Україна, Чехія, Польща та Словаччина опрацьовують політично чутливий проєкт експорту української нафти до Чехії через нафтопровід «Дружба». Йдеться не лише про до 15 % чеського споживання нафти та завантаження Літвіновського НПЗ, а й про перевірку здатності ЄС переформатувати інфраструктуру, історично пов’язану з російською сировиною, на користь України та спільної енергетичної безпеки.

Проєкт експорту української нафти до Чехії

1. Про що насправді йдеться

У центрі уваги — рішення, чи зможе Україна вже найближчим часом експортувати власну нафту до Чехії трубопровідним маршрутом, який десятиліттями асоціювався з російською сировиною.

• Маршрут: українська нафта → південна гілка нафтопроводу «Дружба» через Україну → Угорщина та Словаччина → Чехія (Літвіновський НПЗ).
• Ключові оператори:
  • чеська державна компанія Mero (власник і оператор чеської ділянки «Дружби»),
  • словацька державна Transpetrol (оператор словацької частини «Дружби»),
  • польська група Orlen та її чеська «донька» Orlen Unipetrol RPA (власник чеських НПЗ).
• З пропозицією купувати українську нафту виступила сама Україна, підтверджують джерела, наближені до переговорів.
• Статус на кінець листопада 2025 року:
  • Словаччина вже отримала близько 100 тис. тонн української нафти та підписала угоди.
  • Чеська сторона досі веде переговори, упираючись у політичні та регуляторні обмеження, пов’язані з санкціями ЄС та «російським слідом» у трубі.

2. Чому Київ шукає «добрі руки» для своєї нафти

Українська мотивація має водночас економічний, енергетичний та геополітичний вимір.

• Зруйнована нафтопереробка: російські удари під час повномасштабної війни фактично вивели з ладу майже всі українські НПЗ, зокрема Кременчуцький. Україна не має де переробляти власну нафту й не має де її зберігати.
• Припинення видобутку технічно пов’язане із видобутком природного газу, який критично потрібен промисловості й системі опалення. Зупинка свердловин означала б і удар по газовому балансі країни, і дороговартісну консервацію родовищ.
• Масштаб видобутку:
  • на початку 2000-х «Укрнафта» видобувала до 4,5 млн тонн нафти й газоконденсату на рік;
  • у 2024-му, за оцінками, видобуток становить близько 1,2 — 1,4 млн тонн на рік — більш ніж утричі менше, але з тенденцією до зростання після очищення компанії від впливу олігархічних груп.

«Якщо ви зупиняєте видобуток нафти, то маєте глушити свердловини. А це свердловини, з яких нафта йде дуже давно, і потім їх відновлювати обійдеться дорожче, ніж бурити нові. У нас родовища виснажені…» — наголошує президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

• Пошук ринку збуту: за оцінками чеських медіа та експертів, плановий експорт у 75–100 тис. тонн на місяць майже дорівнює річному видобутку України — це робить чеський напрямок ключовим каналом збуту.
• Політичний вибір покупця:
  • існують й інші потенційні покупці,
  • але продаж нафтового ресурсу країні, яка системно підтримує Україну, розглядається як продаж «у добрі руки», а не «підгодовування» держав, які грають на боці агресора.

«Краще нам продати це в Чехію, країну, яка нас підтримує, аніж підгодовувати тих, хто по суті є нашим ворогом», — підкреслює Михайло Гончар.

3. Енергетична безпека та політичний сигнал ЄС

Для Чехії проєкт української нафти — це тест на послідовність відмови від російської сировини та можливість зміцнити власну енергетичну автономію в межах ЄС.

