Польський уряд запропонував тимчасово вилучати 75% надприбутків виробників і трейдерів пального, отриманих у березні–грудні 2026 року. Причиною стали різке зростання світових цін на нафту та витрати бюджету на стримування цін для населення після загострення ситуації на Близькому Сході. Варшава вважає, що паливний сектор отримав надмірні прибутки внаслідок геополітичної кризи, тоді як держава одночасно фінансувала податкові пільги для споживачів.

Польща переходить до моделі вилучення надприбутків паливного сектору на тлі енергетичної турбулентності

Польський уряд фактично визнав, що нинішня хвиля цінового шоку на нафтовому ринку створила асиметричну ситуацію: держава несе прямі бюджетні витрати на стабілізацію цін, тоді як частина паливного бізнесу отримує додаткову дохідність через різке подорожчання енергоресурсів.

Саме тому Варшава запропонувала запровадити спеціальний windfall tax — податок на надприбутки, тобто на прибуток, який компанії отримали не завдяки інвестиціям чи підвищенню ефективності, а через зовнішню кризу й стрибок світових котирувань.

Що пропонує польський уряд

• Податок поширюватиметься на компанії, які виробляють рідке пальне або імпортують його до Польщі.
• Період дії — з 1 березня по 31 грудня 2026 року.
• Ставка податку становитиме 75% від надлишкового прибутку.
• Об’єктом оподаткування стане лише та частина прибутку, яка перевищує так звану референтну маржу.
• Референтна маржа визначатиметься як середня маржа продажів компанії за 2025 рік плюс 20%.
• Усе, що компанія заробить понад цей рівень, вважатиметься надзвичайним прибутком і потраплятиме під спеціальний податок.

Фактично Польща намагається відокремити нормальну комерційну прибутковість від доходу, який виник виключно через геополітичний шок. Це дуже важливий момент, тому що уряд прямо наголошує: мова не йде про покарання бізнесу як такого, а про перерозподіл частини кризових прибутків на користь бюджету.

Чому Варшава пішла на цей крок

Поштовхом до рішення стала ескалація конфлікту на Близькому Сході, яка порушила глобальні ланцюги постачання нафти та нафтопродуктів і спровокувала різке підвищення цін.

• Польський уряд уже був змушений знизити ПДВ на бензин і дизель до 8%.
• Акцизні ставки на моторне пальне були зменшені до мінімально допустимого законом рівня.
• 13 травня 2026 року Міністерство фінансів та економіки Польщі продовжило дію тимчасових податкових пільг до 31 травня 2026 року.
• Попередньо ці заходи мали завершитися 15 травня.

Тобто польський бюджет уже взяв на себе частину удару від високих нафтових котирувань. Урядова логіка полягає в тому, що якщо держава компенсує споживачам частину цінового шоку через податкові пільги, то бізнес, який отримує надприбутки від тієї ж кризи, також має брати участь у фінансуванні антикризових заходів.

Як працюватиме механізм оподаткування

Проєкт закону має номер UD411. У ньому передбачено модель self-assessment, тобто самостійного розрахунку податкових зобов’язань компаніями.

• Компанії сплачуватимуть щомісячні авансові платежі.
• Після завершення року подаватиметься річна податкова декларація.
• Уряд наголошує, що така модель має зменшити адміністративне навантаження як на бізнес, так і на податкові органи.

Водночас ключовим елементом залишається саме механізм порівняння поточних фінансових результатів із базовим рівнем 2025 року. Це означає, що Польща не вводить універсальний додатковий податок на весь прибуток паливного сектору, а намагається вилучити лише кризову складову доходу.

Що це означає для ринку нафти й нафтопродуктів

• Польща фактично визнає, що нинішня цінова хвиля має геополітичне походження, а не є наслідком звичайного ринкового циклу.
• Основним фактором ризику залишаються перебої глобальних ланцюгів постачання, пов’язані з конфліктом на Близькому Сході.
• Податкова політика дедалі більше використовується як інструмент стримування соціального й економічного ефекту від дорогих енергоносіїв.
• Ринок отримує сигнал, що надмірна прибутковість під час криз може бути предметом тимчасового державного перерозподілу.
• Водночас Польща прямо посилається на практику інших країн ЄС, які вже застосовували подібні механізми під час попередніх енергетичних криз.

Це свідчить про важливу зміну підходу в Європі: держави дедалі активніше втручаються у паливний ринок у періоди різкої зовнішньої турбулентності. Якщо раніше головним інструментом були субсидії або податкові пільги для споживачів, то тепер до них додається ще й механізм вилучення кризових прибутків у виробників та трейдерів.

Що змінюється у ціноутворенні

• Польща вже фактично використала два класичні антикризові механізми — зниження ПДВ і скорочення акцизного навантаження.
• Тепер додається третій елемент — обмеження надприбутковості паливного сектору.
• Це означає, що ціна пального дедалі більше залежить не лише від світових нафтових котирувань, а й від державної податкової політики.
• Модель із референтною маржею показує, що Варшава намагається зберегти базову рентабельність бізнесу, але водночас не дозволити кризі генерувати надмірні прибутки.

Для всього європейського паливного ринку це важливий сигнал. Якщо висока волатильність нафти збережеться, держави можуть дедалі активніше переходити від прямого субсидування до моделі часткового перерозподілу доходів енергетичного сектору.

Що видно щодо енергетичної стійкості та кризового реагування

• Польський уряд прямо пов’язує податкові зміни з ризиками для глобальних постачань нафти через конфлікт на Близькому Сході.
• Рішення про продовження пільгового оподаткування до 31 травня 2026 року демонструє готовність держави використовувати фіскальні інструменти для стабілізації внутрішнього ринку.
• Сам механізм windfall tax свідчить про прагнення уряду підвищити економічну стійкість бюджету в умовах високих витрат на підтримку споживачів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IBFD

Україна, Чехія, Польща та Словаччина опрацьовують політично чутливий проєкт експорту української нафти до Чехії через нафтопровід «Дружба». Йдеться не лише про до 15 % чеського споживання нафти та завантаження Літвіновського НПЗ, а й про перевірку здатності ЄС переформатувати інфраструктуру, історично пов’язану з російською сировиною, на користь України та спільної енергетичної безпеки.

Проєкт експорту української нафти до Чехії

1. Про що насправді йдеться

У центрі уваги — рішення, чи зможе Україна вже найближчим часом експортувати власну нафту до Чехії трубопровідним маршрутом, який десятиліттями асоціювався з російською сировиною.

• Маршрут: українська нафта → південна гілка нафтопроводу «Дружба» через Україну → Угорщина та Словаччина → Чехія (Літвіновський НПЗ).
• Ключові оператори:
  • чеська державна компанія Mero (власник і оператор чеської ділянки «Дружби»),
  • словацька державна Transpetrol (оператор словацької частини «Дружби»),
  • польська група Orlen та її чеська «донька» Orlen Unipetrol RPA (власник чеських НПЗ).
• З пропозицією купувати українську нафту виступила сама Україна, підтверджують джерела, наближені до переговорів.
• Статус на кінець листопада 2025 року:
  • Словаччина вже отримала близько 100 тис. тонн української нафти та підписала угоди.
  • Чеська сторона досі веде переговори, упираючись у політичні та регуляторні обмеження, пов’язані з санкціями ЄС та «російським слідом» у трубі.

2. Чому Київ шукає «добрі руки» для своєї нафти

Українська мотивація має водночас економічний, енергетичний та геополітичний вимір.

• Зруйнована нафтопереробка: російські удари під час повномасштабної війни фактично вивели з ладу майже всі українські НПЗ, зокрема Кременчуцький. Україна не має де переробляти власну нафту й не має де її зберігати.
• Припинення видобутку технічно пов’язане із видобутком природного газу, який критично потрібен промисловості й системі опалення. Зупинка свердловин означала б і удар по газовому балансі країни, і дороговартісну консервацію родовищ.
• Масштаб видобутку:
  • на початку 2000-х «Укрнафта» видобувала до 4,5 млн тонн нафти й газоконденсату на рік;
  • у 2024-му, за оцінками, видобуток становить близько 1,2 — 1,4 млн тонн на рік — більш ніж утричі менше, але з тенденцією до зростання після очищення компанії від впливу олігархічних груп.

