
Міскантусу цілком підходять кліматичні умови Житомирської області, він не боїться шкідників, а врожай з однієї плантації культури збирають упродовж 30 років поспіль. Рослина виростає значно швидше ніж ліс і може запобігти масовому вирубуванню дерев. Серед переваг міскантуса й те, що він дає гарні врожаї на землях, вилучених із сільськогосподарського використання, та відновлює ґрунт.
Про перспективи використання міскантуса і особливості його вирощування дізнавалася кореспондент Укрінформу.
Це злакова рослина, що походить із тропічних і субтропічних регіонів Азії та Африки. На європейський континент міскантус спочатку потрапив як декоративна культура, а згодом йому знайшли і практичне застосування. Нині рослину використовують для виробництва твердого біопалива, біогазу, целюлози, біобетону, як компост, кормову біодобавку та матеріал для зовнішнього оздоблення альтанок.
Із вирощуванням цієї нової для нас культури експериментують науковці Житомирського національного агроекологічного університету. Проте розширити площі для промислового використання міскантуса поки що не беруться, бо, попри популярність у світі цінної енергетичної рослини, у нас нею не зацікавлені ні влада, ні бізнес.
Науковці стверджують, що саме ця рослина оптимальна для вирощування не тільки на радіоактивних землях, а й на самозаліснених та тимчасово виведених із сільськогосподарського використання. До того ж, висадити невибагливу культуру і збирати урожай буде нескладно навіть власникам приватних земельних ділянок.
Науковці кажуть, що сподіватися на приватного інвестора у цій справі поки що марно. Бізнес орієнтований на отримання швидких прибутків, коли весною поле засіяли, а восени вже зібрали врожай. Знайти тих, хто чекатиме на заробіток упродовж трьох років, коли міскантус можна буде вперше зібрати, поки що не вдалося.
Проте ентузіасти з університету не втрачають надії натрапити на рятівну соломинку для міцних стебел міскантусу, який спроможний внести свою лепту в альтернативну енергетику.