Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) відмовляється від ідеї швидкої «пікової нафти» й тепер очікує зростання глобального попиту до 113 млн барелів на добу до 2050 року, що на 13% більше за рівень 2024 року. Соціально-демографічний тиск — зростання населення, урбанізація, підвищення життєвих стандартів — формує довгостроковий запит на викопне паливо, попри поступ декарбонізації та поширення електромобілів.

Інтелектуальна карта: «Чому МЕА більше не вірить у швидкий пік попиту на нафту»

1. Новий прогноз МЕА: попит не падає, а зростає

• Прогноз МЕА: глобальний попит на нафту досягне 113 млн барелів на добу до 2050 року.
• Це зростання на 13% порівняно з 2024 роком, а не вихід на плато або спад.
• Раніше МЕА очікувало, що попит досягне піку або застигне до 2030 року, проте новий World Energy Outlook фактично скасовує сценарій швидкого піку.

Зміна прогнозу МЕА спровокувала звинувачення в тому, що агентство нібито «піддалося політичному тиску». Водночас навіть автор матеріалу визнає: попри дискусії щодо мотивів, сам висновок МЕА відповідає реальним трендам попиту, якщо дивитися не лише на електроенергію, а на повну картину енергоспоживання, особливо у країнах Глобального Півдня.

«Тож, попри можливий політичний елемент, висновки МЕА щодо попиту на нафту є правильними» — Осама Різві

2. Соціальний вимір: мільярди людей ще не дісталися базового рівня добробуту

2.1. Енергетична та соціальна нерівність як драйвер попиту

• Станом на 2025 рік майже 1,5 млрд людей не мають доступу до чистого палива для приготування їжі.
• Близько 2,8 млрд людей живуть у неналежних житлових умовах, переважно в країнах із низьким і середнім доходом.
• Ще 2,3 млрд людей стикаються з помірною або серйозною нестачею продовольства.

Ці цифри означають, що мільярди людей лише мають пройти шлях економічної трансформації. Коли це станеться, попит на енерго- та матеріаломісткі товари й послуги неминуче зростатиме:

• Житло: цемент і сталь для будівництва нових осель.
• Продовольство: аміак як ключовий компонент виробництва добрив для збільшення врожайності.
• Пластики: зростання споживання товарів масового попиту.
• Транспорт і комфорт: автомобілі, кондиціонери, мобільні телефони та інша масова електроніка.

Більшість із цих потреб сьогодні пов’язані з викопним паливом або продуктами його переробки. Саме тому автор робить логічний висновок: економічне зростання та покращення життя мільярдів людей практично неможливо відокремити від зростання попиту на нафту й газ у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

3. Зв’язок між добробутом і споживанням енергії

3.1. Двісті років: від 0,05 до 28 ГДж на людину

• Коли світове населення зросло з 1 млрд у 1800 році до 6,1 млрд у 2000 році, споживання корисної енергії на душу населення теж різко збільшилось.
• За цей час показник виріс із 0,05 ГДж на людину до 28 ГДж на людину.
• Це означає 560-разове збільшення, або приблизно 56 000% зростання.

Такий історичний приклад демонструє: покращення рівня життя системно пов’язане з різким зростанням споживання енергії. Отже, якщо мільярди людей у Глобальному Півдні мають повторити подібну траєкторію, енергетичний попит — включно з нафтою — навряд чи скоротиться.

4. Африка: подвоєння населення та урбанізація

4.1. Демографічний вибух і міста

• У Африці населення, за прогнозами, подвоїться до 2050 року.
• Близько 60% жителів континенту до того часу мешкатимуть у містах.

Це ставить ключове запитання: звідки взяти енергію для такого стрімкого зростання та урбанізації?

4.2. Обмежені можливості відновлюваних джерел енергії в короткостроковій перспективі

• Відновлювані джерела енергії, безумовно, відіграватимуть важливу роль, але сьогодні їм бракує масштабу та технічних можливостей, щоб повністю замінити викопне паливо.
• Автор наголошує, що відновлювані системи поки не здатні стати повноцінним замінником нафти й газу.
• За оцінкою IRENA, загальний попит на енергію в Африці подвоїться до 2040 року.

Звідси логічний висновок: без суттєвого внеску нафти й газу забезпечити енергетичні потреби Африки в горизонті до 2040–2050 років неможливо, навіть при активному розвитку відновлюваної генерації.

5. Індія: майбутній лідер зростання попиту на нафту

5.1. Нафтовий ринок Індії

• Навіть найконсервативніші оцінки передбачають, що споживання нафти в Індії зросте з 5,5 млн барелів на добу у 2024 році до 8 млн барелів на добу до 2035 року.
• За власними оцінками МЕА, Індія буде відповідальною за найбільший приріст попиту на нафту до 2035 року.

5.2. Загальний попит на енергію в Індії

• Попит на енергію в країні, як очікується, зростатиме на 3% щороку до 2035 року.
• Це буде найшвидший темп зростання серед країн, що розвиваються.

Індія, як один із найбільших ринків Глобального Півдня, підсилює загальну тенденцію: економічне зростання тут означає зростання попиту на нафту, а не його скорочення.

6. Електромобілі та декарбонізація: холодний душ для «зеленого оптимізму»

6.1. Поточний стан парку електромобілів

• Станом на 2024 рік частка електромобілів у світовому парку пасажирських авто становила лише 4%.
• Відповідно, 96% автопарку — це автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння (ДВЗ).

Отже, фактична залежність від рідкого палива для транспорту залишається домінуючою, попри шум навколо «електромобільної революції».

6.2. Сценарій політик МЕА: навіть за сприятливих умов ДВЗ домінують

• У сценарії SPS (Stated Policies Scenario) МЕА очікує, що парк електромобілів досягне 585 млн одиниць (без урахування дво- та триколісного транспорту).
• Навіть за такого розширення, електромобілі становитимуть лише 30% світового автопарку.
• Відповідно, приблизно 70% автопарку все одно зберігатиме залежність від нафтопродуктів.

У цьому контексті автор зауважує, що «хайп» навколо декарбонізації та електромобілів потребує приземленого погляду. Контекст має вирішальне значення: навіть при швидкому зростанні електромобілів структура попиту на нафту залишається стійкою.

7. Висновки

7.1. Структурні фактори, які підпирають попит на нафту

• Демографія: зростання населення, особливо в Африці й Індії, веде до неминучого збільшення енергоспоживання.
• Економічний розвиток: мільярди людей прагнуть базового рівня комфорту — від житла до кондиціонерів — що підвищує попит на матеріали та енергоресурси, значною мірою пов’язані з нафтою.
• Історичний прецедент: за 200 років зростання добробуту супроводжувалось 560-разовим стрибком споживання корисної енергії на людину.
• Обмеження ВДЕ в коротко- та середньостроковій перспективі: відновлювані джерела поки не мають достатнього масштабу та технічної гнучкості, щоб повністю замінити викопні види палива.
• Реальність транспорту: навіть за оптимістичного сценарію щодо електромобілів, переважна частка автопарку залишатиметься на ДВЗ, зберігаючи високий попит на нафтопродукти.

7.2. Чому висновок МЕА виглядає обґрунтованим

Якщо скласти разом усі елементи інтелектуальної карти — демографію, історичні дані, стан розвитку відновлюваних джерел, динаміку Африки й Індії, реальну частку електромобілів — стає зрозуміло, чому висновок МЕА про зростання попиту на нафту до 2050 року виглядає логічним і статистично обґрунтованим.

• Попит на нафту зростає там, де зростає населення та доходи — передусім у Глобальному Півдні.
• Заміщення викопного палива йде повільніше, ніж розширення економік, що зростають.
• Навіть амбітні «зелені» сценарії не демонструють швидкого й повного відриву від нафти у транспорті та матеріальноємних галузях.

Реальність попиту на нафту значно прозаїчніша, ніж «рожеві» сценарії швидкої глобальної декарбонізації. Політична дискусія може тривати, але цифри щодо населення, енергоспоживання та структури автопарку свідчать про те, що нафта ще надовго залишиться фундаментальним енергоресурсом світової економіки.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com