• Структура споживання нафти:
  • річне споживання нафти в Чехії становить близько 7 млн тонн;
  • обговорювані обсяги української нафти — 75–100 тис. тонн на місяць, тобто майже 15 % внутрішнього споживання за рік;
  • для Літвіновського НПЗ це може становити близько 20 % його переробки.
• Відмова від російської нафти:
  • НПЗ у Кралупах ще з 1995 року працює на неросійській легкій нафті, яку Чехія отримує західним маршрутом;
  • НПЗ у Літвінові до весни 2025 року переробляв переважно російську Urals, що надходила «Дружбою»;
  • із 2025 року Чехія виконала зобов’язання ЄС і повністю відмовилася від російської Urals, перейшовши на суміш неросійських нафт, що йдуть через Трансальпійський нафтогін TAL та гілку IKL з Німеччини.
• Стратегічна роль «Дружби» у Чехії:
  • після відмови від російської нафти чеська ділянка «Дружби» фактично простоює;
  • Mero утримує її в робочому стані, розглядаючи як потенційний маршрут постачання неросійської нафти (зокрема з Каспійського регіону через Одесу — Броди);
  • для держави це питання не лише економіки, а й символічного розриву з російською енергозалежністю.

Політичний ефект проєкту:

• Чехія перетворюється на демонстраційний кейс для ЄС: чи може країна, що є членом співтовариства, не просто відмовитися від російської сировини, а й переорієнтувати інфраструктуру на українську нафту.
• Участь державної компанії Mero в підтримці проєкту показує, що це не суто комерційна угода, а політично схвалений курс на посилення зв’язків із Україною.

4. Роль союзників і транзитних держав

Без Польщі та Словаччини цей проєкт неможливий — саме вони забезпечують політичне «плече» та логістичний транзит.

• Польща — стратегічний енергетичний партнер:
  • група Orlen є власником обох чеських НПЗ і активно співпрацює з українським «Нафтогазом» за газовими контрактами;
  • купівля української нафти для Orlen — це одночасно форма підтримки України та комерційна можливість завдяки нижчій ціні, про що свідчать дані чеських медіа;
  • Orlen Unipetrol RPA виступив першим із запитом до Transpetrol щодо транспортування української нафти до Чехії.
• Словаччина — полігон для перевірки маршруту:
  • словацька компанія Transpetrol підтверджує, що до неї зверталися:
    • спочатку Orlen Unipetrol RPA,
    • пізніше — словацький нафтопереробник Slovnaft.
  • за рік Transpetrol уже доставив до словацького НПЗ близько 100 тис. тонн української нафти, що становить трохи більше ніж 2 % від загального імпорту Словаччини (4,7 млн тонн із січня до жовтня);
  • замовлення на жовтень і листопад становили ще 70 тис. тонн, що демонструє сталість інтересу.

«У зв’язку з геополітичною ситуацією, санкціями ЄС і непевністю щодо майбутнього розвитку подій у нафтовій і нафтохімічній промисловості відбуваються зміни, і нафтопереробні заводи намагаються розширити свій портфель постачальників», — пояснює речниця Transpetrol Луціа Патцнерова.

• Політичний зміст словацької позиції:
  • офіційна риторика підкреслює не лише комерційну логіку, а й реакцію на санкції ЄС проти російської нафти та загальну геополітичну нестабільність;
  • готовність Transpetrol працювати з українською нафтою демонструє, що навіть за наявності винятку з санкцій для Словаччини щодо російської нафти, країна активно диверсифікує джерела.

5. ЄС, санкції та «російський слід» у трубопроводі

Найбільш делікатний геополітичний аспект — як поєднати санкційний режим ЄС з тим фактом, що в системі «Дружби» все ще є російська нафта.

• Словацький контекст:
  • через виняток у санкціях ЄС Словаччина досі отримує російську нафту через «Дружбу»;
  • через схожий склад української та російської нафти постачання до словацьких НПЗ не створює помітної технічної чи регуляторної проблеми.
• Чеський контекст:
  • Чехія відмовилася від російської нафти, пільговий період завершився;
  • у чеській частині «Дружби» все ще залишається обсяг російської нафти у власності Mero;
  • чисто політично та юридично Чехія не може дозволити змішування української нафти з залишками російської у способі, який виглядатиме як повернення до залежності від російської сировини.

«Враховуючи, що технологічне наповнення словацької системи “Дружба” складається з російських експортних сумішей, через заборону, пов’язану з санкціями ЄС, чеській стороні необхідно вирішити це питання технічно та адміністративно, що згодом дозволить Transpetrol транспортувати українську вітчизняну нафту через територію Словацької Республіки та доставляти її чеському транспортеру для Orlen Unipetrol RPA», — наголошують у Transpetrol.

