризик проходження небезпечної зони

За даними Argus, південнокорейська SK Energy забронювала VLCC DHT Stallion для перевезення саудівської нафти з Єгипту до Південної Кореї навколо мису Доброї Надії. Рішення ухвалено після заяв хуситів про намір атакувати судна, пов’язані із Саудівською Аравією, у районі Червоного моря та протоки Баб-ель-Мандеб.

Партія буде завантажена в Sidi Kerir на середземноморському узбережжі Єгипту після прокачування через трубопровід Sumed з Ain Sukhna на узбережжі Червоного моря. Така схема дозволяє саудівській нафті перетнути Єгипет і не проходити Червоне море після завантаження.

Звичайний маршрут із саудівського порту Yanbu до Північно-Східної Азії проходив би на південь через Баб-ель-Мандеб. DHT Stallion натомість піде із Середземного моря в Атлантику і далі навколо півдня Африки. За інформацією учасників ринку, SK Energy зафіксувала фрахт у діапазоні $17–18,5 млн. Argus зазначає, що цей рівень співставний із недавніми ставками Yanbu — Північно-Східна Азія через Баб-ель-Мандеб, але обхідний маршрут додає близько 30 днів до рейсу.

Для ринку нафтопродуктів значення має не лише вартість окремого рейсу. Коли судновласники закладають воєнні страхові премії в спотові угоди або обирають довші маршрути, це змінює економіку переробки й може впливати на маржу НПЗ, котирування продуктів та доступність бензину на імпортозалежних ринках.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Argus Media.

Об’єднані Арабські Емірати переводять енергетичну безпеку в режим форсованої інфраструктурної відповіді. Новий нафтопровід West-East Pipeline має подвоїти експортні можливості через порт Фуджейра вже у 2027 році та зменшити залежність країни від Ормузької протоки, фактичне закриття якої, за даними Reuters, порушило близько п’ятої частини світового постачання нафти.

ОАЕ нарощують маршрут в обхід Ормузу: Фуджейра стає стратегічним вузлом нафтового експорту

Об’єднані Арабські Емірати прискорюють будівництво нового нафтопроводу, який має подвоїти експортну потужність через порт Фуджейра до 2027 року. Рішення ухвалене на тлі різкого загострення ситуації навколо Ормузької протоки — одного з найважливіших морських коридорів для світової торгівлі нафтою.

За повідомленням Abu Dhabi Media Office, спадкоємний принц Абу-Дабі шейх Халед бін Мохамед бін Заїд доручив Abu Dhabi National Oil Company, або ADNOC, прискорити реалізацію проєкту West-East Pipeline. Трубопровід уже будується та, за очікуваннями, має запрацювати наступного року.

Чому Ормузька протока стала головним ризиком для ринку

Ормузька протока є вузьким морським коридором між Перською затокою та Оманською затокою. Через неї проходить значна частина нафтового експорту країн Перської затоки. Саме тому будь-яке обмеження судноплавства в цьому районі швидко перетворюється на глобальний ціновий чинник.

Після початку війни з Іраном Тегеран, за даними Reuters, суттєво розширив власне трактування меж протоки та морської зони, над якою він заявляє контроль. 4 травня флот Корпусу вартових ісламської революції оприлюднив карту з новою зоною контролю, що охоплює значну частину узбережжя ОАЕ в Оманській затоці.

• 28 лютого США та Ізраїль атакували Іран, після чого Тегеран фактично закрив морський коридор.
• 4 травня Іран оприлюднив карту нової зони контролю, яка зачіпає узбережжя ОАЕ в Оманській затоці.
• У травні Корпус вартових ісламської революції додатково розширив трактування протоки, назвавши її великою операційною зоною шириною до 300 миль, або 482,8 км.
• Порушення руху через Ормуз зачепило близько п’ятої частини світового постачання нафти.

На цьому тлі енергетичні ціни зросли, у частині країн почали запроваджувати нормування пального, а ризик економічного спаду посилився через інфляційний тиск.

