Тисячі українських державних підприємств – це не «національне надбання», а одне з найбільших джерел корупції, політичного тиску та тягар для економіки.

Так вітчизняні чиновники та іноземні експерти пояснюють сьогоднішню потребу до пришвидшення темпів приватизації об’єктів енергетичної галузі. Завдання уряду за цих умов – створити прозорі правила гри для приватного власника, який зможе привести в паливно-енергетичний комплекс країни капітал, менеджмент та заробити «великі гроші». Більше того, професійні радники допоможуть «достукатися» до кожного стратегічного інвестора у світі, який «привезе» в Україну свою корпоративну етику, «білі» зарплати й податки.

ПАНАЦЕЯ У ПРИВАТИЗАЦІЇ

Можновладці переконані, що проведення приватизації постсоціалістичними країнами-сусідами України у 90-х роках стало причиною того, що у них немає ні олігархів, ні подібної українській проблеми корупції, а економіка розвивається по-іншому, завдяки залученню інвестицій на колишні державні підприємства. Тому на жовтень в Україні було (вкотре) анонсовано початок масштабної приватизації. «Сотня, можливо, дві сотні є стратегічно важливими, всі інші мають бути продані для інвестування», – запевнив прем’єр міністр Володимир Гройсман. Крім цього, уряд продовжить корпоратизацію та зміну менеджменту державних компаній.

СТРАТЕГІЧНИЙ ХОЛДИНГ

Загалом із 3,5 тис. підприємств, які сьогодні є у володінні держави, 2,5 тис. голова Фонду державного майна України (ФДМУ) Ігор Білоус називає «абсолютним неліквідом», де залишилися лише борги (які нікому віддавати) та стільчики. Решту чиновник також оцінює без ентузіазму та повсякчас озвучує сумне попередження, засноване на статистиці: «60% підприємств, які не були вчасно виставлені на приватизацію, стають банкрутами».

«Енергоатом», «Нафтогаз України», «Укргазвидобування», «Укрнафта», за словами І. Білоуса, повинні залишитися у державній власності, проте вийти з-під контролю міністерств. Як і інші об’єкти, що мають «суперстратегічне» значення для нашої  країни. Голова ФДМУ також не виключає об’єднання «Турбо­атома» і заводу «Електроважмаш» з метою посилення конкуренції України з найбільшими світовими концернами – General Electric, Alstom, Siemens.

БАГАТІ БІДНІСТЮ

Державні підприємства масово збиткові. Ще весною заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Юлія Ковалів спрогнозувала, що приблизний збиток топ-100 найбільших компаній, яким надавалась «підвищена увага» у 2015 р., за результатами поточного року складе 7,5 млрд грн. Незважаючи на те, що сьогодні «альтернативна вартість» багатьох держ­підприємств досить висока, з кожним днем вона скорочується. «Через 3-5 років ми скоріш за все уже не зможемо знайти ані покупців, ані ресурсів для модернізації деяких активів. Як наслідок, вони залишаться баластом на рахунку держави до моменту їх повної ліквідації», – говорить Ю. Ковалів. Для прикладу, відзначає вона, у 2012 р. у Франції Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) нарахувала 58 державних підприємств, у Канаді – 47.

ПРИ НАДІЇ

Приватизація у сфері енергетики, де залишається високою доля державної власності, бачиться чиновникам одним з можливих джерел залучення коштів для модернізації основних фондів. Перелік підприємств, які підлягають приватизації у 2016-2017 рр., у тому числі включає понад 10 морських та річкових портів, близько 20 шахт, більше 10 енергогенеруючих та енергорозподільчих компаній, а також Об’єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК), завод «Електроважмаш», «Одеський припортовий завод», підприємство «Сумихімпром» та держпідприємство «Турбоатом». Окрім ОПЗ, «Сумихімпром» та «Центренерго» привабливими учасники ринку називають «Запоріжжяобленерго» та «Харківобленерго».

Незважаючи на те, що за підсумком січня-серпня 2016 р. бюджет отримав від приватизації 0,35% від планового показники, уряд продовжує закладати (а парламент погоджувати) у бюджет мільярдні очікування надходжень з продажу державного майна. На 2017 р., як і поточний, заплановано магічне число – 17,1 млрд грн.

«У держави щороку фантасмагоричні та гігантоманські плани з приватизації», – відзначив заступник голови Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації Павло Різаненко під час парламентських слухань. Проте яким є фінансовий вклад об’єктів енергетики у реалізацію цих планів? У не такому стресовому 2013 р. план згідно з бюджетом був 10,9 млрд грн. Всього надходження склали 1,48 млрд грн, з них сума від приватизації об’єктів енергетики – 1,3 млрд грн: «115 мільйонів – за набір шахт, які «відійшли» Олександру Януковичу; 61% «Донбасенерго» приніс 719 млн  грн; і контрольний пакет – 75% «Волиньобленерго» – 462 млн грн». У стресовому 2014 р., відзначає П. Різаненко, приватизація спочатку проходила за інерцією: «При плані у 17 млрд грн надходження склали 466 млн, з яких 404 млн грн – це продаж 25% блокпакетів «Закарпаття­обленерго», «Вінницяобленерго» та «Чернівціобленерго». У 2015-2016 рр. надходження від приватизації об’єктів енергетики – нуль… При планах, які стандартно залишаються у бюджеті – 17 млрд грн».

