Поточний дефіцит готового пального та високі маржі не скасовують довгострокового скорочення нафтопереробки в Європі. За оцінками, наведеними Financial Times 20 серпня, до 2035 року європейські потужності можуть зменшитися на 20%, що посилюватиме залежність регіону від імпорту бензину, дизпалива й авіаційного пального.

Воєнний стрибок попиту може відтермінувати окремі закриття НПЗ, але не змінює структурного тренду

Європейські НПЗ на початку 2000-х років переробляли близько 14 млн барелів нафти на добу. До 2035 року цей показник може опуститися трохи вище 9 млн барелів на добу. Для Північної Америки очікується скорочення потужностей приблизно на 7% за той самий період.

Financial Times пов’язує перспективу подальших закриттів із небажанням інвесторів вкладати кошти у довгострокові нафтопереробні проєкти, високою вартістю обслуговування старих заводів та очікуваним скороченням попиту на моторне пальне через поширення електромобілів, передусім у Європі.

Водночас Близький Схід, Азія та Африка продовжують будувати нові переробні потужності. Новіші й масштабніші підприємства цих регіонів отримують конкурентні переваги над старими заводами у Європі та США.

Війна з Іраном і перебої постачання готового пального знову привернули увагу урядів до нафтопереробки як складової енергетичної безпеки. Високі ціни та маржа можуть відтермінувати закриття частини заводів, однак для інвестування у нові НПЗ потрібна впевненість у тривалому попиті. Саме її, за оцінками учасників ринку, бракує через політику декарбонізації та зміну структури автомобільного парку.

Скорочення власної переробки означає, що європейський баланс дизпалива дедалі більше залежатиме від доступності зовнішніх ресурсів, морської логістики та стану НПЗ у регіонах-експортерах. Поточна криза може сповільнити цей процес, але не усуває економічних причин закриття заводів.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Financial Times.