Автор статті: Оксана Мороз, кандидат наук, авторка понад 40 наукових та аналітичних публікацій з актуальних питань практичного значення щодо імплементації Паризької угоди, енергобезпеки та фінансування міжнародного розвитку.

Перший матеріал із серії про декарбонізацію нафтогазової промисловості, електрифікацію виробничих процесів, роль відновлюваних джерел енергії, BESS та модернізацію газотранспортної інфраструктури України.

Другим національно визначеним внеском України до Паризької угоди, який Уряд схвалив розпорядженням № 1172 від 29.10.2025, передбачено скорочення загальних викидів парникових газів до 2030 року на 65% порівняно з рівнем 1990 року.

Ця ціль виводить декарбонізацію нафтогазової промисловості з площини окремих екологічних заходів у площину державної енергетичної політики, інвестиційного планування та технологічної модернізації галузі. Для України електрифікація нафтогазових операцій має стати одним із практичних інструментів виконання міжнародних кліматичних зобов’язань, підвищення енергоефективності та зменшення залежності від зовнішніх джерел постачання вуглеводнів і світових цін на них.

Нафтогазовий сектор у кліматичній політиці

Попри те, що частка внеску нафтогазового сектору у загальний обсяг викидів України окремо не розглядалася, для попередніх оціночних міркувань можна взяти показник 15%. За висновками Міжнародного енергетичного агентства у звіті за 2024 рік “Нафтова і газова промисловість у період переходу до нульових викидів”, антропогенні викиди парникових газів від видобутку, транспортування та переробки нафти й газу становлять близько 15% світового обсягу.

Отже, нафтогазова промисловість не може залишатися другорядним напрямом кліматичної політики. Вона є одним із секторів, де скорочення викидів потребує не декларацій, а конкретних технологічних рішень: заміни обладнання, перегляду інвестиційних програм, розвитку електрифікованих процесів, інтеграції відновлюваних джерел енергії та систем накопичення енергії.

Чому метанової складової недостатньо

У частині декарбонізації Національний план з енергетики та клімату України до 2030 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.06.2024 № 562-р, визначає чітку пріоритетність усунення нафтогазовою промисловістю витоків метану.

Цей напрям є важливим, але він не охоплює всієї проблеми. Інші види парникових газів, за світовою статистикою, становлять половину загальних викидів галузі. Тому кліматична політика щодо нафтогазової промисловості не повинна обмежуватися лише метаном. Вона має включати механізми скорочення викидів, пов’язаних із використанням викопного палива у виробничих процесах, роботі обладнання, теплових операціях, генерації електроенергії та транспортуванні вуглеводнів.

Саме тут електрифікація стає центральним елементом декарбонізації. Вона змінює не лише джерело енергії, а й технологічну основу роботи нафтогазових об’єктів.

Електрифікація як основа промислової декарбонізації

У Керівництві Європейської ради з питань енергоефективної економіки від 10.07.2025 “Електрифікація та енергоефективність: основи декарбонізації промисловості” стверджується, що центральну роль у скороченні прямих викидів парникових газів відіграє електрифікація шляхом заміни процесів на основі викопного палива електричною енергією. Водночас електрифікація підсилює заходи з енергоефективності.

Звіт Міжнародного енергетичного агентства за 2024 рік констатує, що повна електрифікація нафтогазових об’єктів призведе до значнішого підвищення ефективності, ніж заміна старого обладнання на більш енергозберігаюче, яке так само працює на викопному паливі. Навіть заміна газової турбіни відкритого циклу на комбіновану дозволяє заощадити близько 30% необхідної енергії, але не змінює паливної природи процесу.

Аналітичний звіт за 2024 рік Rystad Energy наводить показник скорочення викидів CO2 більш ніж на 80% при електрифікації нафтових і газових об’єктів видобутку.

Ці оцінки формують чіткий висновок: електрифікація є не допоміжним, а системним напрямом декарбонізації нафтогазової промисловості. Вона має бути закріплена у кліматичній та енергетичній політиці України як окремий пріоритет.

Що передбачає електрифікація нафтогазових операцій

Електрифікація нафтогазових операцій передбачає, по-перше, перехід від механічного та термічного технологічного обладнання на електричне. Прикладами є заміна турбінного компресора на електричний двигун або газового нагрівача на електричний нагрівач чи котел.

По-друге, вона передбачає інтеграцію нафтогазових об’єктів з відновлюваними джерелами енергії поряд із системами накопичення енергії Battery Energy Storage System, або BESS. Також йдеться про гібридні енергосистеми, що поєднують відновлювані джерела енергії та традиційні джерела енергії, або про підключення нафтогазових об’єктів до електромереж, що заміщуватиме використання дизельних чи газових генераторів.

Діапазон заміни основного обладнання технологічних процесів на електричне залежить від наявних джерел викидів парникових газів та можливостей їх усунення шляхом електрифікації. Необхідна потужність відновлюваних джерел енергії з BESS визначається рівнем попиту на електроенергію з боку оновленого декарбонізованого устаткування нафтогазових об’єктів.

