8 серпня Іран заявив, що домовленість з Оманом щодо нового маршруту через Ормузьку протоку близька, але сама угода не означатиме автоматичного відновлення судноплавства. Через цей морський коридор у 2025 році пройшло 44,2 млн тонн LPG, або близько 30% світового морського експорту. Окремим невизначеним чинником стали запропоновані платежі за транзит: Іран добивається 5-7% вартості вантажу, Оман обговорює близько 3%, тоді як США виступають проти таких зборів.
Домовленості про маршрут недостатньо для відновлення руху
Іран та Оман станом на 8 серпня наблизилися до домовленості щодо нового маршруту судноплавства через Ормузьку протоку, проте Тегеран заявив, що цього недостатньо для повного відкриття водного шляху. Відновлення руху Іран пов’язує з додатковими політичними й санкційними умовами.
Днем раніше учасники ринку також не мали визначеності щодо практичного режиму проходження суден. Іран та Оман погоджували маршрут, але залишалися невирішеними умови його використання, страхування, санкційних платежів і прийнятності домовленості для США.
Для LPG ця невизначеність має прямий фізичний вимір. За даними Argus, у 2025 році через Ормузьку протоку пройшло 44,2 млн тонн скрапленого нафтового газу — приблизно 3,7 млн тонн на місяць, або 121 тис. тонн на добу. Це відповідало 30% світового морського експорту LPG.
Переговори додали новий ризик — можливу плату за прохід
7 серпня Reuters повідомив, що Іран домагається платежу в розмірі 5-7% вартості вантажів із суден, які використовуватимуть протоку. Оман обговорював ставку близько 3%, тоді як Вашингтон наполягав на проходженні без таких платежів.
Ці параметри не є остаточно погодженими тарифами. Так само немає підтвердження, що запропоновані ставки в такому вигляді застосовуватимуться безпосередньо до LPG-газовозів. Тому їх не можна включати до поточної вартості транспортування пропану чи бутану як установлену надбавку.
Однак сама поява такого механізму змінює структуру логістичного ризику: навіть після фізичного відкриття протоки ринок може зіткнутися не лише з воєнним страхуванням і дефіцитом газовозів, а й із додатковою платою за використання маршруту.
Попереднє блокування вже показало чутливість європейського LPG
Наслідки перебоїв в Ормузі не обмежуються Азією. Під час першої гострої фази кризи між 27 лютого та 18 березня європейський індикатор великовантажного пропану CIF Amsterdam-Rotterdam-Antwerp зріс на 64%, до $922,75 за тонну. Бутан CIF ARA за той самий період подорожчав на 69%, до $871,75 за тонну.
Argus пояснював цей механізм тим, що скорочення постачання з Близького Сходу змусило азійських покупців активніше конкурувати за американський LPG. У результаті частина американського ресурсу, який міг бути спрямований до Північно-Західної Європи, переорієнтовувалася на Азію.
«Термінал» раніше показував, що ціна LPG дедалі сильніше залежить від фрахту та доступності морських маршрутів. Для оцінки європейської ціни також залишається важливим індикатор пропану CIF ARA, який відображає вартість великої партії з доставкою до ключового північно-західноєвропейського вузла.
Отже, переговори 7-8 серпня ще не усунули головний логістичний ризик для LPG. Ринок отримав перспективу нового режиму судноплавства, але не підтвердження повного та безумовного відновлення проходу газовозів через Ормузьку протоку.
Джерела: Reuters, 7 серпня, Reuters, 8 серпня, Argus Media.
