Рух нафти й газу через Ормузьку протоку може стабілізуватися лише на рівні 60–70% від довоєнних обсягів. Якщо Іран збереже фактичний контроль над ключовим морським маршрутом, світовий ринок отримає не короткострокову кризу, а нову модель постачання, де доступ до протоки залежатиме від політичної орієнтації судновласників і держав.

Ормузька протока переходить у режим політичного контролю

Ормузька протока залишається одним із найважливіших вузлів світової торгівлі нафтою та газом. Через неї проходить значна частина енергетичних потоків із Перської затоки, тому будь-яке обмеження руху танкерів безпосередньо впливає на ціни Brent, WTI та фізичні партії нафти.

Аналітики і політики попереджають: навіть за умов продовження перемир’я між США та Іраном трафік через протоку може не повернутися до рівнів, які існували до 28 лютого.

«Що б не сталося, іранці контролюватимуть Ормузьку протоку в осяжному майбутньому. Навіть не має значення, що буде написано в угоді. Усі в регіоні в це вірять», — заявив Амос Хохштейн, старший радник президента Байдена з питань національної безпеки та енергетики.

Переговори між США та Іраном наразі зосереджені не на завершенні бойових дій, а на продовженні режиму припинення вогню. Водночас між сторонами залишаються розбіжності щодо тексту угоди.

Новий ризик для судноплавства

За оцінкою RBC Capital Markets, якщо Іран збереже оперативний контроль і вплив на Ормузьку протоку, це призведе до суттєво нижчих потоків через водний шлях.

• Трафік танкерів відновився лише частково і залишається значно нижчим за довоєнні рівні.
• США координують окремі проходи суден через Ормузьку протоку, однак ці переходи не відновлюють повноцінний довоєнний режим.
• Очікуваний рівень стабілізації може становити лише 60–70% від попередніх обсягів.

«Це не спричиняє рецесію так, як могли б припускати деякі апокаліптичні сценарії, але це не дозволяє повернутися до довоєнного відновлення», — зазначив Річард Мід, головний редактор Lloyd’s List.

За його оцінкою, формується більш небезпечна модель: постійно розділена протока, де доступ визначається не принципом свободи навігації, а політичною належністю. Китайські судна можуть отримувати преференційний режим, тоді як західним суднам, імовірно, доведеться платити за право проходу.

Нафтовий ринок наближається до дефіциту запасів

Паралельно керівники великих нафтових компаній попереджають про швидке вичерпання запасів. За оцінкою Exxon, ринок може зіткнутися з критично низькими запасами вже протягом двох-трьох тижнів.

«Ми наближаємося до нечуваних рівнів запасів. Справді дуже, дуже низьких рівнів», — заявив Ніл Чепмен, старший віцепрезидент Exxon.

Поточна динаміка цін поки що залишається нижчою за кризові очікування:

• Brent знизився з нещодавніх максимумів понад $100 за барель до трохи більше ніж $93 за барель.
• WTI торгувався нижче $90 за барель.
• У разі продовження перебоїв у Перській затоці аналітики допускають рівень $120–150 за барель.

Chevron також вказує на зменшення ринкових буферів. Стратегічний нафтовий резерв США скоротився до 365,1 млн барелів проти 415,4 млн барелів до початку ударів США та Ізраїлю по Ірану наприкінці лютого.

«Буфери та амортизатори поступово вичерпуються, а здатність ринку поглинати цей дисбаланс сьогодні різко зменшилася порівняно з тим, що було на початку», — заявив Майк Вірт, головний виконавчий директор Chevron.

Червень і липень можуть стати періодом цінової корекції

Аналітики раніше вказували, що повний масштаб кризи світовий ринок може відчути наприкінці червня або на початку липня. Керівництво Big Oil фактично підтверджує цей часовий горизонт.

«Протягом наступних кількох тижнів ми, ймовірно, побачимо, як цей тиск більш прямо перейде у фізичні ціни, і я очікував би більшого висхідного тиску в червні та, безумовно, у липні», — заявив Майк Вірт.

Це означає, що ринок нафти входить у фазу, де цінові рішення дедалі більше визначатимуться не політичними заявами, а фізичною доступністю ресурсу, станом запасів і реальними обмеженнями судноплавства в Перській затоці.

Джерело: Terminal За матеріалами: Oilprice.com