Регіони з великим потенціалом відновлюваної енергетики, як-от Північна Африка, поєднуються з країнами, де таких умов менше, — через амбітні проєкти, такі як Morocco-U.K. Power Project. Однак для реалізації таких мереж потрібні міжнародна кооперація, значні інвестиції та подолання технологічних викликів. 

Світ стає все більш глобалізованим, ідея обміну електроенергією між країнами набуває популярності. Вже зараз багато держав мають спільну енергетичну інфраструктуру, використовуючи природні ресурси одна одної для підвищення енергобезпеки. Водночас попри активні інвестиції у відновлювані джерела, деякі регіони мають значно більший потенціал для «зеленої» генерації, ніж інші. Це створює передумови для розвитку міжнародних енергомереж.

Європа та Африка: сонячний енергоміст 

Північна Африка, з її високою сонячною активністю, ідеально підходить для масштабних сонячних електростанцій, тоді як Центральна та Північна Європа мають обмежені можливості для подібних проєктів. Наприклад:

- Morocco-U.K. Power Project — проєкт компанії Xlinks передбачає будівництво сонячної, вітрової та акумуляторної станції в Марокко (площа — 1,500 миль²) з подальшою передачею енергії до Великобританії через підводний кабель довжиною 4,000 км. Запуск очікується у 2030-х.

- GREGY — грецько-єгипетський проєкт вартістю €4,2 млрд, який забезпечить передачу 3 ГВт електроенергії на рік.

- ELMED-TUNITA — італійсько-туніський кабель потужністю 600 МВт, що пройде через протоку Сицилії.

«Відновлюваний потенціал Північної Африки ідеально доповнює європейські цілі з відмови від російського газу. Географічна близькість робить регіон ідеальним партнером», — зазначає Нівед Дас Тайкуттатхіл, аналітик Rystad Energy.

Атлантичний виклик: Європа та Північна Америка

Група експертів (Megawatt-X, Alexa Capital, Etchea Energy) розробляє проєкт North Atlantic Transmission One-Link (NATO-L) — підводний кабель довжиною 3,500 км для передачі 6 ГВт «зеленої» енергії між Північною Америкою та Західною Європою. Однак його реалізація може зайняти 10–15 років через технічну складність.

 Азія: інтеграція для енергобезпеки 

У Південно-Східній Азії також розвиваються регіональні мережі:

- Laos-Thailand-Malaysia-Singapore Power Integration Project (LTMS-PIP) — гідроенергетика Лаосу постачається до Сінгапуру.

- BIMP-PIP — проєкт для постачання енергії між Борнео, Індонезією, Малайзією та Філіппінами.

«Інтеграція енергосистем — стратегічна необхідність для сталого розвитку Південно-Східної Азії», — підкреслює Азіз Арманд, CEO Indika Energy.

Хоча деякі проєкти вже реалізовані, створення глобальної мережі для «зеленого» енергообміну вимагатиме ще багато років. Однак саме такий підхід може стати ключем до світового енергопереходу.

Джерело: «НТЦ Псіхєя».

За матеріалами [https://oilprice.com/](https://oilprice.com/)