Адміністрація США на щонайменше два місяці зосереджує військові ресурси на фактичній морській ізоляції венесуельської нафти. Вашингтон робить ставку на економічний тиск і жорстке виконання санкцій, попри різку критику з боку ООН і заяви Каракаса про загрозу суверенітету.

«Карантин» нафти як інструмент тиску

Білий дім доручив збройним силам США майже виключно зосередитися на примусовому виконанні так званого «карантину» венесуельської нафти. Йдеться про перехоплення танкерів та обмеження експорту, що має посилити економічний тиск на режим Ніколаса Мадуро.

• Термін дії: щонайменше два місяці.
• Пріоритет: економічні інструменти замість прямого військового втручання.
• Мета: позбавити Каракас фінансових ресурсів і змусити до поступок.

«Попри те, що військові варіанти залишаються, фокус зроблено на економічному тиску через жорстке виконання санкцій», — анонімний представник адміністрації США.

Факти на морі: перехоплення танкерів

За даними Reuters, лише протягом грудня Берегова охорона США перехопила два танкери у Карибському морі, повністю завантажені венесуельською нафтою.

• Обидва судна перевозили санкційну нафту.
• Готується третє затримання — щодо судна Bella-1, яке раніше не вдалося зупинити.
• Операції здійснюються в межах санкційної політики США.

Безпрецедентна військова присутність у Карибському басейні

Для підтримки режиму «карантину» Пентагон зосередив у регіоні значні сили.

• Понад 15 000 військових.
• 1 авіаносець та 11 бойових кораблів.
• Понад 12 літаків F-35.

Водночас частина цих сил слабо придатна для морського перехоплення, що свідчить радше про демонстрацію сили та стримування, ніж про суто технічну необхідність.

Політичний сигнал і історичні паралелі

Використання терміну «карантин» замість «блокада» має чітке історичне підґрунтя. Саме таку лексику застосовувала адміністрація Джона Кеннеді під час Карибської кризи 1962 року, аби уникнути формального оголошення війни.

«Ми назвали це карантином, бо блокада — це слово війни», — Роберт Макнамара, міністр оборони США (2002).

Реакція Венесуели та ООН

Каракас різко відкинув дії США, поклавши відповідальність за ескалацію на Вашингтон.

«Загроза — це не Венесуела. Загроза — це уряд США», — Самуель Монкада, постпред Венесуели в ООН.

Експерти ООН заявили, що така форма блокування постачання нафти може розцінюватися як незаконна збройна агресія.

Можливі наслідки для ринку нафти

Простежуються такі ризики та тенденції:

• Зменшення пропозиції важкої венесуельської нафти на світовому ринку.
• Перерозподіл потоків у Карибському регіоні та зростання ролі альтернативних постачальників.
• Підвищення логістичних ризиків і страхових премій для танкерів.
• Ціновий тиск на окремі сорти нафти через санкційні обмеження.

Захист критичної інфраструктури

Дії США демонструють новий підхід до захисту енергетичної інфраструктури через:

• Військове стримування у ключових морських коридорах.
• Економічне виснаження як альтернативу прямому удару.
• Регуляторний тиск через санкції та контроль перевезень.

Висновки

Політика «карантину» венесуельської нафти свідчить про перехід США до гібридної моделі впливу, де економічні важелі підкріплюються масштабною військовою присутністю. Попри це, юридичні ризики, міжнародна критика та потенційні наслідки для глобального нафтового ринку залишаються високими.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters