Європейський Союз активно розвиває водневу енергетику, впроваджуючи стратегії та підтримуючи проєкти, проте для досягнення амбітних цілей необхідні додаткові зусилля. До 2030 року ЄС планує виробляти 10 мільйонів тонн відновлюваного водню та імпортувати ще 10 мільйонів тонн. Однак реалізація цих планів потребує покращення фінансових механізмів, розвитку інфраструктури та узгодження національних цілей із загальноєвропейськими. Водночас невизначеність щодо підтримки та складність регуляторних процедур уповільнюють розвиток галузі.

На рівні політики Європейський Союз запустив масштабні стратегії та механізми підтримки водневої галузі, проте для повноцінного впровадження необхідні додаткові кроки. Європейська воднева стратегія та ініціатива RePowerEU встановили цілі щодо виробництва 10 мільйонів тонн відновлюваного водню та імпорту ще 10 мільйонів тонн до 2030 року. Регуляторна рамка включає цілі та визначення, пов’язані з відновлюваним воднем, зокрема Делегований акт щодо методології для відновлюваного палива небіологічного походження (RFNBO). Суворі умови щодо часової та географічної кореляції можуть призвести до необхідності додаткових потужностей для зберігання та, як наслідок, до збільшення витрат на розвиток.

Для досягнення цих цілей необхідні надійні фінансові інструменти для підтримки розробників проєктів та учасників галузі, прискорення розвитку транспортної та розподільної інфраструктури, а також нарощування необхідних компетенцій.

ЄС структурував широкий спектр субсидій, стимулів та фінансових інструментів. Однак процес затвердження для отримання цих коштів є тривалим (від 12 до 24 місяців) і складним, що уповільнює реалізацію проєктів і ставить під загрозу досягнення цілей ЄС.

Станом на грудень 2024 року 60% європейських амбіцій щодо виробництва відновлюваного водню покриваються національними цілями. Країни-члени ЄС мають узгодити свої політичні цілі та зробити їх відповідним із загальноєвропейськими, зокрема щодо темпів нарощування виробництва до 2030 року.

Складність європейських та національних механізмів фінансування вимагає покращення доступності та прозорості чинних інструментів. Довгострокова видимість для інвесторів також має вирішальне значення, зокрема шляхом забезпечення стабільності схем підтримки.

Попри те, що воднева галузь ЄС розвивається, вона ще не має ланцюга постачання, здатного задовольнити її амбітні цілі. Технологічні рішення вже доступні, а промислове масштабування триває: до 1,2 ГВт додаткових потужностей з виробництва електролізерів почнуть роботу до кінця 2025 року. Виробникам необхідна підтримка для подолання «долини смерті», пов’язаної з потенційними затримками у розвитку ринку.

Метою Європейського водневого індексу є аналіз стану водневої галузі в Європі. Він пропонує комплексну рамку для оцінки зрілості європейської водневої промисловості та визначає пріоритетні дії для впровадження у 2025 році. Аналіз зосереджується на низьковуглецевому водні, хоча кількісні дослідження стосуються відновлюваного водню. Відновлюваний водень визначається Європейською комісією у Делегованому акті щодо методології для відновлюваного палива небіологічного походження (RFNBO). Цей аналіз охоплює 1) політичні рамки та схеми стимулювання, 2) промисловий розвиток та 3) перспективи попиту та інвестицій.

Для досягнення цілей RePowerEU до 2030 року в Європі необхідно встановити щонайменше 100 ГВт потужностей електролізерів, що еквівалентно щорічному темпу зростання (CAGR) нових потужностей на рівні 150% між 2025 і 2030 роками, що значно перевищує CAGR у 45% у період з 2020 по 2024 рік.

Розробники проєктів та інвестори залишаються обережними щодо галузі. 98% зі 142 ГВт проєктів перебувають на стадії концепції або дослідження можливості, що вимагає швидкої операціоналізації та фінансування для переходу до остаточного інвестиційного рішення.

Ефективна реалізація водневих проєктів вимагає сильної впевненості в довгострокових перспективах попиту та покращеної координації між технологічними постачальниками, енергетичними компаніями, операторами та кінцевими споживачами для подолання викликів транспортування та складності масштабного промислового розвитку. Укладання довгострокових контрактів на постачання може бути прикладом такого типу співпраці між учасниками верхнього та нижнього ланцюгів.

Необхідно надавати чіткі та послідовні сигнали учасникам ринку, щоб зменшити непередбачуваність програм субсидування та знизити ризик переривчастої підтримки цього ринку, який ще розвивається.

Воднева галузь ЄС демонструє перспективні розробки, проте для досягнення амбітних цілей, особливо з урахуванням невизначеності енергетичного ринку, потрібні значні зусилля. Покращена співпраця, чіткі регуляторні рамки та стабільні механізми підтримки є необхідними для прискорення прогресу та забезпечення довгострокової життєздатності галузі.

Цікаві цифри від ENI:

• Загальний обсяг виробництва біопалива (тис. барелів/день): 3,126 (2023)
• Виробництво біобензину (тис. барелів/день): 1,963 (2023)
• Виробництво біодизелю (тис. барелів/день): 1,145 (2023)
• Виробництво біобензину за країнами: США – 43,6%, Бразилія – 23,7%, решта світу – 11,6%
• Споживання нафти у світі у 2023 році: 100 млн барелів/день, тобто біопаливо замінює 3,126% нафти.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: European Nidrogen Index 2025, Januarius 2025