Близький Схід посилює домінування в експорті сирої нафти, тоді як регіональні зрушення у торгівлі нафтопродуктами змінюють глобальні потоки пального
Близький Схід домінує
Згідно з прогнозами Міжнародного енергетичного агентства (IEA), Близький Схід залишиться домінуючим експортером сирої нафти — обсяги зростуть з 16,1 млн барелів на добу у 2024 році до 17,9 млн барелів на добу у 2030-му. Це відповідає сукупному експорту з Америки, Африки та Євразії.
Збільшення видобутку нафти в регіоні Америки зумовить переорієнтацію надлишкових обсягів у регіони Схід від Суеца, де спостерігається дефіцит сировини. Зокрема, зростатимуть поставки з Бразилії та Гаяни, що виведе обсяги експорту з Центральної та Південної Америки до 4 млн барелів на добу до 2030 року. Після активізації експортів із США та Канади до Азії, включаючи канадську важку нафту, цей тренд закріплюється внаслідок розширення трубопроводу Trans Mountain (TMX).
На короткій дистанції хаби імпорту в Атлантичному басейні (Європа, узбережжя Мексиканської затоки США) будуть конкурувати за ресурси, однак зниження місцевого попиту скоротить активність нафтопереробних заводів.
У сегменті нафтопродуктів очікується, що Близький Схід стане ключовим експортером до кінця десятиліття — завдяки зростанню поставок LPG, нафти та мазуту. Частково це обумовлено розширенням виробництва скрапленого природного газу (LNG) у Катарі та розвитком нетрадиційного газовидобутку в Саудівській Аравії. У регіоні також очікується зміщення фокусу на виробництво авіаційного пального замість дизелю — це відповідає світовим тенденціям.
Індія, США та Китай — прогнози невизначені
Разом із тим, у країнах, що раніше демонстрували стрімке зростання експорту, спостерігатиметься уповільнення. В Індії — через зростання внутрішнього попиту, у США — через падіння обсягів переробки. В Китаї експорт залишатиметься на рівні близько 40 млн тонн на рік, однак майбутні політичні рішення можуть як обмежити, так і посилити обсяги залежно від економічних пріоритетів.
Авіапальне, бензин та дизпальне — ситуація напружена
Найбільш напруженою залишатиметься ситуація з авіаційним пальним. Регіональні центри експорту (Близький Схід, Євразія, Індія) будуть орієнтовані на забезпечення попиту з Європи, Африки та Латинської Америки. У той час, як наявні потужності з переробки нафти залишатимуться стабільними або знижуватимуться, НПЗ доведеться підвищувати вихід саме авіаційного пального.
Додаткові обсяги авіаційного пального фактично вилучатимуться з ринку дизелю, на який попит знижується. Проте регіони, які залишаються залежними від імпорту (Латинська Америка, Африка), продовжать залучати дизель. У Європі ж обсяги імпорту дизелю спадатимуть — попри скорочення переробки — через структурне падіння попиту. Якщо регіональні НПЗ адаптуються оперативно, попит на імпорт авіаційного пального може зрівнятися або навіть перевищити потребу в імпорті дизелю до 2030 року.
У сегменті бензину очікується стабілізація експорту з Європи у короткостроковій перспективі, з подальшим зростанням до кінця десятиліття — на тлі падіння внутрішнього споживання. Імпорт бензину до Латинської Америки перевищить потреби Північної Америки, а в Африці очікується зниження імпорту в короткостроковій перспективі через зростання внутрішньої переробки, після чого імпорт знову почне зростати з 2026 року — у зв’язку з перевищенням попиту над можливостями переробки.
Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA
