Ціни на нафту нерішуче зростали протягом чотирьох тижнів, а трейдери збільшували довгі позиції по сирій нафті.
Попри слабкий китайський імпорт у першому півріччі, аналітики очікують, що світовий попит залишиться високим, оскільки ОПЕК+ продовжує скорочувати видобуток, а блокада Хуті збільшує світовий попит на нафту. Минулого року попит на нафту в Азії в цілому зріс на 5%, компенсувавши незначне зниження в Європі та США.
Ціни на нафту зростали протягом останніх чотирьох тижнів, хоча це зростання було нерішучим, нерівномірним і не змогло переконати трейдерів у стабільності тенденції. Але з появою бичачих ознак зростання цін на нафту трейдери починають користуватися можливістю, попри певні сумніви.
Цього тижня агентство Bloomberg повідомило, що спекулянти розширюють свої довгі позиції по нафті, чиста кількість яких цього тижня досягла майже 196 000 лотів, в очікуванні більшого попиту на нафту в другому півріччі.
Дійсно, перше півріччя було значною мірою провальним, особливо в Китаї, де імпорт виявився нижчим за очікування аналітиків. Проте деякі аналітики вважають, що друге півріччя буде більш стійким для попиту на нафту, особливо в США, де зараз пік сезону водіння і де перші ознаки попиту дійсно є «бичачими». ААА прогнозує, що на вихідні 4 липня цього року було зафіксовано рекордну кількість поїздок, особливо на автомобілях.
Наразі ціни на нафту отримують певну підтримку від літніх температур, які, за даними Reuters, можуть стати проблемою для нафтопереробних заводів на узбережжі Мексиканської затоки, оскільки надмірна спека може призвести до збоїв у роботі та пошкодження обладнання. Звичайно, все це базується на прогнозах, що часто розходяться, і не враховує жодних подій «чорного лебедя», включаючи непередбачувану погоду під час сезону ураганів. Цього року прогнозується до семи великих ураганів, але варто зазначити, що минулорічний прогноз теж був досить похмурим, тільки він так і не справдився, а сезон ураганів в цілому виявився досить слабким.
На додаток до цих регіональних та сезонних факторів, нафтові бики, схоже, черпають натхнення у війні на Близькому Сході, що триває. Незважаючи на численні спроби посередників забезпечити певну форму припинення вогню, бойові дії тривають і кінця-краю не видно, а це означає, що можливість перебоїв у постачанні нафти в найбільшому регіоні-експортері зберігається, з різним впливом на повсякденні зміни цін.
Однак, у фундаментальному плані, найбільшою причиною для повернення «бичачого» настрою є очікування більшого попиту на нафту у другому півріччі. Це може ґрунтуватись на слабшому, ніж очікувалось, імпорті нафти Китаєм, а також на сподіваннях, що перше півріччя не є показником тенденцій імпорту в другому півріччі. Однак ці надії можуть розвіятися, оскільки Bloomberg повідомляє, що кількість танкерів, які прямують до китайських портів, скоротилася до найнижчого рівня за останні два роки.
Як повідомило видання на початку цього місяця, протягом наступних трьох місяців лише 86 танкерів вказали своїм пунктом призначення Китай, що на п’ять танкерів менше, ніж за перший тиждень липня. Варто зазначити, що у квітні Bloomberg також повідомляло, що кількість танкерів, які прямують до Китаю, підскочила до найвищого показника за рік, але це не допомогло фактичному імпорту в першому півріччі відповідати очікуванням аналітиків.
Дехто очікує, що ОПЕК+ почне нарощувати видобуток цього року, що стало б «ведмежим» сигналом для нафтотрейдерів, але ось корисне нагадування про те, що ОПЕК+ насправді сказала про зростання видобутку: вони відмовляться від скорочення видобутку, тільки якщо ринкові умови будуть сприятливими. Ринкові умови, схоже, не надто сприятливі для скорочення видобутку, яке стримує пропозицію ОПЕК+, що спонукає деяких аналітиків прогнозувати дефіцит, оскільки попит у Китаї, можливо, знизився, але в усьому світі попит залишається високим.
Однією з ключових причин цього є так звана блокада Хуті у Червоному морі, яка змушує судна оминати довший маршрут між Європою та Азією, огинаючи Африку. Це додало близько 100 000 барелів щодня до світового попиту на нафту, згідно з оцінкою Vitol, зробленою ще в березні.
Ще однією причиною є потенційна недооцінка попиту за межами Китаю. Минулого року попит на нафту в Азії загалом зріс на 5%, компенсувавши незначне падіння в Європі та США. Цьогоріч ситуація не виглядає інакше, якщо, звісно, зростання цін не стане перешкодою для купівлі. Одним словом, це звичайний бізнес у циклічній нафтовій галузі.
За матеріалами oilprice