Фуджейра як вихід із пастки Ормузу

ОАЕ вже мають важливу інфраструктурну перевагу — чинний Abu Dhabi Crude Oil Pipeline, або ADCOP, також відомий як трубопровід Хабшан — Фуджейра. Його потужність становить до 1,8 млн барелів на добу. Цей маршрут дозволяє експортувати нафту з узбережжя Оманської затоки, тобто поза межами Ормузької протоки.

Новий трубопровід має значно посилити цю можливість. Для ринку це означає не лише технічне збільшення експортної потужності, а й зміну балансу ризиків: ОАЕ намагаються зробити так, щоб політична або військова блокада одного морського коридору не паралізувала нафтовий експорт країни.

• ОАЕ та Саудівська Аравія залишаються єдиними виробниками Перської затоки, які мають трубопроводи для експорту нафти поза Ормузькою протокою.
• Кувейт, Ірак, Катар і Бахрейн майже повністю залежать від цього водного шляху для морських постачань.
• Оман має довге узбережжя на Оманській затоці, що географічно зменшує його залежність від вузького проходу через Ормуз.

Саудівський приклад: трубопровід як страхування експорту

Новий еміратський маршрут не слід плутати із саудівським East-West Pipeline. Для Саудівської Аравії цей трубопровід уже став критичним елементом енергетичної стійкості, оскільки дозволяє переорієнтовувати нафту до Червоного моря.

Головний виконавчий директор Aramco Амін Нассер назвав саудівський East-West Pipeline «критично важливою лінією життєзабезпечення».

За його словами, Aramco збільшила потужність цього маршруту до 7 млн барелів на добу за вісім днів. Це дозволило зберегти рух приблизно 60% довоєнного експорту королівства.

Вихід ОАЕ з ОПЕК змінює логіку видобутку

Інфраструктурне прискорення збігається з політично важливим рішенням: два тижні тому ОАЕ вийшли з Організації країн — експортерів нафти, тобто ОПЕК. Це звільнило країну від квот на видобуток, які фактично координувалися в межах організації під провідною роллю Саудівської Аравії.

За словами міністра енергетики ОАЕ, країна за необхідності може збільшити виробничу потужність до 6 млн барелів на добу. ADNOC, зі свого боку, орієнтується на 5 млн барелів на добу вже наступного року. Цю ціль було перенесено на три роки раніше.

• У травні 2024 року ADNOC повідомляла, що її потужність досягла 4,85 млн барелів на добу.
• До війни ОАЕ у січні видобували трохи менше 3,4 млн барелів на добу.
• Після фактичного закриття Ормузької протоки видобуток скоротився більш ніж удвічі, оскільки ADNOC довелося законсервувати частину виробництва.

ADNOC Drilling, одна з шести публічних дочірніх компаній групи, заявила Reuters про готовність забезпечити будь-яке розширення потужностей, яке знадобиться ADNOC.

Атаки на Фуджейру показують: обхід Ормузу не означає повної безпеки

Фуджейра та сусідній порт Хор-Факкан стали для ОАЕ фактичними рятівними маршрутами не лише для нафтової торгівлі, а й для ширшого імпорту, зокрема продовольства. ОАЕ значною мірою залежать від імпорту харчових товарів, тому безпека портів Оманської затоки має значення далеко за межами нафтового сектору.

Водночас Фуджейра вже була мішенню кількох атак, які ОАЕ пов’язують з Іраном. У квітні ці удари змушували тимчасово зупиняти нафтові навантаження. Атаки також відбувалися по саудівському порту Янбу на Червоному морі, де завершується трубопровід East-West Pipeline.

У Міністерстві закордонних справ ОАЕ атаку на танкер ADNOC і обстріл нафтової зони Фуджейри назвали «неприйнятним порушенням» та «економічним шантажем».

Що це означає для світового ринку нафти

Рішення ОАЕ прискорити West-East Pipeline показує, що країни Перської затоки переходять від ситуативного реагування до перебудови експортної архітектури. У центрі цієї перебудови — не лише збільшення потужностей, а й зменшення залежності від одного морського маршруту.

