Попри ентузіазм на Всесвітньому водневому саміті 2025 року, у Північно-Західній Європі реалізується лише 6% заявлених «зелених» водневих проєктів, а остаточні інвестиційні рішення ухвалено лише щодо 9%. Відсутність товарного ринку водню перешкоджає розвитку галузі, а державні дотації не розв’язують ключових проблем.

Реальність замість амбіцій

• На саміті у Роттердамі урядові делегації та виробники демонстрували оптимізм щодо майбутнього зеленого водню, однак реальні показники впровадження залишаються низькими.
• За даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), лише 6% проєктів знаходяться у стадії реалізації, і тільки 9% — отримали фінальне інвестрішення.
• Основні бар’єри: відсутність попиту, висока вартість, слабка банківська привабливість, а головне — нефункціонуючий товарний ринок.

«Створення дієвого ринку водню — це не просто потреба, а основа всієї галузі. Без ринкової ціни фінансові інституції не братимуть на себе ризики», — зазначив Ґреґ Молнар, аналітик IEA.

Стратегії, що буксують

• ЄС та уряди Нідерландів і Німеччини інвестують у водневу інфраструктуру, зокрема «хребет водню» — трубопровідну мережу.
• Попри амбіції досягти 30–35 ГВт потужностей електролізерів до 2030 року, практичний прогрес відсутній.
• Ринок чекає наступного аукціону Європейського водневого банку (кінець 2025 року), бюджет якого складає до €1 млрд.
• Угода між Нідерландами та Німеччиною передбачає інвестиції близько €600 млн у закупівлю зеленого водню через Hintco (H2Global), з десяторічним контрактом HPA.

Переоцінка підходів

• Експерти вказують, що зелений аміак або метанол можуть бути більш практичними у короткостроковій перспективі, ніж водень, через простіше транспортування й зберігання.
• Комерційна привабливість зеленого водню прогнозовано залишатиметься низькою щонайменше до 2040 року.
• Змушування ринку до переходу через податкові механізми або квоти, особливо у стані кризи європейської промисловості, не є конструктивною стратегією.

Поточна ситуація

• Євросоюз оголосив фінансування 15 водневих проєктів на суму €992 млн у п’яти країнах, що має забезпечити 2,2 млн тонн водню за 10 років.
• Субсидії у розмірі від €0,20 до €1,88 за кг лише частково компенсують ринкові ризики.
• Попри державну підтримку, ринковий попит відсутній, а приватні інвестори стримані через невизначеність цінової моделі.

Висновки

• Попри стратегічну важливість, зелений водень не стане основним джерелом енергії до 2050 року.
• Необхідно переглянути політику субсидій, розробити товарний ринок і орієнтуватися на комерційну доцільність.
• Інтеграція регіональних ринків має сенс лише за умови згоди приватного сектору, який визначатиме темп розвитку, а не держави чи НУО.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com,

У 2025 році світова енергетика переживає нову хвилю інтересу до природного водню — білого або геологічного. Від Франції до США та Японії розпочато десятки розвідувальних проєктів. Цей вид водню може стати дешевшим і чистішим джерелом енергії, ніж традиційні методи виробництва.

Франція: найбільше відкриття природного водню

У березні 2025 року у французькому регіоні Мозель виявлено одне з найбільших у світі родовищ природного водню — 46 мільйонів тонн, вартістю близько $184 мільярдів. Це відкриття може змінити глобальний енергетичний ландшафт, пропонуючи нульовий викид вуглецю та економічно вигідне джерело енергії.

США: HyTerra та інвестиції в природний водень

У Канзасі компанія HyTerra розпочала буріння в межах проєкту Nemaha, спрямованого на дослідження природного водню та гелію. Цей проєкт отримав підтримку від інвесторів, включаючи Fortescue, та має потенціал стати ключовим гравцем у галузі природного водню в США. (The Australian)

Японія: національна програма з розвідки природного водню

Японія оголосила про запуск національної програми з розвідки природного водню у 2025 році. Підтримана Організацією з безпеки металів та енергії Японії (JOGMEC), ця ініціатива спрямована на вивчення потенціалу природного водню як дешевшого та екологічно чистого джерела енергії. (Green Hydrogen News)

Швейцарія: відкриття природного водню в Альпах

У Швейцарії виявлено природний водень у гірських породах Альп, що стало значущим відкриттям для країни. Це відкриття підкреслює потенціал природного водню як нового джерела енергії в Європі.

Таким чином, природний водень стає все більш привабливим джерелом енергії завдяки своїй екологічності та потенційно низькій вартості видобутку. Однак, для повноцінного використання цього ресурсу необхідно подолати технічні та регуляторні виклики. Майбутнє енергетики може бути тісно пов’язане з розвитком технологій видобутку природного водню.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: oilprice.com, ЗМІ

Європейський Союз активно розвиває водневу енергетику, впроваджуючи стратегії та підтримуючи проєкти, проте для досягнення амбітних цілей необхідні додаткові зусилля. До 2030 року ЄС планує виробляти 10 мільйонів тонн відновлюваного водню та імпортувати ще 10 мільйонів тонн. Однак реалізація цих планів потребує покращення фінансових механізмів, розвитку інфраструктури та узгодження національних цілей із загальноєвропейськими. Водночас невизначеність щодо підтримки та складність регуляторних процедур уповільнюють розвиток галузі.

На рівні політики Європейський Союз запустив масштабні стратегії та механізми підтримки водневої галузі, проте для повноцінного впровадження необхідні додаткові кроки. Європейська воднева стратегія та ініціатива RePowerEU встановили цілі щодо виробництва 10 мільйонів тонн відновлюваного водню та імпорту ще 10 мільйонів тонн до 2030 року. Регуляторна рамка включає цілі та визначення, пов’язані з відновлюваним воднем, зокрема Делегований акт щодо методології для відновлюваного палива небіологічного походження (RFNBO). Суворі умови щодо часової та географічної кореляції можуть призвести до необхідності додаткових потужностей для зберігання та, як наслідок, до збільшення витрат на розвиток.

Для досягнення цих цілей необхідні надійні фінансові інструменти для підтримки розробників проєктів та учасників галузі, прискорення розвитку транспортної та розподільної інфраструктури, а також нарощування необхідних компетенцій.

ЄС структурував широкий спектр субсидій, стимулів та фінансових інструментів. Однак процес затвердження для отримання цих коштів є тривалим (від 12 до 24 місяців) і складним, що уповільнює реалізацію проєктів і ставить під загрозу досягнення цілей ЄС.

Станом на грудень 2024 року 60% європейських амбіцій щодо виробництва відновлюваного водню покриваються національними цілями. Країни-члени ЄС мають узгодити свої політичні цілі та зробити їх відповідним із загальноєвропейськими, зокрема щодо темпів нарощування виробництва до 2030 року.

Складність європейських та національних механізмів фінансування вимагає покращення доступності та прозорості чинних інструментів. Довгострокова видимість для інвесторів також має вирішальне значення, зокрема шляхом забезпечення стабільності схем підтримки.

Попри те, що воднева галузь ЄС розвивається, вона ще не має ланцюга постачання, здатного задовольнити її амбітні цілі. Технологічні рішення вже доступні, а промислове масштабування триває: до 1,2 ГВт додаткових потужностей з виробництва електролізерів почнуть роботу до кінця 2025 року. Виробникам необхідна підтримка для подолання «долини смерті», пов’язаної з потенційними затримками у розвитку ринку.

Метою Європейського водневого індексу є аналіз стану водневої галузі в Європі. Він пропонує комплексну рамку для оцінки зрілості європейської водневої промисловості та визначає пріоритетні дії для впровадження у 2025 році. Аналіз зосереджується на низьковуглецевому водні, хоча кількісні дослідження стосуються відновлюваного водню. Відновлюваний водень визначається Європейською комісією у Делегованому акті щодо методології для відновлюваного палива небіологічного походження (RFNBO). Цей аналіз охоплює 1) політичні рамки та схеми стимулювання, 2) промисловий розвиток та 3) перспективи попиту та інвестицій.

Для досягнення цілей RePowerEU до 2030 року в Європі необхідно встановити щонайменше 100 ГВт потужностей електролізерів, що еквівалентно щорічному темпу зростання (CAGR) нових потужностей на рівні 150% між 2025 і 2030 роками, що значно перевищує CAGR у 45% у період з 2020 по 2024 рік.

Розробники проєктів та інвестори залишаються обережними щодо галузі. 98% зі 142 ГВт проєктів перебувають на стадії концепції або дослідження можливості, що вимагає швидкої операціоналізації та фінансування для переходу до остаточного інвестиційного рішення.

Ефективна реалізація водневих проєктів вимагає сильної впевненості в довгострокових перспективах попиту та покращеної координації між технологічними постачальниками, енергетичними компаніями, операторами та кінцевими споживачами для подолання викликів транспортування та складності масштабного промислового розвитку. Укладання довгострокових контрактів на постачання може бути прикладом такого типу співпраці між учасниками верхнього та нижнього ланцюгів.

Необхідно надавати чіткі та послідовні сигнали учасникам ринку, щоб зменшити непередбачуваність програм субсидування та знизити ризик переривчастої підтримки цього ринку, який ще розвивається.

Воднева галузь ЄС демонструє перспективні розробки, проте для досягнення амбітних цілей, особливо з урахуванням невизначеності енергетичного ринку, потрібні значні зусилля. Покращена співпраця, чіткі регуляторні рамки та стабільні механізми підтримки є необхідними для прискорення прогресу та забезпечення довгострокової життєздатності галузі.

Цікаві цифри від ENI:

• Загальний обсяг виробництва біопалива (тис. барелів/день): 3,126 (2023)
• Виробництво біобензину (тис. барелів/день): 1,963 (2023)
• Виробництво біодизелю (тис. барелів/день): 1,145 (2023)
• Виробництво біобензину за країнами: США – 43,6%, Бразилія – 23,7%, решта світу – 11,6%
• Споживання нафти у світі у 2023 році: 100 млн барелів/день, тобто біопаливо замінює 3,126% нафти.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: European Nidrogen Index 2025, Januarius 2025

Нафтогаз продовжує активну співпрацю з інституціями Європейського Союзу, зокрема, з Європейською Комісією. Одним з результатів цього співробітництва стало приєднання Нафтогазу до Європейського альянсу чистого водню (European Clean Hydrogen Alliance).

Повідомляє Нафтогаз.

В межах цієї організації Нафтогаз шукатиме потенційних партнерів для реалізації водневих проектів та обмінюватиметься досвідом з іншими учасниками альянсу.

«Нафтогаз активно розробляє шляхи трансформації до моделі, що базуватиметься на низьковуглецевих бізнесах та забезпечить додатковий прибуток для національної компанії. Сьогодні новий ринок водню лише формується, а попит та пропозиція прораховуються. При цьому ЄС вже розробляє водневе регулювання, формується необхідна інфраструктура, триває пошук технологічних рішень для виробництва продукту з прийнятною рентабельністю», — наголошується у повідомленні.

Раніше Термінал писав, що започатковано проект водневого коридору з України до Німеччини.

Сьогодні відбулася робоча зустріч Голови Правління ПАТ» Газпром » Олексія Міллера і голови правління VNG AG Ульфа Хайтмюллера.

Повідомляє Газпром.

На зустрічі були розглянуті хід і перспективи співпраці в газовій сфері. Зокрема, йшлося про постачання газу. Сторони домовилися опрацювати можливість продовження контракту на поставку газу на довгостроковій основі і збільшення контрактного обсягу.

Окрему увагу було приділено кліматичним цілям Європи. Відзначено важливість використання природного газу для їх досягнення, в тому числі при виробництві водню.

Читайте у Терміналі: Обсяг щоденного транзиту російського газу через Україну повернувся до контрактних обсягів.

Питання співпраці в напрямку розвитку водню та перспектив постачання водню до Баварії обговорили під час зустрічі заступника Міністра енергетики України Юлії Підкоморної з Державний міністром у справах Європи та міжнародних відносин федеральної землі Баварія Мелані Гумль.

Повідомляє Міненерго.

Юлія Підкоморна поінформувала про роботу Міненерго щодо розроблення Водневої стратегії  та зазначила, що Україна бачить у Німеччині стратегічного партнера із значним потенціалом поглиблення співробітництва, зокрема в рамках українсько-німецького енергетичного партнерства.

Сторони обговорили посилення співпраці щодо наукових досліджень,  впровадження наукових програм на рівні університетів, профільних наукових інститутів,  залучення досвіду Німеччини для розробки Водневої стратегії.

Наразі в Україні триває активна робота з розроблення Стратегії розвитку водневої енергетики в Україні до 2030 року із залученням національних експертів та авторитетних міжнародних експертів, зокрема за підтримки Світового банку. На майданчику Міненерго працює  відповідна міжвідомча робоча група, до складу групи входять профільні ЦОВВ, державні компанії, установи, науково-дослідні інститути, провідні експерти, асоціації, члени парламенту.

«Міністерство енергетики працює над розробкою нормативно-правової бази для розвитку виробництва та використання водню в Україні із врахуванням міжнародного досвіду та стандартів. Україна прагне створити повний цикл водневої економіки, в який входять виробництво, транспортування, зберігання та споживання водню», — зазначила заступник Міністра.

Сторони домовились в найближчий час окреслити конкретні заходи для співпраці з розроблення та впровадження водневих технологій.

Читайте у Терміналі: Започатковано проект водневого коридору з України до Німеччини.

Енергетична криза сьогодні набула світового масштабу. На цьому наголосив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час виступу на Київському міжнародному економічному форумі 7 жовтня.

Пише Урядовий портал.

«Європа вперше стикнулася з ціною газу, яка б’є рекорди щодня. Ми маємо в сховищах сьогодні достатній запас газу — майже 19 млрд кубометрів. Цього достатньо, щоб пройти опалювальний сезон», — зазначив очільник Уряду.

Денис Шмигаль підкреслив, що Україні необхідно збільшувати видобуток газу.

«Відсутність розвитку власного видобутку газу — злочин проти держави. Ми уклали 8 угод про розподіл продукції, маємо KPI для «Нафтогазу» зі збільшення власного видобутку щонайменше на 10% цього й наступного року. Це наша стратегія з енергонезалежності», — відзначив Глава Уряду.

Як зауважив Прем’єр-міністр, Україна близька до інтеграції в європейську енергомережу ENTSO-E. За його словами, вже вдало пройдено технічний аудит і залишаються лише деякі політичні питання.

На думку Дениса Шмигаля, оптимістичним проектом є й виробництво водню в Україні. Він підкреслив, що небагато країн мають можливості для його масового виробництва, на відміну від України.

«Тому Україна зацікавлена у виробництві водню. Бізнес уже відреагував — маємо перший контракт на виробництво 100 МВт водню на рік. Це буде частиною державної стратегії на рівні розвитку альтернативних джерел енергії», — відзначив очільник Уряду.

Раніше Термінал писав, що у Міненерго готуються до випробувань енергосистеми України в ізольованому режимі.

Спільна ініціатива «Центральноєвропейський водневий коридор» спрямована на створення водневої «магістралі» у Центральній Європі для транспортування водню з перспективних районів постачання водню в Україні, яка має гарні умови для виробництва зеленого водню, через Словаччину і Чехію в райони підвищеного попиту в ЄС.

Повідомляє Оператор ГТС України.

Водневий коридор також дозволить транспортувати водень з виробничих підприємств до споживачів водню в Чеській Республіці та Словаччині.

Серед компаній-учасників – EUSTREAM (компанія-оператор ГТС Словаччини), Оператор ГТС України (ОГТСУ), NET4GAS (компанія-оператор ГТС Чехії) і OGE (провідна компанія-оператор ГТС Німеччини).

Організатори проєкту вважають, що Центрально-Європейський водневий коридор може бути створений частково за рахунок перепрофілювання існуючої газової інфраструктури у поєднанні з цільовими інвестиціями в нові спеціалізовані водневі трубопроводи та компресорні станції. Це дозволить забезпечити транспортування водню на великі відстані за доступною ціною.

Організатори проєкту вже приступили до вивчення можливості технічної реалізації створення Центрально-Європейського водневого коридору для транспортування чистого водню в обсязі до 120 ГВт-год на день.

Читайте у Терміналі: Водень не замінить транзит природного газу в найближчій перспективі — ОГТСУ.

Німецька нафтогазова компанія Wintershall Dea і газова VNG домовилися про спільні інвестиції в пілотний проект з виробництва «бірюзового» водню в Німеччині, йдеться в повідомленні Wintershall Dea.

Передає Прайм.

«Wintershall Dea і VNG в майбутньому будуть більш тісно співпрацювати в області водню і в якості першого кроку планують побудувати завод з виробництва екологічно чистого «бірюзового» водню. Дві німецькі енергетичні компанії підписали  угоду про співпрацю», — йдеться в повідомленні.

Згідно з поточними планами, пілотна установка буде введена в експлуатацію в 2023 році і матиме номінальну потужність 400 кг водню на добу (що еквівалентно річному виробленню електроенергії майже в 5 ГВт-г). Відзначається, що це зробить установку першою в своєму роді з виробництва так званого «бірюзового» водню в Німеччині. Компанії вже ведуть переговори з потенційними споживачами виробленого водню і про можливе розташування заводу в східній Німеччині.

«Для досягнення кліматичних цілей Німеччини та Європи до 2050 року необхідно швидко створити функціонуючий ринок водню. Ми хочемо брати участь в цьому рішенні і інвестуємо в проекти, орієнтовані на майбутнє», — наводяться в релізі слова технічного директора Wintershall Dea Хьюго Дейкграафа (Hugo Dijkgraaf).

Читайте у Терміналі: Воднева енергетика створює нові можливості для України.