Крім того, говорить П. Різаненко, стан постійного при­власнення, де еліти та менеджмент не займаються функцією управління та стратегічного планування, а лише боряться один з одним за доступ до політичних важелів влади для переділу власності, згубно впливає загалом на функціонування усієї держави. А особливо якщо врахувати, що за відсутності приватизації майна та корпоративних прав приховано здійснюється «приватизація менеджменту». Тож сподіватися, що управління цими підприємствами здійснюється в інтересах держави – наївно: «Держава не є ефективним власником, і «чим слабші інститути держави, тим слабше держава виконує свою функцію управління».

ФЛАГМАН ПРИВАТИЗАЦІЇ

Найближчою значною угодою та лакмусовим папірцем спроможності влади до «великої приватизації» покликаний стати ОПЗ. Минула спроба продати актив провалилася у червні – чи то через завищену стартову ціну актива у $500 млн, чи то через судові розгляди. 19 жовтня Кабінет міністрів схвалив умови проведення повторного конкурсу з продажу 99,567% акцій ОПЗ, знизивши початкову ціну у 2,6 рази (у порівнянні з минулим безрезультатним конкурсом). Стартову ціну цього пакету затверджено на рівні 5,16 млрд грн, а термін приватизації – продовжено до 7 січня 2017року. Оголосити повторний конкурс у «Віснику приватизації» ФДМУ хоче уже до кінця жовтня, актив виставлять на аукціон 12-15 грудня. В ФДМУ переконують, що низька стартова ціна зацікавить більшу кількість інвесторів, а конкуренція між ними позитивно вплине на результат торгів.

За словами І. Білоуса, умови приватизації ОПЗ відповідають розпорядженню КМУ №386-р від 18 травня 2016-го та доповнені положенням про необхідність погашення заборгованості за поставлений заводу газ НАК «Нафтогаз України». Раніше очільник ФДМУ заявляв, що загальна сума боргів ОПЗ складає близько $285 млн. Попит на ОПЗ І. Білоус називає «середньоактивним», відзначаючи, що зараз інтерес до конкурсу виявляють чотири-п’ять інвесторів. Зокрема зі США, Оману, Турції та Східної Європи. Найгостріші питання від потенційних учасників стосуються поставок газу, юридичних ризиків та збереження несприятливої кон’юнктури на ринку аміаку та карбіду – основ­ної продукції ОПЗ.

Варто додати, що недавно у інтерв’ю РБК Дмитро Фірташ заявив, що в 2012 р. пропонував уряду $1,25 млрд. Зараз, переконаний олігарх, реального «покупця-західняка» – немає: «Хоч нам в ФДМУ зараз розповідають, що західний інвестор іде, але я не вірю… Це мусить бути хтось з числа внутрішніх інвесторів».

ШАХТИ І МАТ

Щодо визначеного переліку шахт, що плануються до приватизації, орієнтовні терміни – 2017 р. «Цей процес ще далекий від приватизації», – підкреслює І. Білоус. – Ті державні шахти, які сьогодні планується приватизувати, можна продати не більш ніж за одну гривню, оскільки сума їх заборгованості в рази перевищує їх вартість».

У кінці липня КМУ дозволив приватизацію єдиного майнового комплексу відокремного підрозділу «Шахта Бужанська», що входить до ДП «Волиньвугілля». Варто додати, що фінансово-господарська діяльність «пілотної» шахти, документи на яку Міненерговугілля передало регіональному відділенню ФДМУ, у останні три роки є збитковою: у 2015 р. прострочена кредиторська заборгованість склала 84,221 млн грн, у 2015-му з державного ­бюджету на часткове покриття витрат за собівартостю товарної продукції було виділено 34,358 млн грн. За виключенням «Бужанської», усі шахти з переліку знаходяться у Міненерговугілля. ФДМУ вимагає від міністерства створення окремих підрозділів ДП для проведення передприватизаційної підготовки.

Разом з цим, «непопулярні рішення» у вугільній галузі залишаються питанням часу. «Цю інформацію ми обговорюємо не перший рік, нам необхідно прийняти рішення стосовно статегії розвитку цих шахт: певна їх кількість мусить бути законсервована, частина – закрита, повинна бути випрацювана стратегія не лише того, що ми робимо з накопиченими боргами, але й що ми робимо з людьми, які там залишилися», – стверджує очільник ФДМУ. За його словами, ці об’єкти сьогодні не мають жодної вартості, адже мільярдні борги просто не допустять інвестора до роботи з підприємствами.

У Міненерговугілля України не сперечаються: все, що можна було продати, вже продане або благополучно продається. «Найбільш показовою проблемною ділянкою є, дійсно, вугільна галузь, – констатує заступник міністра Дмитро Лабоженко. – Оформити землю на шахті, яка має мільярдні борги, майже неможливо».

ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ

Незважаючи на курс приватизації, головним питанням є ефективне управління державним майном. Держпідприємства повально стикаються з кризою корпоративного управління. Сьогодні «Черкасиобленерго» заборгувало ДП «Енергоринок» майже 800 млн грн, «Запоріжжяобленерго» – 1,8 млрд грн. «Приблизно 50% заборгованості – це останні два роки», – говорить в.о. голови парламентського комітету ПЕК Олександр Домбровський. – Як же ми управляємо нашими активами? Якщо ще рік «Черкасиобленерго» попрацює у такому режимі, його взагалі ніхто купувати не буде. За два роки 700 млн грн виведено коштів та створена заборгованість».

Продовження статті читайте у часописі «Термінал» №43 від 24 жовтня 2016 року.