Резервуар Three Forks може містити близько 250 мільйонів барелів невикористаної нафти. Розробка цих запасів потребуватиме буріння ще 600 свердловин на родовищі Three Forks. Сланцеві родовища США все ще можуть здивувати нерозвіданими ресурсами, навіть всупереч тому, що з’являється все більше звітів, які свідчать про те, що основні площі сланцевих родовищ вичерпуються.
Претендентом на нафтову славу Північної Дакоти вже давно є сланцеве родовище Баккен (Bakken), одне з найбільших сланцевих родовищ в країні. Баккен вважається досить зрілим родовищем, але зараз дослідження, проведені науковцями з Департаменту природних ресурсів штату, відкрили перспективу другого життя для нього.
Це резервуар під назвою «Три вилки» (Three Forks), який лежить у сланцевому родовищі Баккен і може містити до 250 мільйонів барелів нафти, які ще не видобуті. Дослідники встановили, що нафта залягає не надто глибоко.
«Пласт Three Forks є продуктивним нетрадиційним резервуаром нафти та газу в західній частині Північної Дакоти, на якому до середини 2023 року буде пробурено близько 8000 горизонтальних свердловин», — повідомляє Департамент природних ресурсів Північної Дакоти в інформаційному бюлетені про родовище. Далі зазначається, що більшість свердловин, вже пробурених у формації Three Forks, були пробурені у верхніх шарах формації. У середньому шарі було пробурено близько 340 свердловин, а в нижньому шарі поки що пробурено лише 50 свердловин.
Причина досить проста. З моменту відкриття родовища Паршалл (Parshall ) у Середньому Баккені у 2006 році, основний обсяг буріння був зосереджений саме там. Потім у 2008-2010 рр настала черга верхнього Тризуба. На початку 2010-х років буровики перейшли до середнього Тризуба, і на сьогодні там пробурено близько 360 горизонтальних свердловин, з яких видобуто близько 92 мільйонів барелів нафти й 238 мільярдів кубічних футів природного газу. Це лише скромні 2% від загального обсягу буріння на родовищі Баккен і менш ніж 2% від загального обсягу видобутку.
Державні дослідники оцінили наявні свердловини в цьому районі. Вони знайшли достатньо доказів невикористаних запасів нафти в більшості досліджених свердловин. Загалом, розробка цих запасів потребуватиме буріння ще 600 свердловин на родовищі Three Forks — і за його межами, оскільки поклад простягається за його межі, згідно з даними.
«Протягом останніх шести років у середній частині Three Forks бурилося близько 20 свердловин на рік, але, ймовірно, це має бути вдвічі-втричі більше», — розповів Inforum один з дослідників, що брав участь у дослідженні, Тім Несхайм.
Несхайм додав, що багато бурильників могли припустити, що додаткове буріння в цьому районі призведе лише до прискорення видобутку нафти і газу, а не до збільшення видобутку. Це припущення, за його словами, було неточним. «Після того, як ми (Несхайм і Старнс) виконали свою роботу, ми вважаємо, що справа не лише в цьому, що коли ви бурите свердловини в середині Тризуба, ви отримуєте більше нафти з-під землі в довгостроковій перспективі», — сказав дослідник. «Ви не просто прискорюєте відновлення, але й сприяєте довгостроковому відновленню».
«Ми провели деякі дослідження, і ми сподіваємося, що компанії візьмуть нашу роботу на озброєння, що дасть їм достатню фору, щоб зробити більше», — сказав Несхайм також в інтерв’ю виданню Північної Дакоти.
Результати дослідження додають доказів того, що сланцеві ресурси США все ще можуть здивувати нерозвіданими ресурсами, навіть попри те, що з’являється все більше звітів, які свідчать про те, що основні площі сланцевих родовищ закінчуються. Дійсно, деякі ресурси вичерпуються, але новини з Північної Дакоти свідчать про те, що нафти все ще достатньо, щоб підтримувати видобуток у США на поточному рівні або близько нього протягом багатьох років.
Перший етап розвитку сланцевої індустрії, очевидно, закінчився. Це була епоха «Бури, крихітко, бури», коли ніщо не мало значення, окрім спроб побачити, скільки нафти можна видобути з-під землі, попри витрати. Це також була епоха величезних боргів, проїдання готівки й дедалі більш невдоволених акціонерів.
Зараз галузь перейшла до епохи фінансової дисципліни, коли зростання видобутку є набагато помірнішим, і не лише тому, що деякі родовища вичерпуються, а й через зміну пріоритетів — від видобутку за будь-яку ціну до прибутковості акціонерів за будь-яку ціну.
Однак навіть у цьому новому середовищі не обійшлося без сюрпризів. Минулого року найбільші компанії повідомили про рекордні обсяги видобутку нафти та природного газу з верхнього сланцевого басейну — Пермського. Вони також говорили про свої плани щодо подальшого збільшення видобутку. Тим часом незалежні компанії підвищували власні прогнози після того, як побачили більші обсяги та скорочення тривалості циклу введення свердловин в експлуатацію в першій половині 2024 року.
Більшість з цих прибутків були результатом підвищення ефективності, але таке підвищення ефективності не може бути постійним. Рано чи пізно у бурильників вичерпається простір для підвищення ефективності. З іншого боку, перспектива відкриття невикористаних ресурсів у сланцевих родовищах означає, що ми матимемо більше нафти та газу протягом тривалого часу.
За матеріалами: oilprice.com
