Відчуття спокою на нафтовому ринку є оманливим. Попри зростання видобутку сланцевої нафти у США та стриману реакцію котирувань на окремі санкції, потенційна ескалація між США та Іраном вже підштовхнула Brent вище $67 за барель, а WTI — понад $62. Сценарії розвитку подій коливаються від дипломатичної угоди з нарощуванням іранського видобутку до масштабного конфлікту з цінами понад $100 і ризиком блокади Ормузької протоки, через яку проходить 20% світових «постачання» нафти.
Геополітика знову формує премію в ціні нафти
Ілюзія стабільності
- Протягом десятиліть навіть віддалена загроза війни на Близькому Сході спричиняла різкі цінові коливання.
- Зростання видобутку сланцевої нафти у США створило відчуття, що ринок став стійкішим до шоків.
- Насправді геополітика здатна швидко змінити баланс, особливо у випадку прямого конфлікту між США та Іраном.
Останнє зростання котирувань було спровоковане саме загрозою військової ескалації. Водночас санкційний тиск США на Венесуелу раніше не спричинив системного стрибка цін, що ще більше підживило впевненість «ведмедів» — гравців, які очікують зниження ринку.
П’ять сценаріїв від Rystad Energy
- Найбільш «ведмежий» сценарій — нова ядерна угода та зняття санкцій, що призведе до зростання видобутку Ірану.
- Обмежені удари по ядерній інфраструктурі.
- Удари по нафтовій інфраструктурі.
- Масштабна військова кампанія з політичною дестабілізацією.
- Гірші варіанти — загибель верховного лідера та внутрішні заворушення.
Навіть у песимістичних сценаріях аналітики очікують зростання ціни лише на $10–15 за барель через падіння видобутку Ірану, який нині становить близько 3,2 млн барелів на добу. Проте у разі розширення конфлікту на весь регіон котирування можуть перевищити $100.
Ормузька протока — вузьке місце світового ринку
За оцінками, короткочасна блокада протоки може тимчасово вивести з ринку до 20% глобальних обсягів, що історично здатне спричинити стрибок цін до 80%.
«У США обсяг нафти, необхідний для виробництва одиниці ВВП, знизився приблизно на чверть із 2011 року», — зазначають Діна Есфандіарі та Зіяд Дауд.
- Підвищення енергоефективності частково пом’якшує економічний удар.
- Інфляція зменшує реальну купівельну спроможність $100 за барель, але це слабка втіха для споживачів.
- Попри прогрес, нафта залишається головним первинним джерелом енергії у світі.
Китай як фактор стабілізації
- Китай — найбільший імпортер нафти у світі та ключовий покупець іранської сировини.
- Протягом року країна купує більше нафти, ніж переробляє.
- Будуються нові сховища для накопичення запасів.
- Фактично Пекін страхує себе від майбутніх шоків, тоді як більшість країн не має подібної можливості.
Висновок: навіть якщо повномасштабна війна на Близькому Сході виглядає малоймовірною, сам факт її потенційності формує премію ризику. Для країн імпортерів це означає необхідність готуватися до сценаріїв різких коливань — від помірного подорожчання на $10–15 до екстремального стрибка понад $100 за барель.
