Швейцарія традиційно була і поки що залишається найважливішим світовим центом торгівлі сировинними товарами (нафта, золото, алмази, сталь, зерно).
Швейцарія традиційно була і поки що залишається найважливішим світовим центом торгівлі сировинними товарами (нафта, золото, алмази, сталь, зерно). Торгівля сировиною пов’язана з величезними грошима, в угодах завжди беруть участь кілька сторін. Чи можна гарантувати дотримання при цьому всіх міжнародних санкцій? Не можна. Або це дуже складно.
Такої думки в інтерв’ю телеканалу SRFВишнє посилання дотримується Патрік Еберхардт (Patrick Eberhardt), юрист і партнер юридичної компанії Eversheds-Sutherland у Женеві. Він якраз спеціалізується на питаннях, пов’язаних із санкціями, до його послуг вдаються як трейдери, так і банки.
Для Женеви ця проблематика особливо важлива, адже в цьому місті розташовані штаб-квартири багатьох великих і не дуже трейдерських компаній. «Торгівля нафтою ведеться, як правило, в доларах, тобто тут є зв’язок зі США, а отже, в американської влади є в теорії можливість втручатися (в ті чи інші угоди)», — пояснює Патрік Еберхард.
Але як працює ця система?
У торговельних операціях — наприклад, в угодах з продажу і танкерного транспортування сирої нафти — беруть участь не тільки продавець і покупець. Значну роль відіграють трейдери, які оформляють і проводять угоду, і банки, які попередньо фінансують її.
Без банків не обійтися, бо продавець хоче отримати гроші за свою нафту негайно, а покупець зазвичай сплачує лише після отримання товару, а між цими подіями можуть часом минути місяці. І оскільки сировинні трейдери здійснюють одночасно кілька угод, то, як правило, у них відкриті мільярдні кредитні лінії відразу в декількох банків.
Сьогодні, навіть попри ризик, танкери з російською нафтою продовжують обходити західні санкції. Однак Патрік Еберхардт не вважає, що в даному випадку існують будь-які зв’язки з дійсно великими сировинними трейдерськими компаніями. «Якби якийсь великий трейдер здійснив таке порушення, причому навіть в одному-єдиному випадку, то всі його кредити негайно стали б непідйомно дорогими — через дуже високий ступінь ризику».
Іншими словами, якби якійсь трейдерській компанії в такій ситуації довелося б одноразово погасити кредити на загальну суму в кілька мільярдів доларів, то це стало б смертним вироком навіть для найбільшої глобальної корпорації. Але тоді хто фінансує всі ці примарні російські танкери з нафтою? Патрік Еберхардт воліє бути дуже обережним, він не знає, хто точно стоїть за угодами, оформленими з порушенням санкцій, і хто їх фінансує.
Найбільшими покупцями російської нафти є зараз Індія і Китай. А в Китаю, зокрема, є дуже ліквідні банки. Крім того, угоди можуть проводитися і без банків, а це значить і без особливого контролю. У цьому разі російський постачальник платитиме безпосередньо одержувачу — і, можливо, не в доларах, а в китайських єнах або індійських рупіях.
І трейдерські компанії, і банки, що фінансують усі торгові операції, мають зазвичай великі відділи з нагляду за дотриманням нормативних вимог. Їхнє завдання — стежити за тим, щоб компанії дотримувалися законів. І вони наймають якраз таких юристів, як Патрік Еберхардт, щоб уникнути порушення санкцій. Швейцарська влада зі свого боку відповідає за дотримання санкцій на політичному рівні та накладення штрафних санкцій на тих, хто стає винним у неправомірних діях.
За це відповідають Державний секретаріат з економічних питань (Seco, підрозділ Мінекономіки) та Управління з нагляду за фінансовими ринками (Finma, фінансовий регулятор). З моменту початку нападу Росії на Україну наприкінці лютого 2022 року Швейцарія помітно активізувала свою діяльність у цій галузі. Про це в інтерв’ю телеканалу SRF розповідає Патрік Еберхардт. Однак спочатку в Seco гостро не вистачало співробітників. «Тепер ситуація змінилася. Крім того, влада сьогодні більш активно протидіє порушенням санкцій».
Джерело: SWI