«Якщо ви зупиняєте видобуток нафти, то маєте глушити свердловини. А це свердловини, з яких нафта йде дуже давно, і потім їх відновлювати обійдеться дорожче, ніж бурити нові. У нас родовища виснажені…» — наголошує президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

• Пошук ринку збуту: за оцінками чеських медіа та експертів, плановий експорт у 75–100 тис. тонн на місяць майже дорівнює річному видобутку України — це робить чеський напрямок ключовим каналом збуту.
• Політичний вибір покупця:
  • існують й інші потенційні покупці,
  • але продаж нафтового ресурсу країні, яка системно підтримує Україну, розглядається як продаж «у добрі руки», а не «підгодовування» держав, які грають на боці агресора.

«Краще нам продати це в Чехію, країну, яка нас підтримує, аніж підгодовувати тих, хто по суті є нашим ворогом», — підкреслює Михайло Гончар.

3. Енергетична безпека та політичний сигнал ЄС

Для Чехії проєкт української нафти — це тест на послідовність відмови від російської сировини та можливість зміцнити власну енергетичну автономію в межах ЄС.

• Структура споживання нафти:
  • річне споживання нафти в Чехії становить близько 7 млн тонн;
  • обговорювані обсяги української нафти — 75–100 тис. тонн на місяць, тобто майже 15 % внутрішнього споживання за рік;
  • для Літвіновського НПЗ це може становити близько 20 % його переробки.
• Відмова від російської нафти:
  • НПЗ у Кралупах ще з 1995 року працює на неросійській легкій нафті, яку Чехія отримує західним маршрутом;
  • НПЗ у Літвінові до весни 2025 року переробляв переважно російську Urals, що надходила «Дружбою»;
  • із 2025 року Чехія виконала зобов’язання ЄС і повністю відмовилася від російської Urals, перейшовши на суміш неросійських нафт, що йдуть через Трансальпійський нафтогін TAL та гілку IKL з Німеччини.
• Стратегічна роль «Дружби» у Чехії:
  • після відмови від російської нафти чеська ділянка «Дружби» фактично простоює;
  • Mero утримує її в робочому стані, розглядаючи як потенційний маршрут постачання неросійської нафти (зокрема з Каспійського регіону через Одесу — Броди);
  • для держави це питання не лише економіки, а й символічного розриву з російською енергозалежністю.

Політичний ефект проєкту:

• Чехія перетворюється на демонстраційний кейс для ЄС: чи може країна, що є членом співтовариства, не просто відмовитися від російської сировини, а й переорієнтувати інфраструктуру на українську нафту.
• Участь державної компанії Mero в підтримці проєкту показує, що це не суто комерційна угода, а політично схвалений курс на посилення зв’язків із Україною.

4. Роль союзників і транзитних держав

Без Польщі та Словаччини цей проєкт неможливий — саме вони забезпечують політичне «плече» та логістичний транзит.

• Польща — стратегічний енергетичний партнер:
  • група Orlen є власником обох чеських НПЗ і активно співпрацює з українським «Нафтогазом» за газовими контрактами;
  • купівля української нафти для Orlen — це одночасно форма підтримки України та комерційна можливість завдяки нижчій ціні, про що свідчать дані чеських медіа;
  • Orlen Unipetrol RPA виступив першим із запитом до Transpetrol щодо транспортування української нафти до Чехії.
• Словаччина — полігон для перевірки маршруту:
  • словацька компанія Transpetrol підтверджує, що до неї зверталися:
    • спочатку Orlen Unipetrol RPA,
    • пізніше — словацький нафтопереробник Slovnaft.
  • за рік Transpetrol уже доставив до словацького НПЗ близько 100 тис. тонн української нафти, що становить трохи більше ніж 2 % від загального імпорту Словаччини (4,7 млн тонн із січня до жовтня);
  • замовлення на жовтень і листопад становили ще 70 тис. тонн, що демонструє сталість інтересу.

«У зв’язку з геополітичною ситуацією, санкціями ЄС і непевністю щодо майбутнього розвитку подій у нафтовій і нафтохімічній промисловості відбуваються зміни, і нафтопереробні заводи намагаються розширити свій портфель постачальників», — пояснює речниця Transpetrol Луціа Патцнерова.

• Політичний зміст словацької позиції:
  • офіційна риторика підкреслює не лише комерційну логіку, а й реакцію на санкції ЄС проти російської нафти та загальну геополітичну нестабільність;
  • готовність Transpetrol працювати з українською нафтою демонструє, що навіть за наявності винятку з санкцій для Словаччини щодо російської нафти, країна активно диверсифікує джерела.

5. ЄС, санкції та «російський слід» у трубопроводі

Найбільш делікатний геополітичний аспект — як поєднати санкційний режим ЄС з тим фактом, що в системі «Дружби» все ще є російська нафта.

• Словацький контекст:
  • через виняток у санкціях ЄС Словаччина досі отримує російську нафту через «Дружбу»;
  • через схожий склад української та російської нафти постачання до словацьких НПЗ не створює помітної технічної чи регуляторної проблеми.
• Чеський контекст:
  • Чехія відмовилася від російської нафти, пільговий період завершився;
  • у чеській частині «Дружби» все ще залишається обсяг російської нафти у власності Mero;
  • чисто політично та юридично Чехія не може дозволити змішування української нафти з залишками російської у способі, який виглядатиме як повернення до залежності від російської сировини.

«Враховуючи, що технологічне наповнення словацької системи “Дружба” складається з російських експортних сумішей, через заборону, пов’язану з санкціями ЄС, чеській стороні необхідно вирішити це питання технічно та адміністративно, що згодом дозволить Transpetrol транспортувати українську вітчизняну нафту через територію Словацької Республіки та доставляти її чеському транспортеру для Orlen Unipetrol RPA», — наголошують у Transpetrol.

• Політична суть проблеми:
  • фактично йдеться не стільки про техніку, скільки про доведення політично й юридично прозорого походження сировини для європейських регуляторів;
  • Чехія має показати, що українська нафта не стане «фасадом» для прихованої присутності російської Urals у трубопроводі.

6. Якість української нафти та політичний вимір ціни

Дискусія про якість української нафти виходить за межі технології — вона впливає на сприйняття проєкту в політичних колах ЄС.

• Порівняння з іншими сортами:
  • у минулих дослідженнях у сертифікованій лабораторії італійської компанії AGIP українська нафта показала характеристики, практично тотожні азербайджанській Azeri Light;
  • такі сорти традиційно коштують дорожче, ніж російська Urals.

«Якщо це буде просте додавання української нафти в потік Urals, то ми лише покращимо якість Urals, але самі отримуватимемо ціну як за Urals», — попереджає Михайло Гончар.

• Політичний висновок із питання ціни:
  • Україна має наполягати, щоб її нафта не розчинялася в російському потоці ні фактично, ні юридично;
  • Чехія та інші партнери повинні вибудувати модель, де політична підтримка України не перетворюється на приховане субсидування старих російських схем через занижену ціну на високоякісну українську нафту.

7. Ризики з українського боку: прозорість та антикорупційна чутливість партнерів

Окремі питання стосуються внутрішньоукраїнських ризиків, які можуть впливати на готовність ЄС та окремих держав рухати проєкт уперед.

• Репутаційний фактор:
  • європейські партнери особливо уважно стежать за можливими «схемами» навколо експорту нафти;
  • створення додаткових «фірм-прокладок» або непрозорих ланцюжків власності в експортних операціях може зупинити або сповільнити проєкт.

Михайло Гончар наголошує, що надзвичайно важливо уникнути появи спеціальних «фірм-прокладок» для організації експорту, оскільки «європейські партнери України дуже остерігаються подібного “схематозу”, а на тлі останніх корупційних скандалів ця тема є особливо чутливою».

• Політичний імператив для Києва:
  • усі рішення щодо маршруту, операторів і фінансових потоків мають бути максимально прозорими та публічними;
  • цей проєкт здатен стати позитивним прецедентом взаємодії України з ринками ЄС — або, у разі помилок, негативним символом.

8. Як проєкт змінює баланс сил

Якщо узагальнити усі складові питання, вимальовується кілька ключових геополітичних висновків.

1. Від «російської труби» до українсько-європейського коридору

• перезапуск «Дружби» в чеському сегменті для української нафти означатиме фактичну зміну її геополітичної ідентичності — з символу залежності від росії на інструмент інтеграції України до енергетичного простору ЄС;
• для Mero та чеської держави це шанс продемонструвати, що інфраструктура на території ЄС більше не диктується логікою “руської нафти”.

2. Поглиблення політичного союзу Україна — Чехія — Польща — Словаччина

• енергетичні проєкти на кшталт цього доповнюють військово-політичну та гуманітарну підтримку України з боку країн регіону;
• спільна участь Orlen, Mero, Transpetrol та українських компаній створює мережу взаємозалежності, яка робить політичний розворот окремих урядів щодо України дорожчим і менш ймовірним.

3. Перевірка дієздатності санкційної політики ЄС

• ЄС має відповісти на практичне питання: чи здатний він одночасно:
  • жорстко дотримуватися обмежень щодо російської нафти,
  • і гнучко адаптувати ці правила для підтримки експорту союзника, який воює, — України.
• Рішення щодо маршруту через «Дружбу» стане індикатором політичної волі Брюсселя та національних урядів.

4. Енергетична безпека як продовження оборонної політики

• проєкт дозволяє:
  • зняти з України проблему накопичення невивезеної нафти та пов’язаних із цим ризиків,
  • посилити енергетичну стійкість Чехії та регіону Центральної Європи без повернення до російської сировини.
• Таким чином, енергетика стає ще одним фронтом війни, де союзники можуть діяти скоординовано й системно.

Підсумок: якщо Чехія, Польща, Словаччина та Україна спільно подолають правові, санкційні й політичні бар’єри, експорт української нафти через «Дружбу» може стати поворотною точкою у трансформації європейської енергетичної архітектури. Це не лише економічний контракт, а й сигнал: інфраструктура, яку десятиліттями контролювала росія, тепер працює на зміцнення України та Європейського Союзу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: radio.cz,  komersant.ua

Уряд Польщі офіційно закрив проєкт створення Національної агенції енергетичної безпеки (NABE), яка мала консолідувати вуглеводні активи державних енергетичних компаній. Причина – відсутність економічного сенсу та ризик збільшення фінансового тиску на держбюджет і споживачів.

Відмова від NABE: наслідки для ринку та цін

Фінальний урядовий звіт вказує на прогностичну сумарну фінансову прогалину для 14 вугільних електростанцій у 2025–2040 роках на рівні 53,8 млрд злотих, що дорівнює приблизно 74 злотим збитку на кожну вироблену МВт*год. Це означало б зростання кінцевих тарифів для споживачів або постійні дотації з бюджету.

Особливо важливо, що модель NABE спиралася на застарілі дані 2022 року, коли ціна електроенергії на оптовому ринку перевищувала 1100 злотих/МВт*год через енергокризу, спричинену війною в Україні. На середину 2025 року ціна впала до близько 415 злотих/МВт*год, а ринок демонструє сильну волатильність через ріст відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

• Зміна структури ринку: у червні 2025 року частка ВДЕ вперше перевищила вугілля в електрогенерації Польщі.
• Зниження попиту на субсидії: компанії здатні залучати фінансування без відокремлення вугілля через облігації чи project finance.

Податкове навантаження та потреба нових інструментів

Відмова від NABE не знімає викликів податкового навантаження й фінансової стабільності енергосистеми. Залишається потреба у створенні механізмів для фінансування перехідних рішень:

• Механізм декарбонізації – одночасна підтримка нових низькоемісійних установок і тимчасове фінансування вугільних електростанцій у межах однієї групи.
• Ринок потужності – компенсація готовності до виробництва для забезпечення безпеки енергопостачання.
• Механізм еластичності (non-fossil flexibility) – стимулювання гнучких низьковуглецевих резервів.

Однак усі ці інструменти потребують погодження Європейської Комісії як дозволеної державної допомоги. Зокрема, механізм декарбонізації був би неможливий у разі централізації активів у NABE, через ризик антиконкурентних практик.

«Структура ринку енергії в Польщі вже змінилася, а стратегія NABE базувалася на реаліях трирічної давнини», – зазначено у звіті урядового Зеcполу.

Перспективи після 2028 року

Згідно з чинним і планованим європейським законодавством, після 2028 року державна підтримка для високоемісійних джерел буде заборонена. Польща муситиме вести інтенсивні переговори на рівні ЄС для отримання тимчасових виключень, аби уникнути ризику дефіциту потужностей і стрибка цін на електроенергію після 2029 року.

Рекомендації звіту включають скасування урядової ухвали №44/2022 щодо виділення вугільних активів і створення нового Зеcполу з розробки стратегії трансформації польської електроенергетики з урахуванням кліматичних цілей ЄС. У новому органі будуть представники енергетичного відомства, держактивів, фінансів і сировинної політики, а пріоритетом стане розробка фінансово збалансованих механізмів для підтримки існуючих вугільних потужностей до їх безпечного виведення з експлуатації.

