Європейська нафтопереробна галузь опинилася під структурним тиском через стрімке зростання вартості викидів CO₂ за системою EU‑ETS, дорожнечу газу та нові екологічні вимоги (IMO, Sulphur Emission Control Areas). Це змушує операторів модернізуватися — інвестувати в зелені технології, оптимізувати виробництво MGO та VLSFO, спрямовувати зусилля на енергоефективність і зелений водень. У результаті слабкі заводи можуть опинитися на межі рентабельності або перейти в режим імпортного терміналу.
Основні виклики
- EU‑ETS – викиди CO₂: ціна дозволів зросла з ≈ 30 € /т у 2021 до ≈ 70 € /т сьогодні, що додає до вартості ≈ 1–2 $ /барель; безкоштовні квоти скорочуються на 20 % до 2025 і на 40 % до 2030 року.
- Природний газ + CO₂: у Середземномор’ї в 2022 р. це коштувало близько 9 $ /барель після енергетичної кризи, спричиненої війною в Україні.
- Судноплавство у EU‑ETS: з 2024 р. 100 % внутрішніх та 50 % зовнішніх морських рейсів включені до системи, що підвищує логістичні витрати для інтегрованих ланцюгів «нафта→переробка→експорт».
- IMO 2020 + SECAs: розширення зон ЕМСА і обмежень на сірку змушують виробляти більше MGO/VLSFO — виграш для складних НПЗ, загроза для простих.
- Довгострокові тренди: Fit for 55, FuelEU Maritime, CBAM та інші пакети політик стимулюють інвестиції в біопаливо, зелений водень, енергоефективність — старі заводи не витримають, нові працюватимуть гнучкіше.
Висновок
Європейська нафтопереробка проходить фазу глибокого переналаштування. Зростання вуглецевих витрат, дорожнеча газу, регуляторні новації від EU‑ETS, IMO та Fit for 55 ускладнюють бізнес‑моделі менш ефективних НПЗ. Щоб вижити, підприємства змушені модернізуватися: вкладати в десульфуризацію, зелений водень, ефективність та переробку біо-/електропалив. Слабкі невеликі підприємства ризикують закриттям або переходом до імпортної інфраструктури.
За даними IEA, регіони, такі як Сінгапур чи узбережжя Мексиканської затоки США, демонструють значно нижчі питомі вуглецеві витрати, що створює асиметрію в глобальній конкуренції.
Очевидно, що майбутнє галузі потребує системних інвестицій у декарбонізацію, водневі технології та енергоефективність. Водночас критично важливо зберігати ринкову логіку та підтримку виробників у перехідний період.
Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA
