Закриття Ормузької протоки після спільної атаки США та Ізраїлю по Ірану стало одним із найпомітніших проявів глобальної фрагментації. Ця подія спричинила найбільший шок для постачання нафти з часів Другої світової війни, посиливши ризики вищої інфляції та слабшого економічного зростання у світі.

Нафта знову стала головним каналом передачі геополітичного ризику в економіку

Закриття Ормузької протоки показало, що конфлікти на Близькому Сході вже не можна розглядати як ізольовані епізоди. Вони дедалі більше вписуються у ширший процес розпаду моделі безшовної глобалізації, коли світова торгівля, енергетичні маршрути й доступ до критичних ресурсів вважалися стабільними та передбачуваними.

Каталізатором нафтового шоку стала спільна атака США та Ізраїлю по Ірану. Наслідком стало закриття Ормузької протоки — одного з ключових маршрутів світового нафтового ринку. Саме через такі вузькі логістичні точки геополітична криза швидко переходить із військово-політичної площини у площину цін, інфляції, витрат бізнесу та очікувань інвесторів.

Чому цей шок порівнюють із 1990 і 2022 роками

Пряма паралель із двома попередніми періодами, коли конфлікти спричиняли різкі енергетичні потрясіння:

• 1990 рік — перша війна в Перській затоці, яка викликала шок на енергетичних ринках і тиск на світову економіку.
• 2022 рік — повномасштабне вторгнення росії в Україну, яке стало чинником різкого перегляду енергетичних потоків, цінових очікувань і політики енергетичної безпеки.
• 2026 рік — закриття Ормузької протоки, яке у вихідному матеріалі названо найбільшим шоком для постачання нафти з часів Другої світової війни.

Нафта зберігає роль стратегічного ресурсу, через який військові рішення та політичні прорахунки швидко впливають на фінансові ринки, споживчі ціни й перспективи економічного зростання.

Фрагментація замість глобалізації: що змінилося для енергетичних ринків

Після пандемії COVID-19 світова економіка поступово відходить від моделі, де головним критерієм була ефективність і мінімізація витрат. На перший план вийшли стійкість ланцюгів постачання, контроль над критичними ресурсами та енергетична незалежність.

Кілька рішень, які демонструють цей розворот:

• США перебудовують торговельну політику з метою повернення ланцюгів постачання всередину країни.
• Європейські політики погодилися подвоїти або потроїти витрати на оборону та інфраструктуру як частку валового внутрішнього продукту ВВП.
• Китай зробив незалежність у природних ресурсах та енергетиці однією з головних цілей, водночас зберігаючи частку у світовому експорті та розширюючи вплив у країнах Глобального Півдня.

Для нафтового ринку це означає, що логістика, доступ до сировини, контроль над морськими маршрутами та здатність держав швидко реагувати на кризи стають не менш важливими, ніж класичний баланс попиту й пропозиції.

Ринки вже відреагували на нову реальність

Фрагментація світової економіки вже відображається у динаміці активів. Кілька показових індикаторів:

• Європейські оборонні акції подвоїлися у 2025 році. Це відображає очікування зростання витрат на безпеку, оборону та інфраструктуру.
• Глобальні акції, пов’язані з природними ресурсами, зросли майже на 30% за той самий період. Ринок закладає в ціни вищу стратегічну цінність сировини.
• Акції ринків, що розвиваються, випередили акції розвинених ринків на 11% торік. Це свідчить про переоцінку ролі регіонів, пов’язаних із ресурсами, виробництвом і новими потоками капіталу.
• Золото зросло приблизно на 130% за останні три роки. Його роль як захисного активу посилилася на тлі геополітичних ризиків і дефіцитів державних бюджетів.

Ці цифри показують: інвестори вже не розглядають геополітику як тимчасовий шум. Вона перетворилася на постійний фактор оцінки ризику, особливо для секторів, пов’язаних із нафтою, природними ресурсами, обороною та критичною інфраструктурою.

Два критичні вузли ризику: нафта і напівпровідники

Геополітична турбулентність може й надалі бити по двох ключових ресурсних і технологічних основах світової економіки — нафті та напівпровідниках. До цього переліку також віднесено рідкісноземельні метали, які є пов’язаною критичною вразливістю.

Для ринку нафти ризик полягає не лише у фізичному скороченні постачання. Не менш важливими є очікування: трейдери, споживачі, уряди та інвестори закладають у ціни можливість нових перебоїв, подорожчання логістики, страхування, фрахту й формування додаткових запасів.

Саме тому навіть рух конфлікту до деескалації не знімає наслідків для економіки повністю. Порушення тривало достатньо довго, аби спричинити вищу інфляцію та нижче зростання у світі.

Що це означає для Європи

Європа опинилася в центрі одразу кількох структурних процесів. З одного боку, вона змушена збільшувати оборонні та інфраструктурні витрати. З іншого — європейський ринок залишається чутливим до зовнішніх енергетичних шоків, особливо коли вони стосуються морських маршрутів, постачання нафти й глобальних цінових орієнтирів.

Підвищення витрат на оборону та інфраструктуру як частки ВВП означає, що державні бюджети поступово переорієнтовуються на безпеку. Для енергетичного ринку це створює нову рамку: ціна пального дедалі більше залежить не лише від котирувань нафти, а й від здатності держав забезпечити логістику, запаси, інфраструктуру та стійкість постачання.

Висновок

Закриття Ормузької протоки стало не просто черговою кризою на Близькому Сході. Воно показало, що нафта залишається одним із головних індикаторів глобальної безпеки. У фрагментованому світі будь-яке загострення навколо ключових маршрутів постачання здатне швидко перетворитися на інфляційний шок, тиск на економічне зростання та переоцінку ризиків на фінансових ринках.

Для споживачів пального це означає, що майбутні ціни дедалі частіше формуватимуться не лише балансом попиту й пропозиції, а й премією за ризик: геополітику, безпеку маршрутів, доступ до ресурсів і здатність держав діяти в умовах енергетичної нестабільності.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Mid-Year Outlook 2026.