Джерело:  Terminal

За матеріалами: WNP.PL

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Orlen розпочала продаж SAF у польських аеропортах

Польська енергетична компанія Orlen почала реалізацію сталого авіаційного пального (SAF) у Варшаві, Кракові та Катовіце, що допоможе LOT виконати вимоги ЄС щодо скорочення викидів.

Деталі запуску продажів SAF у Польщі

Orlen оголосила про початок продажу SAF у трьох найбільших аеропортах Польщі 8 липня, більш ніж через пів року після набрання чинності вимог ЄС щодо обов’язкового змішування авіаційного пального. Це рішення стало полегшенням для національного перевізника LOT Polish Airlines.

«Запровадження SAF на польському ринку є важливим кроком для нас у процесі адаптації до регуляторних вимог, що випливають із регламенту ReFuelEU Aviation», — заявила операційна директорка LOT Дорота Дмуховска. — «Попри обмежений доступ до SAF, його наявність у вибраних аеропортах країни суттєво полегшить реалізацію нашої Стратегії сталого розвитку та декарбонізації. Використання таких видів пального вимагає точного логістичного планування, тому ми цінуємо ініціативу Orlen, яка безумовно підтримає нас у досягненні цілей ЄС».

• Три аеропорти з SAF: Варшава, Краків, Катовіце
• Причина запуску: виконання норм ЄС (ReFuelEU Aviation)
• Важливість для LOT: сприяння стратегії сталого розвитку

Джерело: Terminal

За матеріалами: Energy Intelligence

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Польська нафтова компанія ORLEN успішно розмістила зелені єврооблігації на 600 млн євро для фінансування енергетичного переходу. Залучені кошти підуть на розвиток відновлюваних джерел енергії, нульових викидів у транспорті (електричні та водневі авто) та підвищення енергоефективності.

Стратегія переходу та фінансування

ORLEN повідомила про успішне розміщення семирічних зелених облігацій з фіксованою ставкою 3.625% річних, з погашенням 2 липня 2032 року. За даними компанії, розміщення було перепідписане у 2.5 раза.

«Енергетичний перехід та створення вартості Групи ORLEN до 2035 року вимагають інвестицій понад 30 млрд злотих на рік. Тому важливо забезпечити стабільне фінансування цього розвитку», – заявив Іренеуш Фонфара, президент правління ORLEN.

• Кошти підуть на: розвиток ВДЕ
• створення нульових викидів у транспорті для електричних і водневих автомобілів
• інвестиції в підвищення енергоефективності

Відмова від вугілля

Компанія підтвердила плани припинити виробництво електроенергії на вугіллі до 2030 року та відмовитися від використання вугілля у системах опалення до 2035 року. Їхню роль мають замінити газові установки, відновлювані джерела енергії, водень і малі модульні реактори.

Водночас у червні ORLEN оголосила про отримання 1.7 млрд злотих від польського уряду в межах Національного плану відновлення для реалізації водневих проєктів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Quantum Commodity Intelligence

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Польща планує ввести в експлуатацію перші ядерні енергоблоки до 2036 року, аби поступово зменшити залежність від вугілля та зміцнити енергетичну безпеку.

Амбітна стратегія ядерного розвитку

• Готових енергоблоків на сьогодні немає, будівництво першого очікується з 2026 року.
• Потужність першого енергоблока – 1–1,6 ГВт, введення в експлуатацію заплановане на 2036 рік.
• Загалом планується до шести великих реакторів з інтервалом запуску кожні 2–3 роки.
• Крім великих реакторів, Польща активно розвиває малі модульні реактори (SMR).

Політика і мотивація

• Енергетична стратегія Польщі до 2040 року (EPP2040) визначає ядерну енергетику як ключовий елемент енергопереходу.
• Вугілля має бути обмежене до 56% у генерації до 2030 року.
• 23% кінцевого енергоспоживання мають забезпечувати ВДЕ до 2030 року.
• Природний газ — перехідне паливо.

Інфраструктура та міжнародні партнери

• Майбутня електростанція будуватиметься в Лубятово-Копаліно у Померанії.
• Партнери: Westinghouse, Bechtel, EDF, KHNP (Південна Корея).
• Угода з урядом США дозволяє залучити фінансування та технології.
• У 2024 році польський уряд схвалив 15 млрд доларів на будівництво.
• Контракт за принципом CfD на 60 років забезпечить стабільність доходів.