• Політична суть проблеми:
  • фактично йдеться не стільки про техніку, скільки про доведення політично й юридично прозорого походження сировини для європейських регуляторів;
  • Чехія має показати, що українська нафта не стане «фасадом» для прихованої присутності російської Urals у трубопроводі.

6. Якість української нафти та політичний вимір ціни

Дискусія про якість української нафти виходить за межі технології — вона впливає на сприйняття проєкту в політичних колах ЄС.

• Порівняння з іншими сортами:
  • у минулих дослідженнях у сертифікованій лабораторії італійської компанії AGIP українська нафта показала характеристики, практично тотожні азербайджанській Azeri Light;
  • такі сорти традиційно коштують дорожче, ніж російська Urals.

«Якщо це буде просте додавання української нафти в потік Urals, то ми лише покращимо якість Urals, але самі отримуватимемо ціну як за Urals», — попереджає Михайло Гончар.

• Політичний висновок із питання ціни:
  • Україна має наполягати, щоб її нафта не розчинялася в російському потоці ні фактично, ні юридично;
  • Чехія та інші партнери повинні вибудувати модель, де політична підтримка України не перетворюється на приховане субсидування старих російських схем через занижену ціну на високоякісну українську нафту.

7. Ризики з українського боку: прозорість та антикорупційна чутливість партнерів

Окремі питання стосуються внутрішньоукраїнських ризиків, які можуть впливати на готовність ЄС та окремих держав рухати проєкт уперед.

• Репутаційний фактор:
  • європейські партнери особливо уважно стежать за можливими «схемами» навколо експорту нафти;
  • створення додаткових «фірм-прокладок» або непрозорих ланцюжків власності в експортних операціях може зупинити або сповільнити проєкт.

Михайло Гончар наголошує, що надзвичайно важливо уникнути появи спеціальних «фірм-прокладок» для організації експорту, оскільки «європейські партнери України дуже остерігаються подібного “схематозу”, а на тлі останніх корупційних скандалів ця тема є особливо чутливою».

• Політичний імператив для Києва:
  • усі рішення щодо маршруту, операторів і фінансових потоків мають бути максимально прозорими та публічними;
  • цей проєкт здатен стати позитивним прецедентом взаємодії України з ринками ЄС — або, у разі помилок, негативним символом.

8. Як проєкт змінює баланс сил

Якщо узагальнити усі складові питання, вимальовується кілька ключових геополітичних висновків.

1. Від «російської труби» до українсько-європейського коридору

• перезапуск «Дружби» в чеському сегменті для української нафти означатиме фактичну зміну її геополітичної ідентичності — з символу залежності від росії на інструмент інтеграції України до енергетичного простору ЄС;
• для Mero та чеської держави це шанс продемонструвати, що інфраструктура на території ЄС більше не диктується логікою “руської нафти”.

2. Поглиблення політичного союзу Україна — Чехія — Польща — Словаччина

• енергетичні проєкти на кшталт цього доповнюють військово-політичну та гуманітарну підтримку України з боку країн регіону;
• спільна участь Orlen, Mero, Transpetrol та українських компаній створює мережу взаємозалежності, яка робить політичний розворот окремих урядів щодо України дорожчим і менш ймовірним.

3. Перевірка дієздатності санкційної політики ЄС

• ЄС має відповісти на практичне питання: чи здатний він одночасно:
  • жорстко дотримуватися обмежень щодо російської нафти,
  • і гнучко адаптувати ці правила для підтримки експорту союзника, який воює, — України.
• Рішення щодо маршруту через «Дружбу» стане індикатором політичної волі Брюсселя та національних урядів.

4. Енергетична безпека як продовження оборонної політики

• проєкт дозволяє:
  • зняти з України проблему накопичення невивезеної нафти та пов’язаних із цим ризиків,
  • посилити енергетичну стійкість Чехії та регіону Центральної Європи без повернення до російської сировини.
• Таким чином, енергетика стає ще одним фронтом війни, де союзники можуть діяти скоординовано й системно.

Підсумок: якщо Чехія, Польща, Словаччина та Україна спільно подолають правові, санкційні й політичні бар’єри, експорт української нафти через «Дружбу» може стати поворотною точкою у трансформації європейської енергетичної архітектури. Це не лише економічний контракт, а й сигнал: інфраструктура, яку десятиліттями контролювала росія, тепер працює на зміцнення України та Європейського Союзу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: radio.cz,  komersant.ua

ПАТ «Укрнафта» впродовж 2021 року отримало понад 1,33 млрд грн у рахунок погашення дебіторської заборгованості за поставлену в 2015 році нафту.

Про це пише пресслужба Укрнафти.

«Повернення коштів відбувається у межах плану реструктуризації дебіторської заборгованості за мировими угодами «Укрнафти» з ТОВ «Техтрейд  Груп», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Галнафта», ТОВ «Торговий дім Прикарпаттянафтотрейд» і ТОВ «Котлас». Мирові угоди затверджені судами, що підтверджує їх відповідність чинному законодавству», — йдеться у повідомленні.

Починаючи з грудня 2019 року, загальна сума погашеної заборгованості із відсотками склала 3,01 млрд грн.

Реструктуризація передбачає погашення боргу частинами протягом 3-6 років. До суми виплати також входитимуть відсотки, нараховані на залишок заборгованості після січня 2020 року. Станом на початок грудня 2019 року сума заборгованості становила 7,47 млрд грн.

Раніше «Термінал» писав, відповідно до рішення Наглядової ради ПАТ «Укрнафта» оголошено конкурс з пошуку кандидатів на посаду Голови Правління компанії.

Відповідно до рішення Наглядової ради ПАТ «Укрнафта» оголошено конкурс з пошуку кандидатів на посаду Голови Правління компанії.

Про це пише пресслужба компанії.

Серед основних вимог до кандидатів – управлінський досвід у галузі паливно-енергетичного комплексу, зокрема у секторі видобутку нафти і газу, в тому числі успішний досвід на посадах вищої керівної ланки.

З детальними кваліфікаційними вимогами до претендентів можна ознайомитись на сайті компанії. Пошук кандидатів проводиться за підтримки міжнародної рекрутингової агенції Ward Howell.

«Термінал» писав, ПАТ «Укрнафта» реалізувало 116 тис т нафти за середньозваженою ціною 16 466 грн/т (з ПДВ), та 700 т газового конденсату за середньозваженою ціною 17 428 грн/т (з ПДВ).

Укрнафта розпочала буріння нафтової свердловини на Верхньомасловецькому родовищі у Сколівському районі Львівської області.

Проектна глибина розвідувальної похило-скерованої свердловини № 103 становить 1630 м з відходом від вертикалі 664 м, пише пресслужба компанії.

Мета буріння свердловини № 103 Верхньомасловецького родовища — розкриття бистрицьких та нижньоменілітових відкладів, відбір керну, отримання геофізичних даних, проведення випробування пластів на кабелі.

За оцінками фахівців, початкова добова продуктивність свердловини складе 28,2 т нафти.

«Термінал» писав, найбільша нафтовидобувна компанія «Укрнафта» направить 1,931 млрд грн на виплату дивідендів.

ПАТ «Укрнафта» реалізувало 116 тис т нафти за середньозваженою ціною 16 466 грн/т (з ПДВ), та 700 т газового конденсату за середньозваженою ціною 17 428 грн/т (з ПДВ).

Всього було виставлено на аукціоні 36 лотів. Торги відбулися 16 вересня на «Українській енергетичній біржі».

У порівняні з попереднім аукціоном «Укрнафти», ціни на нафту та конденсат зросли на 2,5%. На торгах 26 серпня 2021р, компанія продала 126 тис т нафти за середньозваженою ціною 16 049 грн/т (з ПДВ), та 1,5 тис т газового конденсату за середньозваженою ціною 17 010 грн/т (з ПДВ).

З початку 2021р, компанія вже продала 1,08 млн т нафти. Найменша ціна була у січні — 11 060 грн/т (з ПДВ), найвища у липні — 17 655 грн/т (з ПДВ).

