Революція сланцевої нафти змінила ринки нафти та нафтопереробки.
Сланцева нафта з США перевернула баланс світових поставок, знизила попит на нафтопереробку й змінює структуру попиту до 2030 року
Бурне зростання видобутку сланцевої нафти (light tight oil, LTO) та зріджених вуглеводневих газів (NGL) у США стало визначальною тенденцією ринку нафти та нафтопереробки з часів глобальної фінансової кризи 2008 року. Протягом останніх 15 років на ринку з’явилося майже 10 млн барелів на добу нової легкої нафти, що докорінно змінило глобальні потоки сирої нафти та змусило країни ОПЕК обмежувати видобуток задля підтримки цін.
Конкуренція з боку сланцевої нафти зменшила доступність важких сірчаних сортів із Близького Сходу, звузивши маржу апгрейду. Це дало шанс менш складним нафтопереробним заводам, які отримали доступ до дешевої малосірчистої сировини з високим виходом легких і середніх дистилятів, а також компонентів для виробництва пального VLSFO (very low sulphur fuel oil).
Очікується, що до 2030 року зростання видобутку сланцевої нафти у США майже зупиниться. Натомість посилиться роль Канади, Бразилії та Гаяни, які зможуть запропонувати більш традиційні сорти середньої щільності (солодкі або сірчані).
Водночас вибухове зростання виробництва NGL, переважно в США, зменшило роль нафтопереробних заводів як джерела сировини для нафтохімії. До сланцевої революції саме нафта з НПЗ була основним джерелом нафтохімічної сировини — у 2010 році вона покривала 57% попиту. До 2024 року ця частка знизилась до 45%, попри стале зростання нафтохімії. У натуральному вираженні обсяги нафтового бензину з НПЗ не зросли за 15 років. Очікується, що обсяги NGL до 2030 року зростуть ще на 1,9 млн барелів на добу — порівну з Північної Америки та Близького Сходу.
Прогноз постачання фракційованих NGL
Перспективи нафтопереробної галузі на період 2025–2030 років залишаються в цілому незмінними порівняно з торішніми оцінками. Частково це зумовлено вищим прогнозом виробництва NGL як у базовому, так і в оптимістичному сценарії, навіть з урахуванням більшої частки, що йде на змішування в добувному секторі.
Попри поліпшення прогнозу попиту на бензин, прогноз по дизельному паливу істотно знижено. В умовах очікуваного зниження середнього рівня завантаженості НПЗ уповільнення інвестицій у нові переробні потужності виглядає логічним.
Які саме НПЗ постраждають найбільше, поки не зрозуміло. Проте найбільший ризик зберігається для підприємств із високими витратами в регіонах зі зниженням попиту. Крім того, змінюється структура споживання: очікується зростання споживання нафтового бензину (naphtha) та зменшення попиту на бензин до 2030 року. Це означає, що найбільше навантаження по адаптації ляже на НПЗ з установками каталітичного крекінгу (FCC).
Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA
