
OPEC+ цього тижня у Відні вирішує одне з найскладніших питань — як вимірювати максимальні виробничі потужності країн. Результат визначить базові рівні видобутку на 2027 рік і перерозподілить право «качати більше». На тлі скоротної й концентрованої в Саудівській Аравії, ОАЕ та Кувейті резервної потужності і символічного підвищення на 137 тис. б/д цього місяця, ринки бачать розрив між «паперовими» і фізичними барелями. Попри це, звіт ОПЕК за вересень зберіг прогноз зростання попиту у 2025 р. на рівні 1,3 млн б/д, тоді як зростання пропозиції поза OPEC+ сповільнюється, а експорту з росії загрожують санкції. Довший горизонт указує на дефіцит: IEA фіксує середні терміни від відкриття до першої нафти понад 15 років, відкриття звичайних покладів падають з 1970-х, сланцевий видобуток у США плато, а запасів резервної потужності дедалі менше.
OPEC+ 2027: рішення і наслідкі
Верхній вузол: «Як рахувати максимальну потужність?»
- Що ухвалюють: методику вимірювання максимальної спроможності, яка сформує базові лінії на 2027 рік.
- Чому це важливо: від базису залежить квота кожної країни та частка на ринку.
Геополітика та внутрішня конкуренція
- ОАЕ інвестували мільярди для підвищення спроможності й вимагають вищих квот.
- Африканські країни втратили виробничий потенціал і бояться втратити частку.
- Ангола вийшла з групи у 2024 році через суперечку щодо квот — сигнал масштабу конфлікту.
Резервна потужність і «паперові» барелі
- Резервна потужність скорочується і зосереджена у Саудівській Аравії, ОАЕ, Кувейті.
- Підвищення на 137 тис. б/д цього місяця — радше сигнал, а не реальний приріст.
- Ринки ігнорують ризик надлишку, бо частина членів нижче квот, а Ірак і Казахстан ще компенсують надвидобуток у минулому.
Попит, пропозиція і регіональні драйвери
- Попит 2025: ОПЕК залишила зростання на рівні +1,3 млн б/д; Азія й Близький Схід «тягнуть» зростання.
- Пропозиція поза OPEC+ сповільнюється (лідери: США, Бразилія, Канада), експорт росії під санкційним ризиком.
Довгий горизонт — структурні обмеження
- Зміщення до довгих офшорних проєктів, що потребують десятиліть для запуску.
- IEA: середній період «від відкриття до першої нафти» >15 років.
- Відкриття звичайних родовищ падають з 1970-х.
- Сланець у США на плато; запас резервної потужності майже вичерпано.
Висновки
- Перерозподіл часток у 2027: країни з реальним приростом спроможності (насамперед ОАЕ) отримають часткову перевагу у квотах; країни зі спадом ризикують відносним зменшенням видобутку.
- Конкуренція всередині картелю загострюється: прецедент Анголи (2024) демонструє, що квотний конфлікт може призвести до виходів і втрати колективної дисципліни.
- «Тонша» подушка безпеки: скорочення резервної потужності й «паперовість» частини барелів підвищують цінову чутливість ринку до збоїв.
- Середньо- й довгостроковий дефіцитний ухил: поєднання >15 років до першої нафти, падіння відкриттів і плато сланцю створює вужче «вікно» для швидкого нарощення.
- Політика квот як інструмент частки ринку: «математика потужностей» стає битвою за частку у світі, де фізична пропозиція зростає повільніше, ніж передбачають «історії про надлишок».
Очікування для ринків нафти
- Короткостроково: навіть невеликі (порядку 0,14 млн б/д) сигнали про зміну видобутку можуть мати обмежений ефект, якщо країни експортують нижче квот або компенсують минулі перевищення.
- Середньостроково: закріплення базових ліній 2027 переформатує розподіл приросту всередині OPEC+.
- Довгостроково: зсув у бік довгих офшорних проєктів і вичерпання резервів швидкого запуску видобутку посилюють структурний ризик дефіциту.
Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com