Перший заступник міністра енергетики і вугільної промисловості (до 25 квітня 2018 р.) Галина Карп ділиться із Читачем Часопису TerminaL своїм баченням поточного стану реформування галузі.

– Українська енергетика реформується. У минулому році була прийнята Енергетична стратегія до 2035 року. Які ще події 2017 р. Ви вважаєте важливими як у позитивному, так і негативному сенсі?

– Безперечно, прийняття Енергетичної стратегії України на період до 2035 р. є ключовою подією минулого року. Водночас не менш важливим є здійснення одного з найважливіших кроків з реформування та лібералізації ринку електричної енергії – прийняття Закону України «Про ринок електричної енергії». У результаті розпочато процес впровадження нової моделі ринку електричної енергії України та об’єднання енергосистем України і Європи. Реа­лізація цих процесів дозволить створити умови для конкуренції на ринку електроенергії, залучити інвестиції в галузь та реалізувати права споживачів на отримання найбільш привабливих умов постачання електроенергії.

Серед досягнень 2017 р. – продовження реформування ринку природного газу шляхом реалізації Закону України «Про ринок природного газу», зокрема в частині відокремлення функцій оператора від функцій видобувників та постачальників природного газу; започаткування реалізації проектів «Енергетичний міст «Україна – Європейський Союз» та будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, пілотних проектів з метою заміщення дефіцитного антрацитового вугілля.

– Що Ви вважаєте основним досягненням під час роботи в міністерстві?

– Спільним досягненням є формування нормативно-правової бази відповідно до вимог Третього енергетичного пакету ЄС та здійснення кроків щодо формування ринкових відносин в енергетичному секторі. Базове законодавство прийняте – це Закон про ринок природного газу, Закон про ринок електричної енергії та Закон про Національну комісію, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Прийнято низку галузевих концепцій та програм. Важливим здобутком є також зміц­нення ресурсної бази та збалансування енергетичної системи України. Нам вдалося накопичити необхідну кількість газу та вугілля до опалювального сезону і забезпечити споживачів електроенергією та теплом. Ще одним важливим кроком, про який я вже згадувала, є початок будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, що дасть можливість нам не лише відмовитися від послуг РФ щодо зберігання відпрацьованого ядерного палива українських АЕС, а й суттєво зміцнити енергетичну безпеку та заощадити близько $200 млн щорічно на його зберіганні. Також протягом року здійснено чимало заходів щодо диверсифікації постачання енергоресурсів, що сприяє підвищенню рівня захищеності та енергетичної і національної безпеки України.

Про досягнення свідчать і цифри за 2017 р. у порівнянні з 2016-м:

• обсяг виробництва електроенергії зріс майже на 700 млн кВт.год, або на 0,5%;
• видобуток природного газу зріс більш ніж на 800 млн куб. м, або на 4%;
• обсяг транзиту газу збільшився більш ніж на 11 млрд куб. м, або на 13%;
• експорт електроенергії зріс більш ніж на 1,2 млрд кВт.год, або на 34%;
• обсяг закачування газу в підземні сховища став більше майже на 2,8 млрд куб. м, або на 43%.

Головне – не зменшувати темпу і рухатися вперед.

– Які, на Вашу думку, основні проблеми української енергетики? Назвіть їх, будь ласка.

– Першою варто назвати залежність української економіки від імпорту енергоносіїв. Для нас ключовим завданням є досягнення енергонезалежності країни, що в свою чергу є запорукою національної безпеки. Важливість цього завдання чудово ілюструє остання газова криза, що мала місце на початку березня цього року внаслідок дій «Газпрому». Цілком реальним є досягнення у 2020 р. енергонезалежності за рахунок зростання власного видобутку природного газу. У 2017 р. видобуток природного газу в Україні відчутно зріс.

Другою важливою проблемою є енергоефективність. Українська економіка лишається дуже енергоємною. На виробниц­тво одиниці товарної продукції в Україні витрачається у 2,5-3 рази більше енергії, ніж у більшості країн. Дуже великими є втрати енергії в комунальному господарстві через низьку енергетичну ефективність будівель. Великими є витрати енергії на виробництвах. Зокрема у виробництві і транспортуванні електричної та теплової енергії. У напрямі енергоефективності в Україні робиться немало, і це дає певні результати. Але проблема є масштабною та комплексною. Її вирішення вимагає часу та інвестицій.

– За якими показниками слід оцінювати ефективність і результативність роботи міністерства?

– Показників результативності може бути багато: це і розроблення та імплементація нового законодавства, і стабільність роботи паливно-енергетичного комплексу України, і створення сприятливого інвестиційного клімату, і впровадження сучасних стандартів державного управління, і забезпечення прозорості та відкритості у роботі Міненерговугілля, і запобігання корупційним ризикам. За всіма напрямами Міненерговугілля забезпечує системну роботу.

– Чи змінилась і як саме робота міністерства після появи в ньому нових Директоратів? Чого ще не вистачає?

– Сьогодні дещо зарано говорити про суттєві зміни в роботі нашого міністерства внаслідок появи нових Директоратів. Директорати ще не сформовані до штатної чисельності персоналу. Конкурси з набору фахівців досі тривають. Ймовірно, цей процес буде завершено протягом ще одного-двох місяців. Але фахівці вже виконують покладений на них обсяг завдань у сфері галузевої політики.

 . . .

Повну версію інтерв’ю читайте у часописі TerminaL.

З питань передплати або придбання номеру (електронна, друкована форма) звертайтесь за телефоном (+38 044) 263-68-39 або по email: terminal.psychea@gmail.com

Інтерв’ю  НТЦ «Псіхєя»