Одужання світової економіки від Covid-19 у 2021 році та російське вторгнення в Україну призвели до повномасштабної енергетичної кризи, яка особливо сильно вдарила по світових ринках газу.
На момент написання цього звіту (липень 2023 року), хоча світ, здається, виходить з енергетичної кризи, світовий ринок газу залишається напруженим. Ключовим питанням залишається те, який тип газового ринку буде сформовано? У звіті розглядається прогноз до 2030 року, і основна увага приділяється середньостроковій перспективі попиту на газ. Також розглянуто очікувані перспективи до 2030 року, які в цілому ґрунтуються на заявленій політиці країн щодо енергетичного переходу, але припускаємо, що така політика може бути реалізована в межах 2030 року.
Підготовлений прогноз не є прогнозом, що базується на цілях і прагненнях багатьох урядів і організацій, і явно не є сценарієм, який передбачає досягнення чистого нуля до 2050 року або обмеження зростання глобальної температури до 1,5 градусів C.
Зростання світового попиту на газ між 2021 і 2030 роками прогнозується на рівні близько 400 млрд кубометрів, що становить близько 10% в цілому або 1% на рік. Понад 80% цього зростання припадає на Китай і Близький Схід. Якщо поглянути з іншого боку, то на більш «залежні від імпорту» азійські ринки припадає дві третини зростання, і, хоча європейський попит на газ знижується більш ніж на 70 млрд кубометрів, європейські потреби в імпорті LNG зростають.
До російського вторгнення в Україну і подальшої енергетичної кризи очікуване зростання попиту в період 2021-2030 років було приблизно на 300 млрд кубометрів вищим за поточні прогнози. Таку втрату темпів зростання не можна повністю віднести на рахунок енергетичної кризи. Зокрема, зростання попиту на газ у Північній Америці до 2030 року приблизно на 200 млрд кубометрів менше, ніж прогнозувалося раніше, головним чином через вплив Закону про зниження інфляції (IRA) у США.
Інші ключові зміни, які значною мірою можна пояснити енергетичною кризою, стосуються Європи (на 45 млрд куб. м менше зростання), Китаю (на 25 млрд куб. м менше зростання) та незначного скорочення в інших регіонах, що частково компенсується вищим попитом на Близькому Сході, який, як очікується, зросте приблизно на 30 млрд куб. м. Загалом 80% зростання попиту у 2021-2030 роках припадає на енергетику та промисловість.
Зростання попиту на газ для виробництва електроенергії значною мірою припадає на країни за межами ОЕСР. В натуральному вираженні найбільше зростання демонструють Близький Схід і Китай, за ними йдуть АСЕАН і Південна Азія. Попит на газ в електроенергетиці знижується в Північній Америці — значною мірою під впливом Закону про зниження інфляції в США — і в Росії.
В Європі попит на газ в електроенергетиці в період 2021-2030 рр. залишиться незмінним, оскільки відновлювані джерела енергії швидко зростають, а вугілля дуже різко скорочується, що дозволяє газу зберігати свою частку на ринку, чому сприяє незначне зростання попиту на електроенергію. Зростання попиту на газ у промисловості спостерігається по всьому світу, причому Близький Схід і Китай лідирують за обсягами споживання. Північна Америка, особливо США, демонструє зростання, тоді як Європа є єдиним регіоном, де попит на газ у промисловості знижується.
Очікується, що глобальні експортні потужності СПГ зростуть більш ніж на 350 млрд кубометрів у період з 2022 по 2030 рік — на 60% порівняно з середнім показником наявних експортних потужностей СПГ у 2022 році. Майже 75% цього зростання вже припадає на ЗПГ, і більш ніж половина приросту припадає на Північну Америку. Загальне зростання імпорту ЗПГ в період з 2021 по 2030 рік складе близько 275 млрд кубометрів — зростання торгівлі LNG більш ніж на 50%. Найбільше зростання припадає на Європу та АСЕАН — трохи менше ніж 100 млрд кубометрів, хоча близько 60 млрд кубометрів європейського зростання припало на 2022 рік, тож до кінця цього десятиліття зростання становитиме менш як 40 млрд кубометрів.
Зростання споживання газу у Китаї за цей період становило близько 30 млрд куб. м, але з урахуванням зниження на 20 млрд куб. м у 2022 році внаслідок слабкої економічної активності та локдаунів, це дорівнює зростанню на 50 млрд куб. м з 2023 року. Ситуація на світовому ринку значно покращиується після 2026 року, оскільки зростання пропозиції СПГ випереджає зростання попиту, а спотові ціни в Європі та Азії повернуться до рівня $7-8/ММБТЕ до 2029/2030 року. Завантаження експортних потужностей СПГ впаде до низького рівня у 2029/2030 роках, нижче, ніж у 2020 році, коли спотові ціни в Європі та Азії були нижчими за $3/ММБТЕ. Якщо ціни повернуться до короткострокового, а не довгострокового ціноутворення на основі граничних витрат, то ціни можуть впасти до 5-6 доларів США/ММБТЕ як для Європи, так і для Азії.
Зростання попиту за сценарієм OIES «Нове замовлення» між 2021 і 2030 роками знаходиться в середині діапазону прогнозів зростання попиту, хоча більш стримані сценарії зростання попиту, окрім IEA STEPS, належать великим гравцям галузі, таким як Shell, BP і Equinor. Що стосується імпорту LNG, то відмінності в темпах зростання є набагато меншими, хоча і порівнянь менше. Зростання імпорту LNG за сценарієм OIES «Новий порядок» дуже схоже на сценарії Shell і BP, тоді як зростання попиту за сценаріями Shell і BP було нижчим, ніж за нашим.
Що стосується трилеми вугілля, газу та відновлюваних джерел енергії до 2030 року, то регіони світу перебувають на дуже різних етапах. Деякі з них, такі як Близький Схід і Північна Африка, мають високу частку газу і мало або зовсім не мають вугілля, і тому спостерігається поступовий перехід від газу до відновлюваних джерел енергії. Інші — Північна Америка, Європа, а також Японія, Корея і Тайвань — поступово відмовляються від вугілля, і газ залишатиметься важливою частиною енергобалансу, залежно від того, наскільки швидкими будуть темпи зростання відновлюваної енергетики.
На противагу цьому є азійські регіони — Китай, Південна Азія, АСЕАН — де вугілля має високу частку. Саме в цих регіонах очікується значне зростання попиту на газ та імпорт ЗПГ, оскільки частка вугілля зменшується, а частка газу збільшується. Однак у деяких країнах продовжують інвестувати у вугілля, і якщо газ буде вважатися недоступним за ціною, він може зіткнутися з нелегкою боротьбою за те, щоб не бути витісненим вугіллям і відновлюваними джерелами енергії. росія та країни колишнього Радянського Союзу, як правило, зосереджені на вугіллі та газі й повільно розвивають відновлювану енергетику. Океанія (в основному Австралія) має велику частку вугілля, але планує швидко відмовитися від нього і перебрати на себе левову частку попиту на відновлювані джерела енергії, хоча газ також може отримати вигоду.
В Африці на південь від Сахари вугілля є лише в трьох південних країнах, тому і газ, і відновлювані джерела енергії можуть зростати. Вугілля також має відносно невелику частку в Центральній і Південній Америці, тому там також є можливості для зростання споживання як газу, так і відновлюваних джерел енергії.
Джерело: Oxford Institute for Energy Studies