• Для ОАЕ новий трубопровід означає можливість експортувати більше нафти через Фуджейру та частково компенсувати втрати від блокування Ормузу.
• Для покупців нафти це створює альтернативний канал постачання, хоча ризики атак на інфраструктуру Оманської затоки залишаються.
• Для ринку пального це сигнал, що геополітична напруга в Ормузі й далі закладатиметься в нафтові котирування та вартість нафтопродуктів.
• Для інших країн Перської затоки, які майже повністю залежать від Ормузу, ситуація демонструє вразливість експортних моделей без сухопутних альтернатив.

ОАЕ та їхні покупці вже змушені діяти в умовах воєнного ризику: за даними Reuters, кілька танкерів пройшли через протоку з вимкненими передавачами місцеперебування, щоб уникнути іранських атак і вивезти нафту, заблоковану в Перській затоці.

Тому новий трубопровід — це не просто енергетичний проєкт. Це спроба змінити майбутню логіку нафтової торгівлі в регіоні, де безпечний маршрут поступово стає не менш важливим, ніж сам обсяг видобутку.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

У листопаді Туреччина істотно зменшила імпорт російської нафти Urals приблизно на 200 тис. барелів на добу порівняно з жовтнем, паралельно збільшуючи закупівлі казахстанської суміші CPC Blend, KEBCO та іракської Basrah. На тлі жорсткіших санкцій США та ЄС проти російського енергетичного сектору турецькі нафтопереробні заводи прискорюють диверсифікацію сировини, однак залишаються обмеженими якісними параметрами альтернативних сортів і ризиками для логістики CPC.

Структурні зміни у нафтових постачаннях Туреччини

1. Перелом у структурі імпорту: від Urals до CPC Blend та Basrah

Дані енергетичних аналітичних компаній Kpler та LSEG фіксують стабільний розворот турецьких НПЗ від російської Urals до альтернативних сортів.

• За листопад:
  • Імпорт Urals до Туреччини скоротився приблизно на 200 тис. барелів на добу проти жовтня.
  • Імпорт казахстанської CPC Blend досяг 105 тис. барелів на добу – це максимум з 20 лютого 2024 року.
• За оцінками Kpler, у червні турецький імпорт Urals досягав майже 400 тис. барелів на добу, що показує, наскільки масштабним є нинішнє зниження.
• Туреччина з 2022 року, коли європейські покупці припинили закупівлі Urals, стала другим за величиною покупцем цього сорту після Індії.

Таким чином, за менш ніж півроку Туреччина пройшла шлях від пікових рівнів імпорту Urals до суттєвого скорочення, компенсуючи цей обсяг переорієнтацією на казахстанську та іракську нафту.

2. Фактори тиску: санкції США та ЄС проти російського енергосектору

Зміни в постачанні не є спонтанними – вони прямо випливають із санкційного тиску на російську нафтову галузь.

• Санкції США проти великих російських нафтових компаній:
  • Lukoil та Rosneft потрапили під обмеження, що звужує вибір постачальників для турецьких НПЗ.
• Євросоюз запровадив:
  • заборону на паливо, вироблене з російської нафти, що стимулює турецькі компанії переходити на сировину з інших джерел, аби уникнути ризиків вторинних санкцій та обмежень на збут продуктів переробки.

Санкції стають системним чинником, який не лише скорочує присутність російської нафти на ринку, а й змушує Туреччину стратегічно переглядати структуру імпорту, щоб зберегти доступ до ринків збуту нафтопродуктів, де діють європейські обмеження.

3. Роль казахстанської CPC Blend та статус «санкційно нейтральної» нафти

Казахстанська сировина стає ключовим елементом нової конфігурації постачання для Туреччини.

• CPC Blend:
  • Є сумішшю нафти, що транспортується через термінал Yuzhnaya Ozereyevka у росії, однак виробляється переважно казахстанськими компаніями.
  • Казахстанська нафта звільнена від західних енергетичних обмежень, зокрема від обмежень на російську нафту.
  • Це робить CPC Blend привабливою «санкційно нейтральною» сировиною для турецьких НПЗ.
• У 2025 році Туреччина імпортувала CPC Blend російського походження, але припинила такі закупівлі з вересня, посилюючи акцент на казахстанському компоненті суміші.

Таким чином, казахстанський CPC Blend фактично виконує функцію містка між вимогами санкційного режиму та потребами турецьких НПЗ у сировині.

4. Іракська нафта Basrah та KEBCO: додаткові напрямки диверсифікації

Паралельно з CPC Blend Туреччина нарощує постачання інших сортів.

• За даними Kpler, на фоні падіння постачання Urals Туреччина:
  • збільшує імпорт:
    • казахстанської CPC Blend,
    • KEBCO (казахстанська експортна нафта),
    • іракської Basrah.

Це демонструє спробу розосередити ризики через географічну й якісну диверсифікацію сировини – від Чорноморського маршруту до іракських поставок з Перської затоки.

5. Технічні та ринкові обмеження диверсифікації

Попри активну переорієнтацію Туреччина не може повністю й швидко замінити Urals.

• Турецькі НПЗ сконфігуровані під якість Urals, тому:
  • на середземноморському ринку бракує сортів із подібними характеристиками,
  • це обмежує можливості закупівель альтернативних сортів без технічних коригувань або додаткових витрат.

Якісна специфіка Urals фактично зберігає частину залежності турецьких НПЗ від цього сорту, попри санкційний тиск і політичні ризики.

6. Ризики для постачання CPC Blend через атаки на інфраструктуру

Чутливість нової конфігурації постачання Туреччини проявляється у вразливості ключового маршруту – нафтопроводу CPC.

• Нещодавні атаки на термінал консорціуму Caspian Pipeline Consortium можуть:
  • ускладнити постачання CPC Blend до Туреччини,
  • посилити логістичні ризики для турецьких НПЗ, які дедалі більше залежать від цієї суміші.

Отже, диверсифікація джерел не усуває загроз повністю: заміна російської Urals на казахстанську сировину частково переносить ризики на іншу критичну інфраструктуру – систему CPC.

7. Вплив на позиції росії на ринку Urals та роль Туреччини

Скорочення турецького імпорту Urals має значення не лише для Анкари, а й для експорту з росії.

• З 2022 року, після того як європейські покупці припинили закупівлі Urals, Туреччина разом з Індією стала ключовим напрямком збуту цього сорту.
• Тепер, на тлі:
  • мінус 200 тис. барелів на добу у листопаді проти жовтня,
  • зростання імпорту CPC Blend до 105 тис. барелів на добу,

  частка Urals у турецькому балансі зменшується, а залежність росії від азійських покупців (насамперед Індії) стає ще більшою.

Логіка змін виглядає так: санкції → звуження пулу російських постачальників → диверсифікація Туреччини → зростання навантаження на азійські ринки для Urals.

8. Логічні висновки для європейського нафтового ринку та енергетичної безпеки

На основі наведених даних можна схематично описати декілька важливих тенденцій, не виходячи за межі наданої інформації.

• Диверсифікація джерел постачання:
  • Заборона ЄС на паливо з російської нафти та санкції США проти Lukoil і Rosneft стимулюють перехід Туреччини від Urals до CPC Blend, KEBCO та Basrah.
  • Це демонструє, як регуляторний тиск переформатовує торгові потоки навіть поза межами ЄС.
• Логістична стійкість і нові вразливості:
  • Перехід на CPC Blend зосереджує значну частку постачань на маршруті Caspian Pipeline Consortium.
  • Атаки на термінал CPC підвищують ризик збоїв у новій структурі постачання, вказуючи на необхідність додаткового резервування маршрутів.
• Роль Труеччини як транзитного та переробного вузла:
  • Туреччина, залишаючись другим споживачем Urals після Індії, паралельно нарощує імпорт несанкційної казахстанської нафти.
  • Це посилює її значення як гнучкого хабу між санкційним режимом та альтернативними джерелами сировини.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters