
Індія достроково досягла 50% у структурі електрогенерації з невикопних джерел, але продовжує залежати від вугілля, яке забезпечує близько 70% її енергосистеми. Попри амбіційні цілі — 500 ГВт безвуглецевої потужності до 2030 року та досягнення нульових викидів до 2050 року, країна потребує колосальних міжнародних інвестицій — близько 13 трильйонів доларів. Цей баланс між екологічними прагненнями та економічною реальністю має безпосередній вплив на світові ринки нафти й нафтопродуктів.
Енергетичний вибір Індії — зелений курс чи залежність від вугілля?
1. Енергетичний баланс і виклики
- 50% електрогенерації Індії — з відновлюваних джерел, що на 5 років раніше за офіційну ціль.
- 70% електроенергії все ще виробляється з вугілля — найвуглецевішого енергоносія.
- Близько дві третини домогосподарств живуть у стані енергетичної бідності.
- Ненадійна система розподілу призводить до частих відключень та використання дизельних генераторів, що підвищує попит на нафту.
2. Стратегічні цілі та міжнародна залежність
- Індія прагне 500 ГВт невикопної потужності до 2030 року.
- Для досягнення нульових викидів до 2050 року необхідні інвестиції обсягом 13 трильйонів доларів США.
- На COP28 у 2023 році індійський міністр наголосив, що країни, які зараз критикують Індію, самі колись покладалися на вугілля і перенесли свої виробничі потужності до Азії.
«Індія має право на розвиток, як колись мали розвинені країни, які також користувалися вугіллям» — представник індійського уряду на COP28.
3. Промисловість і важка енергетика
- Важка промисловість Індії — сталь, цемент, хімія — складна для декарбонізації.
- Дослідження вказують: впровадження сонячних панелей і систем утилізації тепла може суттєво скоротити викиди.
- Розвиток зеленої енергетики зменшує потребу у нафті та дизельному пальному, однак короткостроково зростання дизельного споживання можливе через енергетичну нестабільність.
4. Інвестиції в майбутнє
- Індія активно розвиває ядерну енергетику, зелений водень та гідроенергію.
- За словами експерта Ашвіні Свейна: «Індія рухається шляхом “усеохопного підходу” — збільшуючи як викопні, так і невикопні потужності відповідно до зростання попиту».
- У 2024 році дослідження Wood Mackenzie оцінило потенціал Індії як «низьковуглецевої економічної наддержави», здатної досягти нульових викидів на два десятиліття раніше — до 2050 року.
5. Висновки
- Збільшення частки відновлюваної енергії в Індії може зменшити попит на нафту у середньостроковій перспективі.
- Проте поточна енергетична нестабільність і використання дизельних генераторів тимчасово підвищують попит на нафтопродукти.
- У разі успішного залучення інвестицій Індія може стати орієнтиром для країн, що розвиваються, формуючи нову модель зеленої економіки без втрати темпів зростання.
6. Обгрунтування
- Енергетичний перехід Індії має подвійний ефект: короткостроково підтримує нафтовий попит через нестабільність електропостачання, але довгостроково — скорочує його.
- Вартість переходу — $13 трлн — визначає потребу у глобальному фінансуванні та формує нову геоенергетичну взаємозалежність.
- Для ринків нафти це означає можливу структурну зміну попиту: зростання в короткій перспективі й поступове скорочення після 2030 року.
Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com