Водень — це перспективне майбутнє, але не сьогодення України і навіть ЄС. А втрати від можливого переривання транзиту газу очевидні вже сьогодні.
Про це написала директорка з питань взаємодії з державними органами та міжнародними організаціями ТОВ “Оператор ГТС України” Ольга Бєлькова у своїй колонці.
«З одного боку, ми повинні готуватися до циклу виробництва та споживання водню, але з іншого, маємо дуже ретельно зважити за рахунок яких ресурсів. Включення ідеї щодо водневого майбутнього потенціалу України в декларативну заяву США та Німеччини вже надихнули ентузіастів цього напрямку. Тим не менш, наразі потреби споживачів нашого регіону пов’язані з природним газом. Крім того, майбутнє водню прямо пов’язане саме із природним газом, тож розмова має бути не про компенсацію, а про поєднання. Транзит газу територією України — це запорука стабільності зараз, а водень — можливе додаткове майбутнє. Відтак, обидві напрямки мають дискутуватися окремо», — написала вона.
Безумовно, перехід на відновлювані джерела енергії – важливий з точку зору екології та сталого розвитку. Але очевидно, що цей шлях розтягнеться на десятиліття.
В найоптимістичнішому сценарії від Bloomberg лише у 2050 році можна сподіватися на значну частку водня у загальному споживанні енергії – на рівні 24%. А до того часу за різними розрахунками, наприклад, у 2040 році може бути і до 5%. Водночас, природний газ вже зараз складає до 24% всієї енергії, і всі прогнози вказують на продовження використання цього ресурсу у найближчі два десятиріччя.
«Україна та Оператор ГТС експлуатує газопроводи високого тиску (газопроводи ОГТСУ), тож ми розглядаємо транспортування водню лише у газоподібному стані. Є технології транспортування водню у зрідженому стані та у формі аміаку, але це ніяк не пов’язано з транзитом і може розвиватися як паралельні інновації на ринкових засадах. Чистий водень небезпечніший за природний газ, тож наразі проходять дослідження щодо можливостей транспортування лише суміші водню та природного газу, а не чистого водню», додала Бєлькова.
Цікаво, що національні регулятори більшості країн ЄС вважають за необхідне гармонізувати ліміти на змішування водню. Але згідно з дослідженням Агентства Європейського Союзу з питань співробітництва органів регулювання енергетики (ACER) станом на 2020 рік 65% держав-членів опитування взагалі не дозволяють введення водню в газотранспортну мережу.
У більшості країн-учасників цього дослідження ACER у регламентах щодо якості газу не згадуються обсяги водню взагалі. Німеччина повідомляє про найвищий граничний рівень концентрації водню на рівні транспортування газу (10%), за нею йдуть Франція (6%), Іспанія (5%) і Австрія (4%). Тож наразі навіть за оптимістичних прогнозів, у випадку злагоджених дій у різних країнах, допустимі межі водню, можуть бути на рівні 10%. Але виникає питання: як саме буде сформовано 90% суміші? Іншими словами, де взяти решту природного газу?
Читайте в «Терміналі», в Міненерго почали роботу з розробки Водневої стратегії.
