МЕА прогнозує пік попиту на нафту менш ніж через шість років, тоді як Інститут енергетики вказує на подальше зростання. Продажі електромобілів зростають, але їхній вплив на попит на нафту обмежений, особливо за межами Китаю. Очікується, що зростання попиту на нафту в Китаї скоро досягне піка, але країна також інвестує у внутрішній видобуток нафти і газу.
У червні Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) спрогнозувало пікове зростання попиту на нафту менш ніж за шість років. Пізніше того ж місяця Інститут енергетики показав, що попит все ще зростає, а там, де він знижується, падіння незначне.
Хоча ці два звіти малюють дві досить різні картини, вони також дають уявлення про реальне майбутнє попиту і пропозиції на нафту, особливо в контексті таких тенденцій, як уповільнення видобутку нафти в США і нещодавня активізація Китаєм розвідки нафтогазових родовищ на місцевому рівні. Нафта і газ нікуди не подінуться.
«Зростаюче використання електромобілів, нові технології чистої енергії та більш експансивна політика у сфері енергоефективності разом визначають набагато повільнішу траєкторію зростання попиту на нафту, яка досягне плато до кінця нашого прогнозного періоду 2023-2030 років», — пише EIA у своєму довгостроковому прогнозі енергетичних тенденцій «Нафта 2024″.
Однак це все більше нагадує видавання бажаного за дійсне та ідеалізм, аніж реальність. У світі, яким він є насправді, впровадження електромобілів сповільнюється, і хоча опубліковані цього тижня дані про продажі за другий квартал від Big Auto свідчать про частковий розворот, гучні прогнози щодо революції електромобілів залишаються нездійсненими, а світовий бестселер Tesla продемонстрував нижчі, ніж очікувалося, постачання у другому кварталі.
Водночас GM повідомила про 40% зростання продажів електромобілів у другому кварталі. Сумнівно, що це має бути приводом для святкування, оскільки автовиробник фактично втрачає гроші на кожному проданому електромобілі, але GM подає це в позитивному ключі — в той час, коли опитування за опитуванням свідчать про те, що привабливість електромобілів серед водіїв зменшується.
Останнє з них, проведене компанією McKinsey, показує, що майже половина американських водіїв електромобілів хотіли б пересісти назад на автомобілі з двигуном внутрішнього згоряння. У 15 країнах, де McKinsey проводила опитування, цей відсоток був нижчим — 29%, але все одно значним, коли ми говоримо про революцію і витіснення технології внутрішнього згоряння.
Електромобілі, безумовно, вплинули на попит на нафту в Китаї. В інших частинах світу, а саме в Європі та Північній Америці, зростання продажів електромобілів мало незначний вплив на попит на нафту, який, за даними Інституту енергетики, впав на 1% в Європі і на 0,8% в Північній Америці. Однак в Азії, яка є найбільшим ринком електромобілів у світі, включаючи Китай, він зріс на 5%.
Справедливості заради слід зазначити, що це зростання попиту на нафту сповільнюється, принаймні в Китаї. З початку року імпорт сирої нафти був нижчим, ніж очікувалося, і хоча можна стверджувати, що очікування могли бути нереалістичними, зниження впливає на перспективи попиту. Крім того, є прогнози, в тому числі від китайських енергетичних компаній, про те, що зростання попиту в найбільшому світовому імпортері наближається до піка.
Sinopec, державний енергетичний гігант і найбільший у світі нафтопереробник, повідомив у травні, що очікує, що зростання попиту в країні досягне піка через три роки. Причиною свого прогнозу компанія назвала зростання продажів електромобілів, а також повідомила, що до 2045 року в енергетичному балансі країни переважатимуть невуглеводневі джерела.
Чи справдиться останній прогноз, ще належить з’ясувати, оскільки цього тижня Пекін оголосив про створення нової державної компанії, яка займатиметься розробкою місцевих нафтогазових ресурсів, включаючи нетрадиційні родовища. До складу цієї структури увійшли CNPC і Sinopec, а також компанії зі сталеливарної, машинобудівної та інфраструктурної галузей. Іншими словами, Китай будує інтегрованого розробника нафтогазових ресурсів. Це не суперечить очікуванням пікового зростання попиту, але передбачає тривале плато попиту після досягнення піка.
Коли йдеться про перспективи попиту на нафту, слід звернути увагу не лише на Китай. Незначне зниження попиту в Європі та Північній Америці є ще одним доказом того, що падіння попиту на нафту, яке очікувалося в результаті енергетичного переходу, не відбувається. Навіть у Норвегії, країні з найбільшою кількістю електромобілів на душу населення, попит на нафту насправді не зменшився, оскільки кількість електромобілів на дорогах зросла.
Також не зменшилася потреба ЄС у природному газі, оскільки він будує все більше вітрових і сонячних електростанцій. За останніми даними, у червні Європа імпортувала на 23% більше газу з Росії, ніж рік тому, попри санкції проти всіх видів російських вуглеводнів. У попередньому місяці імпорт російського газу навіть перевищив імпорт зі Сполучених Штатів.
Багато прогнозів пророкують кінець світового апетиту до вуглеводнів. Проте реальність така, що нафта і газ — і вугілля також — залишаться тут надовго, навіть якщо попит на них почне зростати повільніше або навіть припинить зростати в якийсь момент у постіндустріальних суспільствах. Проблема цих постіндустріальних суспільств полягає в тому, що вони потребують продукції індустріальних, а індустріалізація неминуче прив’язана до дешевої, цілодобової енергії, яку забезпечують вуглеводні. Попит на нафту нікуди не подінеться.
За матеріалами oilprice
