BP скасувала своє зобов’язання скоротити видобуток нафти та газу на 40% до 2030 року. Енергетичний перехід залишається складним завданням через економічні реалії, що спонукає BP та інші великі нафтові компанії скорочувати плани переходу. Поворот BP, поряд з аналогічними кроками інших нафтових компаній, підкреслює подальшу залежність галузі від вуглеводнів.
У лютому 2020 року тодішній новий генеральний директор Бернард Луні заявив світові, що одна з найстаріших і найбільших нафтових компаній у світі збирається стати компанією з нульовим балансом до 2050 року. Щоб досягти цього, вона скоротить видобуток нафти та газу на 40% до 2030 року.
Через чотири роки й одну велику кризу BP відмовляється не лише від початкової мети скорочення видобутку на 40%, але й від переглянутої, нижчої мети на 25%. Іншими словами, BP повертається до свого коріння. І інвестори в сировинні товари, які не звертають на це уваги, повинні звернути на це увагу — так само як і інвестори перехідного періоду.
«Це, безумовно, буде викликом, але також і величезною можливістю. Для мене і для наших стейкхолдерів очевидно, що для того, щоб ВР могла відігравати свою роль і служити нашій меті, ми повинні змінитися. І ми хочемо змінюватися — це правильно для світу і для BP», — сказав Бернард Луні ще у 2020 році, коли оголосив про новий курс компанії.
Ця заява викликала великий ажіотаж у середовищі кліматичних активістів. Активісти не були задоволені, але визнали, що це був крок у правильному напрямку. Інвестори сприйняли цю новину по-різному — акції BP різко впали одразу після оголошення нового курсу, але згодом відновилися.
Потім прийшла пандемія, яка знизила попит на енергоносії та призвела до падіння цін, від якого, на думку BP, галузь не зможе оговтатися, оскільки, як зазначалося в одному з останніх видань світового енергетичного прогнозу, світовий попит на нафту досяг свого піка ще у 2019 році й ніколи не повернеться до тих рівнів. BP все ще вірила, що перебуває на правильному шляху зі своїми планами щодо нульового балансу та скорочення видобутку нафти й газу на 40% до 2030 року. А потім настав 2022 рік.
Попит на нафту почав відновлюватися відтоді, як почали поступово скасовувати локдауни. Коли Китай приєднався до партії, що виступає за скасування локдаунів, попит на нафту по-справжньому злетів. Війна в Україні підхопила цей імпульс і додала до нього побоювання щодо безпеки постачання, що призвело до небаченого за багато років зростання цін.
Результатом цього зростання стали енергетичні компанії, які стали найкращими показниками на фондовому ринку, обігнавши великі технології, та рекордні прибутки, що, своєю чергою, призвело до більших дивідендних виплат та масового викупу акцій. Це також призвело до перегляду деяких перехідних планів великих нафтових компаній. У випадку з BP, останнє суворе нагадування про те, що світ все ще працює на вуглеводнях, змусило вище керівництво компанії відмовитися від планів скоротити видобуток нафти та газу навіть на 25% до 2030 року.
Всі ці події також змусили інвесторів знову замислитися — про енергетичний перехід і безпеку енергопостачання. Це змусило інвесторів замислитися настільки, що видання, які підтримують перехідний період, б’ють на сполох, що нафтові компанії несерйозно ставляться до переходу і, що ще гірше, нечітко визначають напрямок свого бізнесу, що повинно змусити інвесторів бути обережними.
«Декарбонізація економіки загрожує основній бізнес-моделі видобувної промисловості, і сектор, схоже, не пропонує цілісного і послідовного плану для навігації в цьому мінливому світі», — йдеться в нещодавньому звіті Інституту економіки енергетики та фінансового аналізу. У звіті наголошується на останніх новинах BP про розворот у питанні скорочення видобутку нафти та газу, що свідчить про те, що BP фактично не має уявлення про те, що вона хоче робити зі своїм майбутнім, і це повинно змусити інвесторів нервувати щодо всієї нафтогазової галузі.
Ця критика, безумовно, має підстави в контексті ділового світу, який твердо стоїть на шляху до екологічно чистої енергетики, оскільки економіка такого майбутнього має сенс. Однак реальний діловий світ, в якому працює BP та всі інші компанії, відрізняється від цього бачення.
У ньому економіка енергетичного переходу, як її бачать прихильники та захисники, не завжди має сенс — саме тому BP та інші компанії відмовляються від своїх початкових амбітних цілей, поставлених, можна сказати, зопалу, після багаторічного тиску активістів, який гаряче підтримували політики, що займають керівні посади.
Однак, як тільки ці компанії зрозуміли, що їхні зусилля з переходу не окупаються, вони змінили курс. Хтось може назвати це відсутністю «цілісного та послідовного плану». З іншого боку, можна назвати це гнучкістю перед обличчям реальності, яка виявилася відмінною від очікуваної. На додаток до новин про те, що BP відмовилася від своєї мети скорочення видобутку до 2030 року, компанія також повідомила, що розглядає можливість зменшення своєї залежності від морського вітру в той час, коли інший супермажор Shell також зменшує свої амбіції щодо переходу на нові технології, а інший супермажор TotalEnergies щойно оголосив про розробку нафтогазового родовища в Суринамі вартістю 10,5 мільярдів доларів.
Таким чином, енергетична галузь, схоже, має досить чітке уявлення про майбутнє. Вуглеводні залишаються найпоширенішим джерелом енергії на планеті. Їхні альтернативи, схоже, не виправдовують сподівань. Тому велика нафта зменшує свої перехідні амбіції на користь бізнесу, який вже довів свою прибутковість — як для компаній, так і для їхніх інвесторів.
За матеріалами: oilprice.com
Переклад: DeepL.com
