Світові ринки нафти стоять перед масштабним дисбалансом: Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) прогнозує значно більший надлишок постачань, ніж очікувалося раніше. Це може мати довгострокові наслідки для конкурентного середовища між основними експортерами й споживачами нафти, зокрема ОПЕК, країнами Америки та Близького Сходу.

Прогнозу МЕА

1. Перегляд прогнозів попиту та пропозиції

• МЕА знизило прогноз зростання світового попиту на нафту до 700 тис. барелів на добу у 2025–2026 роках, що менше ніж попередня оцінка у 740 тис. барелів для 2025 року.
• ОПЕК залишає свій прогноз незмінним — очікує зростання попиту на рівні 1,3 млн барелів/день у 2025 та 1,2 млн барелів/день у 2026.
• Таким чином, оцінка МЕА удвічі нижча за прогноз ОПЕК, що вказує на розбіжності у підходах до оцінки економічної динаміки та структури споживання енергії.

2. Зростання пропозиції: ключовий чинник ринкового надлишку

• Світовий видобуток, за даними МЕА, зросте на 3 млн барелів/день у 2025 році — до 106,1 млн барелів/день.
• У 2026 році очікується додаткове зростання ще на 2,4 млн барелів/день.
• Це вище вересневого прогнозу, який передбачав приріст лише 2,7 млн барелів/день у 2025 та 2,1 млн барелів/день у 2026.

3. Накопичення запасів і структурні ризики

• Світові спостережувані запаси нафти зросли на 17,7 млн барелів у серпні 2025 року — до 7,909 млрд барелів, що є найвищим показником за останні чотири роки.
• Попередні дані за вересень демонструють ще різкіше зростання запасів — насамперед через масове накопичення нафти на воді.
• Лише у вересні обсяг «нафти на воді» зріс на 102 млн барелів (еквівалентно 3,4 млн барелів/день) — це найбільше збільшення з часів пандемії.

4. Причини зниження попиту

• МЕА пояснює зниження попиту жорсткішою макроекономічною ситуацією та прискореною електрифікацією транспорту.
• Темпи зростання споживання нафти сповільнюються і залишаються нижчими за історичні тренди.

«Споживання нафти залишатиметься пригніченим протягом решти 2025 року та у 2026 році, з річними темпами приросту близько 700 тис. барелів/день у кожному з років», — МЕА, жовтневий звіт.

5. Наслідки для глобальної конкуренції

• Підвищена пропозиція з Близького Сходу та Америки створює тиск на ціну та підриває позиції традиційних експортерів.
• Очікується, що збільшення нафти на воді та її подальше переміщення до наземних хабів призведе до різкого зростання комерційних запасів.
• Це може стимулювати новий етап цінової конкуренції, особливо між країнами ОПЕК і виробниками зі США, Канади та Латинської Америки.
• Водночас, сповільнення попиту через електрифікацію транспорту підвищує значення інновацій та гнучкості ринку.

6. Логічні висновки

• Світ входить у фазу структурного надлишку нафти, що може зберігатися принаймні до 2026 року.
• Переорієнтація транспортної системи та енергетичного балансу посилить диспропорцію між традиційними та відновлюваними джерелами енергії.
• Конкуренція між МЕА та ОПЕК щодо оцінок попиту відображає глибші розбіжності у стратегічних підходах до енергетичного переходу.

«Як тільки значні обсяги сирої нафти на воді перейдуть до наземних хабів, запаси сирої нафти зростуть, тоді як виробництво NGL знизиться», — МЕА.

7. Потенційний вплив на ринки

• Можливе подальше зниження світових цін на нафту, якщо попит не відновиться у 2026 році.
• Підвищення запасів може зумовити перегляд стратегії ОПЕК+ щодо скорочення видобутку.
• Тривале перевищення пропозиції над попитом створить нові виклики для енергетичного переходу та прибутковості нафтогалузі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com