Малі модульні реактори (SMR)

• Компанії Orlen, KGHM, Synthos просувають SMR для промислових цілей.
• Заявки на BWRX-300 уже розглядаються в кількох регіонах.
• Заплановано 76 SMR до 2038 року із запуском першого у 2028-му.

Громадська підтримка

• 92% поляків підтримують ядерну енергетику (опитування CBOS, 2024).
• Молодь, високоосвічене населення та мешканці міст — найактивніші прихильники.

Міжнародне співробітництво та регулювання

• Польща співпрацює з США, Францією, Південною Кореєю, Японією, Китаєм.
• Є членом IFNEC, NEA, INFCIRC.
• Агентство атомної енергії Польщі (PAA) — основний регулятор.

Інші плани та ініціативи

• Національний центр ядерних досліджень (NCBJ) бере участь у європейських програмах.
• Відпрацьоване паливо зберігатиметься на спеціальних об’єктах ZUOP.
• Інфраструктура електромережі модернізується відповідно до вимог ЄС.

«Ядерна енергетика — не лише шлях до енергетичної незалежності, а й до декарбонізації та збереження клімату,» — йдеться у звіті міністерства клімату Польщі.

Джерело: Terminal
За матеріалами: world-nuclear.org

Нафтогазовий концерн ORLEN оновив оптові ціни на основні види пального та паливних олив. Зміни вартісних показників відображають поточні тенденції на ринку та валютні коливання.

 Актуальні оптові ціни на нафтопродукти ORLEN (станом на 8 травня 2025 року)

*Курс валют станом на 8 травня 2025 року: 1 PLN = 0,2327 EUR, 1 PLN = 0,2632 USD.(Wise)

Аналіз та перспективи

Поточні ціни на нафтопродукти відображають стабільність ринку та вплив валютних курсів. Зміцнення польського злотого сприяє утриманню цін на пальне на конкурентному рівні. Водночас, глобальні тенденції, такі як коливання цін на нафту та зміни в попиті, можуть вплинути на подальші цінові коригування.

З огляду на поточні макроекономічні умови та стратегію ORLEN, очікується, що компанія продовжить адаптувати свої ціни відповідно до ринкових змін, забезпечуючи стабільне постачання нафтопродуктів споживачам.

Джерело: НТЦ Псіхєя» mailto:oil@ukroil.com.ua

За матеріалами:  ORLEN

ORLEN оновив гуртові ціни на пальне з 1 травня 2025 року: бензин Pb95 — 4461 злотий/м³, дизель — 4506 злотих/м³

Польська енергетична компанія ORLEN оприлюднила нові гуртові ціни на пальне, що діють з 1 травня 2025 року.

Ціни на бензин Pb95 та дизельне пальне встановлено на рівні 4461 та 4506 злотих за м³ відповідно.

Джерело: Джерело: НТЦ Псіхєя oil@ukroil.com.ua
За матеріалами: orlen.pl

Норвегія активно розвиває енергетичний сектор, зосереджуючись на атомній енергетиці, відновлюваних джерелах та інноваційних проєктах. Уряд обмежує впровадження правил ЄС та відмовляється від нових силових кабелів до 2029 року для захисту національного ринку. Компанії, такі як AFRY, Statkraft, Horisont Energi та Equinor, реалізують масштабні проєкти у сферах гідроенергетики, вітрової енергетики, виробництва чистого аміаку та видобутку вуглеводнів. Equinor, попри падіння прибутків, продовжує інвестувати у морську вітрову енергетику в Польщі та США, а також у розвідувальне буріння в Норвезькому морі. Норвезькі компанії також активно інвестують в Україну, використовуючи нові схеми підтримки бізнесу.

1. Атомна енергетика: Норвегія розглядає можливість збільшення генерації електроенергії внаслідок нових проєктів у сфері атомної енергетики. Це може стати важливим кроком у диверсифікації енергетичного балансу країни.
2. Енергетична політика: Уряд Норвегії оголосив про відмову від будівництва нових силових кабелів до 2029 року та обмеження впровадження енергетичних правил ЄС. Це рішення спрямоване на захист національного ринку та підтримку власних енергетичних інтересів.
3. Співпраця AFRY та Statkraft: Компанія AFRY підписала рамкову угоду з Statkraft, найбільшим європейським виробником відновлюваної енергії, на надання технічних консультаційних послуг у Норвегії. Угода охоплює гідроенергетику та електроенергетику та розрахована на три роки з можливістю продовження.
4. Проєкт Barents Blue: Норвезька компанія Horisont Energi підписала перший контракт на постачання газу для свого проєкту Barents Blue, який передбачає будівництво заводу з виробництва чистого аміаку в Маркоппнесі.
5. Інновації у вітровій енергетиці: Enova SF виділила 1,2 мільярда норвезьких крон (близько 107 мільйонів доларів США) на фінансування проєкт Wind Catching Demonstrator, який передбачає створення першої у світі плавучої платформи з кількома вітровими роторами.
6. Розширення електромережі: Норвегія планує збільшити потужність своєї електромережі на 25%. Це передбачає значні інвестиції в інфраструктуру, технологічний прогрес та інтеграцію відновлюваних джерел енергії.
7. Інвестиції в Україну: Норвезькі компанії отримали 40 мільйонів крон для інвестицій в Україну. Серед них – Emergy, Tschudi Logistics Group та Fenix Repower, які стали першими учасниками нової схеми підтримки бізнесу.
8. Морська вітрова енергетика в Польщі: Equinor розпочала роботу над базою експлуатації та технічного обслуговування морських вітрових електростанцій Bałtyk 2 & 3 у Польщі. Проєкт потужністю 1,5 ГВт забезпечить енергією понад 2 мільйони домогосподарств до 2028 року.
9. Компенсації за розлив нафти: Equinor створила портал для виплати компенсацій після розливу на нафтовому родовищі Ньйорд А.
10. Стратегічні зміни в Equinor: Компанія скорочує інвестиції у відновлювані джерела енергії, зосередившись на збільшенні доходів акціонерів та адаптації до нових енергетичних реалій.
11. Нове відкриття вуглеводнів: Equinor виявила нове родовище вуглеводнів у свердловині Mistral у Норвезькому морі. Запаси оцінюються в 19–44 мільйони барелів. Ліцензійна група, до якої входять Equinor, Pandion Energy, OKEA та DNO Norge, зараз вивчає можливості розвитку проєкт.
12. Проект Empire Wind 1 у США: Equinor продовжує розвивати проєкт Empire Wind 1 потужністю 816 МВт, попри економічні та політичні виклики. Компанія отримала дозвіл на будівництво та експлуатацію електропередач для цього проєкту.
13. Розвідувальне буріння: Equinor отримала дозвіл на буріння розвідувальної свердловини в зоні, де розташоване гігантське нафтове родовище Йохан Кастберг.
14. Фінансові результати Equinor: Чистий прибуток Equinor у минулому кварталі впав на 25%, до $2мільярдів,\; через\; низькіціни\; на\; нафту\; та\; зниження\; видобутку.$

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: vladyslavonufrei

Українська енергосистема працює синхронно з ENTSO-E. Частота в мережі, як завжди, стабільна – 50 Гц.

Повідомляє Укренерго.

Сьогодні вперше після початку війни, а також після синхронізації з ENTSO-E, Україна знову експортує електроенергію в ЄС, а саме до Польщі. Відновлення експортних операцій допоможе нашим європейським партнерам долати залежність від російських енергоресурсів, а Україні — отримати додаткові кошти для відновлення та розвитку енергетичної інфраструктури, знищеної війною. Це перший крок на шляху до повноцінного об’єднання українського та європейського ринків. «Укренерго» наразі працює над тим, щоб розширити можливості для торгівлі електроенергією з Європою, йдеться у заяви компанії.

За минулу добу оператори систем розподілу відновили електропостачання понад 63 тисячам споживачів у Донецькій, Запорізькій, Сумській, Харківській, Київській, Миколаївській та Житомирській областях.

Всі українські електростанції: теплові, атомні, гідро та ВДЕ працюють за графіком та командами диспетчерів НЕК «Укренерго». Електроенергії в країні вистачає для кожного з наших споживачів: військових, промисловості, комунальних підприємств, населення.

Читайте у Терміналі: Оператор ринку готує зміни до Податкового кодексу для синхронізації європейського та українського енергоринків.