«Атомна генерація – це фундамент української енергетики. Необхідно зробити все, щоб вона залишалась професійною, стабільною та безпечною. Для цього нам потрібно прогнозувати та аналізувати на декілька кроків вперед», — переконаний в.о. голови Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, депутат Верховної Ради 7-го та 8-го скликання Олександр Домбровський.
Пропонуємо до уваги читачів часопису «TerminaL» фрагмент розмови із Олександром Домбровським.
– Загальна ситуація в енергетиці України є доволі складною. Чому саме виклики атомної підгалузі набувають широкого резонансу, адже ми декларуємо перехід на відновлювану енергетику?
– В українській енергетиці дійсно накопичилося чимало проблем. Значною мірою це стосується основних фондів у тепловій генерації, де екологічні норми та ступінь зносу генеруючих потужностей вже перевищи ли граничний рівень, а зношеність систем передачі та розподілення енергії призводять до значних виробничих втрат.
Останні десятиліття ставлення до української енергетики, на жаль, було занадто споживацьким. Використовувався весь той потенціал, який залишився нам ще з часів УРСР, створений попередніми поколіннями енергетиків. До слова, велика гідроенергетика вже налічує майже 80 років історії.
Виклики ж ядерної енергетики України напряму пов’язані з енергетичною безпекою нашої держави. Я б не називав атомну енергетику «підгалуззю». Скоріше, це фундамент української енергетики. Без нього ми б точно не могли розраховувати на той рівень енергетичної безпеки, який маємо нині, а також не змогли б дозволити собі розвиток ВДЕ.
– Атомна енергетика як основа енергобалансу країни – це вимушене рішення для України? Адже багато хто поспішає відмовитися від «мирного атому».
– Ми повинні розуміти, що атомна енергетика виконує надзвичайно важливу місію. З одного боку, вона дозволяє отримати достатньо дешеву енергію. З іншого – це відносно чиста електрична енергія, яка не забруднює довкілля шкідливим СО2 атомна енергетика залишилася стабільною і зберегла такі тенденції.
Між тим, що стосується кадрової політики, то, на жаль, нині ми перебуваємо в глибокій кризі. Те, що треба гарантувати безпеку такої галузі, як енергетична, не викликає сумнівів. Але що відбувається? Ми опинились в обставинах, коли ризикуємо втратити кращі кадри – вони можуть поїхати з України. А скільки коштує виховати, навчити одного інженера, який працює, умовно кажучи, за 10 тис. грн? Мільйони! І не гривень, а доларів та євро! Зарплата працівників атомної енер- гетики повинна забезпечувати гідні соціальні стандарти для них та їхніх сімей.
– Ефективність української енергетики багато в чому залежить від дій органів влади. Ми чуємо нарікання на погану роботу Верховної Ради України, адже низку проектів законів просто не розглядають. З чим це пов’язано, як Ви вважаєте?
– Від роботи державних інституцій зале жить дуже багато. Насамперед це стосується Верховної Ради. Парламент просто зобов’язаний суттєво підвищити ефективність своєї роботи.
Коли півсотні енергетичних законопроектів, які пройшли комітет, які є високопрофесійними, «висять» в українському парламенті впродовж декількох років, оскільки до них «не доходять руки», – це ненормально. Суспільство та енергетична спільнота вимагає, щоб ці закони були прийняті. Адже частина з них є суто технічними, і ВР мала б ухвалити їх ще два, три, чотири роки тому. І якщо візьмемо будьякий інший напрям, іншу галузь, там такі ж самі зауваження. Для десятків законопроектів, які пройшли комі- тети, парламенту просто бракує часу.
Водночас ми пишаємось роботою нашого комітету. Переконаний, що ніхто в «Енергоатомі», НКРЕКП, Держатомрегулюванні не скаже, що я особисто чи профільний комітет не реагували на проблеми, що виникали.
– Тарифи затверджує НКРЕКП. Одне з найбільш болючих питань атомної галузі – низький тариф на електроенергію. Як Ви вважаєте, вирішить незалежний регулятор це питання, адже склад комісії змінився?
– Ми виконали величезний обсяг роботи, який стосується законодавчого забезпечення незалежної роботи нашого енергетичного регулятора, пройшовши дуже непростий шлях. Досягли результату, в який мало хто вірив. Нині є п’ять із семи незалежних, високопрофесійних, конкурентних членів НКРЕКП.
– Як Ви гадаєте, міжнародна спільнота виявляє зацікавленість у приєднанні України до енергосистеми Європи? На Вашу думку, чи готовий іноземний капітал інвестувати в українську атомну енергетику?
– Нещодавно ми з Юрієм Олександровичем Недашковським та з керівництвом «Укренерго» Всеволодом Ковальчуком відкривали Дні української енергетики в Європейському Парламенті. І Юрій Олександрович робив презентацію, яку було сприйнято дуже позитивно. Звичайно, є питання, які потрібно вивчати, але в цілому Європа готова і хоче інтегруватися, хоче підставити плече, принаймні нашій електроенергетичній галузі.
Два місяці тому ми спільно з командою «Енергоатома» були в Пекіні, де зустрічалися з представниками найбільших банків. І ІCBС – банк зі світовим рейтингом No1 і ак- тивами понад $4 трлн виявив готовність інвестувати в українську енергетику. І не лише в атомну.
– Як Ви зазначили, питання тарифоутво рення в енергетиці є найбільш складними. Спочатку був «Роттердам +», тепер – вимоги атомників. Чи братиме участь комітет у вирішенні цього питання?
– Не хочу говорити: давайте піднімати тарифи. Тарифи – дуже серйозний елемент соціальної політики. І «Енергоатом», окрім генерації, дуже серйозний соціальний ста- білізатор, що дає можливість утримати вар- тість енергетичних ресурсів у більшменш прийнятних межах.
Я б запропонував провести двосторонні переговори між регулятором та «Енерго атомом», щоб всі зрозуміли, що біле – то біле, а чорне – то чорне. Нам все ж потрібно знайти золоту середину для динамічного розвитку української енергетики.
…
Повну версію інтерв’ю читайте у часописі «TerminaL».
З питань передплати або придбання номеру (електронна, друкована форма) звертайтесь за телефоном (+38 044) 223-50-03 або по email: terminal.psychea@gmail.com
Інтерв’ю НТЦ «ПСІХЄЯ»