Нагадаємо, що за період 2020р, «Укрнафта» реалізувала 1,35 млн т нафти на суму 10,58 млрд грн (з ПДВ). Всі торги відбулись на УЕБ. Найвища ціна продажу нафти була у січні – 13 545 грн/т (з ПДВ), найменша ціна у квітні — 4 480 грн/т (з ПДВ).

«Термінал» писав, найбільша нафтовидобувна компанія «Укрнафта» направить 1,931 млрд грн на виплату дивідендів.

Найбільша нафтовидобувна компанія «Укрнафта» направить 1,931 млрд грн на виплату дивідендів.

Про це йдеться в повідомленні «Укрнафти».

«Акціонери прийняли рішення про розподіл чистого прибутку і збитків ПАТ «Укрнафта» за 2018-2020 роки», — повідомляє компанія за підсумками загальних зборів акціонерів, що відбулися 18 травня.

Так, за результатами 2018 року будуть виплачені дивіденди на суму 1 931,6 млн грн або 35,62 грн на одну просту акцію, що складає 30% чистого прибутку ПАТ «Укрнафта» за 2018 р. згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності. Решту чистого прибутку Товариства за 2018 рік вирішено направити на покриття накопиченого збитку.

У зв’язку з відсутністю чистого прибутку за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2019 році прийнято рішення дивіденди не нараховувати.

Також, не будуть нараховані дивіденди за 2020 рік.

«Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів за 2020 рік до 1 травня 2021 року, акціонери вирішили дивіденди не нараховувати, а прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», – підкреслили в «Укрнафті».

Нагадаємо, відповідно до закону «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Укрнафта» має виплатити дивіденди на суму не менше 3,842 млрд гривень (90% свого чистого прибутку за підсумками 2020 року).

Читайте в «Терміналі», «Нафтогаз» як акціонер понад 50% акцій «Укрнафти» доручив наглядовій раді компанії провести вивчення і попередній розгляд поділу активів «Укрнафти» між НАК та міноритарними акціонерами.

ПАТ «Укрнафта» звернулася до генпрокурора України з ініціативою переглянути судове рішення, яким було відмовлено в задоволенні позову заступник генпрокурора про визнання недійсним спецдозволу на користування надрами, виданого ТОВ «Аркона Газ-Енергія», у зв’язку з нововідкритими обставинами, шляхом подачі відповідної заяви до Окружного адміністративного суду Києва.

Про це пише пресслужба компанії.

В «Укрнафті» відзначили, що зараз НАБУ здійснює активне розслідування цієї незаконної оборудки за участю, в тому числі посадових осіб Держгеонадр і ТОВ «Аркона Газ-Енергія».

Шістьом особам детективи НАБУ вже повідомили підозри у вчиненні корупційних злочинів, пов’язаних із видачею спецдозволу поза конкурсом за заниженою вартістю, що завдало значної матеріальної шкоди інтересам Держави, яка не отримала справедливу компенсацію за надання права нафто-, газовидобування на Полтавському родовищі строком на 20 років», — йдеться у повідомленні.

Як потерпіла сторона в кримінальному провадженні, Укрнафта отримала доступ до деяких матеріалів цього розслідування.

ПАТ «Укрнафта» вважає, що Офіс генпрокурора зараз має підстави й право звернутися до суду із заявою про перегляд за нововідкритими обставинами судового рішення, яким визнано законною видачею спецдозволу ТОВ «Аркона Газ-Енергія».

У компанії відзначили, що ці відомості, встановлені, зокрема, розслідуванням НАБУ, не були відомі Генеральній прокуратурі України й не досліджувалися судами в ході судового розгляду.

ПАТ «Укрнафта» нагадує, що за попередніми висновками слідства, які засновані на відповідних експертних дослідженнях, при продажу без конкурсу спецдозволу ТОВ «Аркона Газ-Енергія» держава недоотримала 196 млн грн.

Справжня вартість спецдозволу підтверджується також і сумою продажу корпоративних прав компанії «Аркона Газ-Енергія», які були відчужені британською компанією Regal Petroleum plc (зараз Enwell Energy) попередніми власниками. За компанію з єдиною ліцензією в портфелі новий власник заплатив 8,6 млн дол.