Економічний і регуляторний сенс для України

Електрифікація нафтогазової промисловості мінімізує або виключає витрати на закупівлю дизельного палива, ціна на яке стрімко зростає і яке є дефіцитним внаслідок ескалації конфлікту на Близькому Сході. Вона також сприяє продажу додаткових обсягів зекономлених нафти та газу.

Крім того, електрифікація суттєво зменшує викиди CO2 та забруднювальних речовин NOx і SOx в атмосферне повітря або дозволяє їх уникнути. У підсумку це мінімізує витрати на екологічні податки та штрафні санкції або запобігає їм.

Електрифікація наближає функціонування підприємств до глобальних цілей сталого розвитку і, як наслідок, до вимог Таксономічного регламенту ЄС 2020/852 від 18.06.2020 щодо створення рамок для сприяння сталим інвестиціям. Проєкти електрифікації стають пріоритетом для інвестування, пільгового кредитування ЄС та закупівельних рішень.

Отже, електрифікація має значення не лише для скорочення викидів. Вона напряму пов’язана з конкурентоспроможністю підприємств, доступністю цін для споживачів, інвестиційною привабливістю галузі та її відповідністю європейським правилам сталого фінансування.

Що має бути закріплено в енергетичній політиці

Низьковуглецева електрифікація нафтогазової промисловості, яка є одним із лідерів за енергоємністю та другим у світі сектором за обсягом викидів парникових газів, має фінансово-економічні вигоди, оптимізує операційну ефективність, підвищує продуктивність і конкурентоспроможність, сприяє дотриманню міжнародних екологічних цілей, відповідає глобальним цілям сталого розвитку та є пріоритетом фінансування ЄС.

У контексті виконання міжнародних зобов’язань за Паризькою угодою, зменшення залежності від зовнішніх джерел постачання вуглеводнів та світових цін на них, підвищення конкурентоспроможності та доступності цін для споживачів до пріоритетів державної політики потрібно віднести електрифікацію нафтогазової промисловості.

При оновленні Енергетичної стратегії України, яке започатковане Міненерго разом зі Світовим банком на початку року, електрифікацію нафтогазової промисловості необхідно включити до пріоритетів із конкретизацією напрямів.

Підприємствам вітчизняного нафтогазового сектору потрібно переглянути програми декарбонізації та плани інвестиційних проєктів із модернізації, передбачивши повномасштабну електрифікацію.

До пріоритетів державної політики також необхідно віднести стимулювання імпортування та впровадження технологій електрифікації шляхом надання податкових пільг і скорочення митних зборів, а також сприяння залученню пільгових кредитів та грантових коштів міжнародних партнерів для впровадження проєктів електрифікації.

Банкам разом зі страховими компаніями вітчизняного сектору потрібно переглянути проєктні портфелі першочергового фінансування з наданням переваги проєктам електрифікації нафтогазової промисловості як комерційно привабливим.

Висновок

Електрифікація нафтогазової промисловості має бути включена до кліматичної та енергетичної політики України як один із системних напрямів декарбонізації, енергоефективності та технологічної модернізації галузі.

Україна вже має кліматичні зобов’язання, які вимагають скорочення викидів парникових газів порівняно з рівнем 1990 року. Оновлений національно визначений внесок України 2021 року встановив ціль скорочення викидів на 65% до 2030 року, а другий національно визначений внесок, схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.10.2025, визначає новий горизонт — скорочення викидів у 2035 році більш ніж на 65% від рівня 1990 року.

Для нафтогазової промисловості це означає, що декарбонізація не може обмежуватися лише усуненням витоків метану. Скорочення метану залишається першочерговим напрямом, але поряд із ним потрібні рішення, які зменшують викиди від використання викопного палива у виробничих процесах, роботі обладнання, теплових операціях, генерації електроенергії, переробці та транспортуванні вуглеводнів.

Електрифікація є таким рішенням. Вона передбачає заміну механічного та термічного обладнання, що працює на викопному паливі, електричними приводами, електричними нагрівачами і котлами, а також інтеграцію нафтогазових об’єктів з електромережами, відновлюваними джерелами енергії та системами накопичення енергії BESS.

Стратегічне значення електрифікації полягає в тому, що вона одночасно скорочує викиди, підвищує енергоефективність, зменшує витрати на викопне паливо, посилює інвестиційну привабливість підприємств і наближає галузь до вимог європейської політики сталого фінансування.

Тому при оновленні Енергетичної стратегії України електрифікацію нафтогазової промисловості доцільно визначити окремим напрямом державної політики із конкретизацією пріоритетних об’єктів, технологій, джерел фінансування та механізмів стимулювання. На рівні компаній це потребує перегляду програм декарбонізації та інвестиційних планів модернізації.

Перший крок — закріплення електрифікації у стратегічних документах і державних пріоритетах. Наступний — перехід до практичного технологічного рівня: електричних приводів, нагрівачів, котлів, цифрових платформ, відновлюваних джерел енергії та BESS. Саме цим рішенням буте присвячено наступний матеріал.

Джерело: Термінал