25 грудня 2025 року джерела зафіксували одразу кілька ліній ризику для світового ринку нафти й нафтопродуктів: від спроб США «карантинувати» венесуельські потоки до наслідків атак/інцидентів на інфраструктурі в Чорноморському регіоні.

Для Європи це зводиться до практичних питань 2026 року: як зміниться доступність барелів, наскільки зростуть логістичні витрати (фрахт, бункерування, портові збори, страхування), чи доведеться активніше спиратися на стратегічні запаси, і як швидко ринок закладатиме премії ризику в ціни на хабах.

Сценарії 2026: «постачання — логістика — безпека — ціна»

1) Постачання та маршрути

• Карибський фактор (Венесуела): США посилюють економічний тиск на венесуельські нафтові потоки, що підвищує комплаєнс- і юридичні ризики для судноплавства та трейдингу, а також може перерозподіляти потоки між регіонами.
• Чорне море/Каспій (CPC): перегляд плану відвантажень CPC із суттєвим «мінусом» (падіння плану приблизно на 33% — до близько 1,14 млн бар./добу з 1,7 млн бар./добу) підсвічує вразливість вузлів перевалки та залежність від обмеженої кількості точок відвантаження.

2) Логістична стійкість і тарифи

• Фрахт і доступність тоннажу: ризики перехоплень/примусових оглядів, воєнні ризики на морі та інциденти з інфраструктурою здатні збільшувати ставки фрахту та премії за страхування.
• Бункерування й портові витрати: будь-які збої або зміщення маршрутів (довші рейси, обхідні коридори, перевантаження портів) створюють потенціал для зростання вартості бункеровки, портових зборів і часу в порту.

3) Захист критичної паливної інфраструктури

• Ризик атак і диверсій: повідомлення про ураження нафтогазових об’єктів підсилюють потребу в фізичному захисті терміналів, НПЗ, резервуарних парків і портової інфраструктури.
• Економічна «надбудова» безпеки: очікуване здорожчання страхування, потреба в резервуванні потужностей і інвестиціях у стійкість (резервні схеми перекачування/живлення, протидронові рішення, розосередження складів).
• Регуляторний стимул: у 2026 необхідним виглядає посилення вимог до планів безперервності (business continuity) та розосередження запасів/потоків.

4) Ціноутворення на європейських хабах

• Структура ціни: у 2026 більшу роль можуть відігравати не лише котирування сирої нафти, а й ризик-премії, логістичні компоненти та страхові витрати.
• Маржа переробки й конкуренція нафтопродуктів: новини про експортні параметри нафтопродуктів (зокрема з Азії) впливають на баланс дизелю/реактивного пального і можуть змінювати спреди та маржу в Європі.
• Податкова політика та санкційний комплаєнс: посилення санкційної рамки підвищує транзакційні витрати і здатне змінювати «чисту» маржу трейдерів і переробників.

Узагальнення ключових тез публікацій

Інформаційний потік зафіксував два взаємопов’язані типи шоку для нафтового ринку: (1) адміністративно-санкційний — посилення тиску на окремі потоки (Венесуела), (2) інфраструктурно-безпековий — вразливість експортних і виробничих вузлів (Чорноморський регіон, об’єкти нафтогазової інфраструктури).

1) Венесуельський вузол: санкційна геополітика як драйвер фрахту та страхування

Новини про фокус США на «карантині» венесуельської нафти та про обмежені можливості для перехоплень формують парадокс: навіть без суцільної фізичної блокади ринок отримує підвищену невизначеність. Для Європи це важливо не лише через прямі поставки, а через глобальну конкуренцію за «чисті» барелі та за тоннаж. У 2026 це може підтримувати вищий рівень витрат у логістиці (премії за страхування воєнних/санкційних ризиків, зростання комплаєнс-витрат, дорожчі рейси через зміну маршрутів і портів).

Таким чином, у 2026 році навіть точкові адміністративні рішення здатні піднімати транспортні та фінансові витрати по всьому ланцюгу постачання, що транслюється в ціни нафтопродуктів у Європі через логістичну складову та ризик-премії.

2) Чорноморський фактор: CPC як індикатор «однієї точки відмови»

Перегляд планів відвантаження CPC (Каспийский трубопроводный консорциум) приблизно на 33% (до близько 1,14 млн бар./добу з 1,7 млн бар./добу) продемонстрував, як швидко подія безпекового характеру та затримки ремонту/погода можуть зменшити фізичний потік на світовий ринок. Для Європи це означає: у 2026 цінність диверсифікації джерел і маршрутів зростає, а «вузькі місця» в перевалці або портовій інфраструктурі можуть миттєво підсилювати премії на хабах та збільшувати потребу в альтернативних поставках.

Ключовим параметром у 2026 році стає не лише ціна бареля, а здатність системи швидко заміщати потоки: альтернативні маршрути, резервні потужності терміналів, гнучкість контрактів і оперативне управління запасами.

3) Захист інфраструктури: від «події» до системної статті витрат

Повідомлення про ураження об’єктів нафтогазової інфраструктури підсилюють тренд: безпека стає регулярним компонентом економіки постачання палива. У 2026 це перетворюється на три паралельні задачі:

• Військова/безпекова складова: протидронові рішення, охорона периметру, кіберзахист, координація з державними структурами.
• Економічна складова: подорожчання страхування, потреба в резервах і дублюванні критичних елементів (енергоживлення, насосні станції, вузли зв’язку, системи пожежогасіння).
• Регуляторна складова: стимули до розосередження запасів і потужностей, посилені вимоги до аварійного планування та відновлення.

Висновок: у 2026 конкурентоспроможність європейських нафтопродуктів дедалі більше залежатиме від «вартості стійкості» (security + insurance + redundancy), яка або закладається в маржу, або перекладається в кінцеву ціну.

4) Стратегічні запаси та сценарії «блокада/удари/страйки»

Комбінація санкційного тиску та інфраструктурних збоїв підсилює аргумент на користь активнішої ролі стратегічних запасів у 2026. Практичні сценарії для Європи виглядають так:

• Короткий шок (дні-тижні): згладжування дефіциту через запаси + швидке перемикання на альтернативні партії/хаби.
• Серія інцидентів (тижні-місяці): зростання логістичних тарифів, перевантаження окремих портів, ризик дефіциту окремих продуктів (насамперед дизель/jet) і підвищення премій на хабах.
• Страйки/портові обмеження: затримки розвантаження, росте вартість демереджу та «часу судна», що напряму додається до ціни.

Висновок: у 2026 управління запасами стає не «страховкою на чорний день», а інструментом стабілізації цін та безперервності поставок у умовах повторюваних збоїв.

5) Макроекономіка Європи: канал впливу через витрати й конкурентність

Новинний пакет чітко підсвічує механізм 2026 року: вищі витрати на логістику, страхування і безпеку збільшують собівартість палива та енергії. Це впливає на конкурентність промисловості, торговельний баланс і податкові надходження (через маржу сектору, споживання та інфляційний ефект). Відтак у 2026 найважливіше — не лише ціна нафти, а стабільність ланцюгів постачання та прогнозованість витрат.

Підсумковий висновок на 2026: Європейська кон’юнктура нафти й нафтопродуктів у 2026 буде визначатися «четверним» набором факторів — доступність барелів, логістичні тарифи, безпека критичної інфраструктури та ризик-премії в ціноутворенні на хабах. Будь-який із цих елементів може стати тригером для зсуву маржі, спредів і фізичних потоків уже в короткому горизонті.

Джерело: Terminal

За матеріалами: ЗМІ