У компанії підкреслили, що саме від ефективності й своєчасності дій Офісу генерального прокурора залежить відновлення порушених державних інтересів, а також досягнення справедливості в цій судовій справі.

ПАТ «Укрнафта» звертає увагу, що відповідно до закону, Офіс генерального прокурора має 30 днів для реалізації права на звернення до суду з такою заявою.

Беручи до уваги суспільний інтерес навколо Свистунківсько-Червонолуцького родовища, «Укрнафта» пропонує громадським антикорупційним організаціям взяти на контроль це питання і переконатися, чи продемонструє Офіс генерального прокурора бажання захистити державні інтереси.

Читайте в «Терміналі», Нафтогаз має важелі впливу на «Укрнафту» як її мажоритарний акціонер.

За оперативними даними, у лютому 2021 року ПАТ «Укрнафта» видобуло 112,5 тис. т нафти і конденсату і 81,6 млн м3 газу. 

Про це пише пресслужба Укрнафти.

«Середньодобовий видобуток нафти й конденсату склав 4,02 тис. т, а газу — 2,91 млн м3. У порівнянні з січнем 2021 року ці показники зросли на 0,8% по нафті й конденсату і скоротилися на 1% по газу. Стосовно показників лютого 2020 року середньодобовий видобуток нафти знизився на 5,4%, а видобуток природного газу — на 10,5%», — йдеться у повідомленні.

Укрнафта виконала виробничий план з видобутку нафти й газу в лютому. При цьому компанії вдалося більш ніж в три рази скоротити темпи природного падіння видобутку нафти та знизити темпи природного падіння видобутку газу, які пов’язані з високим ступенем виснаженості основних родовищ компанії.

У лютому Укрнафта завершила капітальний ремонт (КРС) на 9 свердловинах, вивела з бездіяльності 9 свердловин, провела 4 операції інтенсифікації та виконала 4 операції за допомогою колтюбінгової установки без бригади КРС.

«Термінал» писав, в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко висловив занепокоєння щодо подальшого продажу нафти ПАО «Укрнафти» через аукціони за ціною, що є значно нижче європейської ринкової.  Останній з таких аукціонів відбувся 16 лютого 2021 року і, за даними Української енергетичної біржі, під час нього було продано 179 тис. т нафти за ціною 11 176,80 грн/ т, що в доларовому еквіваленті є значно нижче за поточну ціну сирої нафти на європейському ринку.

В.о. міністра енергетики Юрій Вітренко висловив занепокоєння щодо подальшого продажу нафти ПАО «Укрнафти» через аукціони за ціною, що є значно нижче європейської ринкової.

Останній з таких аукціонів відбувся 16 лютого 2021 року і, за даними Української енергетичної біржі, під час нього було продано 179 тис. т нафти за ціною 11 176,80 грн/ т, що в доларовому еквіваленті є значно нижче за поточну ціну сирої нафти на європейському ринку, пише пресслужба Міненерго.

«На сьогодні діють законодавчі вимоги щодо проведення біржових аукціонів з продажу сирої нафти, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу на внутрішньому ринку. Такий механізм продажу потребує удосконалення», — йдеться у повідомленні.

«Водночас «Нафтогаз» має важелі впливу на «Укрнафту» як її мажоритарний акціонер, ці важелі впливу також мали б бути використані для того, щоб «Укрнафта» шукала варіанти уникнення таких ситуацій, коли «Укрнафта» вкотре продає нафту за фактично заниженою ціною», — заявив очільник міністерства.

Сьогодні в Міненерго буде проведено нараду для обговорення варіантів виходу з цієї ситуації, зокрема як через зміни у законодавстві, яке регулює проведення таких аукціонів, так і через вплив на НАК «Нафтогаз» як мажоритарного акціонера «Укрнафти».

«Термінал» писав, Міністерство енергетики України заплатило компенсацію НАК «Нафтогаз України» за поставки імпортованого газу протягом 2015-2019 років в рамках ПСО. Протягом цього періоду Нафтогаз продавав газ за регульованою ціною, нижчою за ринкову, для потреб населення, бюджетних і релігійних організацій. Сумарно така компенсація склала 32,2 млрд грн.