Після війни з Іраном і майже повного закриття Ормузької протоки з 28 лютого світовий нафтовий і газовий ринок увійшов у фазу тривалої турбулентності. Ціни на нафту перевищили $100 за барель, але найбільші західні нафтові компанії не поспішають збільшувати інвестиції. Їхня логіка змінилася: головний ризик тепер не в тому, щоб пропустити цінове зростання, а в тому, щоб опинитися заручниками неминучого падіння.

Волатильність, а не високі ціни, визначатиме новий етап для Big Oil

Війна на Близькому Сході та майже повне закриття Ормузької протоки з 28 лютого спричинили безпрецедентний дефіцит нафти й газу. За оцінкою Reuters, ринок втратив понад 13% світового постачання нафти та приблизно п’яту частину потоків LNG, тобто скрапленого природного газу.

Це підштовхнуло нафтові ціни вище $100 за барель і змусило споживачів у світі шукати альтернативні джерела постачання. Навіть якщо мирна угода між США та Іраном буде досягнута швидко, наслідки вже стали довгостроковими: пошкодження енергетичної інфраструктури в регіоні Перської затоки може утримувати підлогу під цінами протягом років.

• Понад 13% світового постачання нафти втрачено через кризу.
• Близько 20% потоків LNG також випали з ринку.
• Нафта Brent після початку війни зросла більш ніж на 60% і в кінці березня досягала піку $118 за барель.
• Після цього ціна повернулася ближче до $100 за барель, що показує не стабільний дефіцит, а ринок різких коливань.

Чому нафтові гіганти не нарощують витрати

На перший погляд, така ситуація мала б стати ідеальним моментом для BP, Chevron, Exxon Mobil, Shell і TotalEnergies: ціни високі, дефіцит глибокий, попит на альтернативне постачання зростає. Усі п’ять компаній перевищили очікування щодо прибутків за перший квартал.

Водночас жодна з них не підвищила плани капітальних витрат на 2026 рік або наступні роки. Це означає, що галузь більше не реагує на ціновий сплеск автоматичним розширенням видобутку.

«Ви побачите дисципліну щодо капіталу й витрат за будь-яких умов», — заявив генеральний директор Chevron Майк Вірт аналітикам 1 травня.

Причина — у зміні пріоритетів. Після агресивного розширення з початку 2000-х років галузь отримала близько $200 млрд списань за останнє десятиліття. Тепер інвестори вимагають не зростання заради зростання, а високого грошового потоку та повернення коштів акціонерам.

Короткий шок проти довгих інвестиційних циклів

Поточна криза також показала розрив між короткостроковим дефіцитом і тривалими строками реалізації великих нафтових і газових проєктів. Навіть якщо компанії вирішать інвестувати зараз, нові великі обсяги не з’являться швидко.

Теоретично швидші варіанти існують: американські сланцеві проєкти або підключення родовищ поблизу вже наявної морської інфраструктури. Але навіть тут Chevron і Exxon не піддалися тиску адміністрації президента США Дональда Трампа щодо збільшення видобутку у відповідь на близькосхідну кризу.

• Сланцеві проєкти США мають коротший цикл запуску, але компанії не поспішають нарощувати видобуток.
• Родовища біля наявної інфраструктури можуть бути менш ризиковими, але рішення все одно стримує фінансова дисципліна.
• Політичний тиск не змінив головного підходу: компанії захищають капітал, а не женуться за піком цін.

Ринок боїться не дефіциту, а невизначеності

Ключова проблема — глибока невизначеність щодо майбутніх цін. З початку війни Brent рухався надзвичайно різко: денні коливання на 5% і більше, які історично були відносно рідкісними, відбулися 16 разів за 50 торгових днів.

Водночас довгострокова частина ф’ючерсної кривої поводиться значно спокійніше. Контракт Brent на січень 2030 року торгується близько $73 за барель, лише трохи вище рівня $67 за барель, який спостерігався 27 лютого.

Це створює суперечливий сигнал. Якщо втрати постачання структурні, а геополітичний ризик став вищим надовго, довгострокові ціни мали б реагувати сильніше. Але ринок, імовірно, досі закладає відносно швидку нормалізацію.

Reuters зазначає, що такий оптимізм виглядає дедалі менш переконливим. Уже втрачено майже 1 млрд барелів близькосхідного постачання, світові запаси швидко скорочуються, а навіть повне відкриття Ормузької протоки не означатиме швидкого відновлення видобутку.

Big Oil готується до ринку різких коливань

Попит на енергоносії продовжує зростати, попри очікування плато через енергетичний перехід. Водночас постачання стає більш концентрованим, більш залежним від геополітичних ризиків і менш захищеним резервними потужностями.

У результаті ринок стає не просто напруженим, а крихким. У такому середовищі головним ризиком стає сама волатильність.

«Ми виробляємо товар, який, якщо подивитися на останні шість років, мав досить екстремальну цінову волатильність. Тому нам потрібно переконатися, що рішення, які ми ухвалюємо щодо портфеля й бізнесу, дозволяють нам бути прибутковими протягом усього циклу», — заявила генеральна директорка BP Мег О’Ніл аналітикам 28 квітня.

Галузь готувалася до такого сценарію кілька років: скорочувала витрати, спрощувала портфелі активів і знижувала рівні беззбитковості. За даними RBC Capital Markets, п’ять найбільших західних нафтових компаній тепер можуть підтримувати дивіденди за цін на нафту нижче $60 за барель.

Висновок: новий цикл буде не про дефіцит, а про обережність

Інвестиційні рішення нафтових гігантів давно є індикатором того, як галузь бачить майбутнє. Нинішній сигнал однозначний: компанії не вірять у безпечну ставку на тривалий ціновий бум.

Витрати все ще можуть зростати у період 2026–2030 років, але ці плани існували ще до війни й були пов’язані з побоюваннями, що приріст постачання не встигатиме за попитом після років недоінвестування.

Останні події не прискорили ці плани. Навпаки, вони посилили консервативний підхід. Big Oil готується до світу, де ринки визначатимуть не лише високі ціни, а часті збої, різкі коливання та тривала невизначеність.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters