У 2025 році е-метанол уперше вийшов за межі пілотних проєктів і малих установок: одразу дві комерційні установки в Данії та Китаї запустили сумарну потужність 92 тис. т е-метанолу на рік, а глобальний портфель проєктів може сягнути 7–14 млн т на рік до 2030-го. Попит стрімко зростає в судноплавстві та хімічній промисловості, водночас висока собівартість і невизначеність інвестиційного середовища лишаються головними стримуючими чинниками.

Е-метанол у глобальній енергетичній трансформації: карта секторів, технологій і ризиків

1. Контекст: кліматична політика та «важкі» для декарбонізації сектори

З початком COP30 у Белені (Бразилія) глобальний кліматичний порядок денний виглядає суперечливо:

• великі нафтові компанії скорочують або пом’якшують кліматичні цілі;
• у США скасовано мільярди доларів грантів на чисту енергетику;
• Білл Ґейтс закликав до нового підходу до боротьби зі зміною клімату.

Попри скептичні заголовки, у низці секторів триває послідовний рух до скорочення викидів – насамперед там, де електрифікація є складною або економічно невигідною. Е-метанол стає одним із ключових інструментів саме для цих «важких» сегментів.

«Проте ці заголовки не відображають невпинного прогресу, який досягається в різних секторах чистої енергетики, навіть якщо темпи зростання в деяких сферах можуть сповільнюватися» — Джош Оуенс, Oilprice.com

2. Що таке е-метанол і чому він важливий

Е-метанол — це різновид відновлюваного або «зеленого» метанолу, низьковуглецевий замінник традиційного метанолу, який застосовується як сировина та як паливо.

• Сировина для е-метанолу:
  • уловлений або біогенний CO₂;
  • зелений водень, вироблений електролізом на відновлюваній електроенергії.
• Вуглецевий ефект:
  • досягнення нульових або навіть від’ємних викидів CO₂ упродовж життєвого циклу;
  • відмежування від викопних джерел сировини.
• Фізичні та логістичні переваги:
  • рідина за нормальної температури;
  • сумісність із наявною інфраструктурою зберігання та транспортування;
  • спрощене впровадження в уже існуючі ланцюги постачання палива й хімсировини.

Е-метанол близький до біометанолу, але відрізняється тим, що водень для нього походить не з біомаси, а з електролізу, живленого відновлюваною генерацією.

3. Сектори попиту: хто «тягне» е-метанол уперед

3.1. Судноплавство: перший великий майданчик для е-метанолу

Морські перевезення стали найдинамічнішим майданчиком для проникнення зеленого метанолу:

• понад 60 суден, здатних працювати на метанолі, вже в експлуатації;
• приблизно 300 додаткових суден замовлено для будівництва;
• метанольний бункеринг доступний приблизно в 20 портах світу.

Ключовим тригером став нормативний тиск у морському секторі:

• впровадження обмеження сірки в судновому паливі (IMO 2020) стимулювало пошук альтернативних палив;
• посилення карбонових вимог ІМО у 2023 році та перегляд цілей щодо досягнення «нетто-нуль» пришвидшили перехід до низьковуглецевих палив, зокрема зеленого метанолу.

Одним із символів зсуву стала поява першого у світі контейнеровоза, здатного працювати на метанолі, і подальше замовлення Maersk ще шести середньотоннажних двопаливних метанольних суден.

3.2. Хімічна промисловість: найбільший споживач і головний драйвер

Хімічна та нафтохімічна промисловість формує приблизно 70% глобального споживання метанолу, і саме тут закладається довгостроковий ринок для зеленого метанолу:

• у 2024 році близько 35% зеленого метанолу було спожито хімічною та нафтохімічною галузями;
• понад 70 із 100 найбільших хімічних компаній світу декларують досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року;
• серед уже відомих покупців зеленого метанолу — LEGO, Novo Nordisk, SABIC.

Логічний висновок: поєднання кліматичних зобов’язань великих хімічних корпорацій і регуляторного тиску в ЄС робить зелений метанол одним із ключових майбутніх «зелених» фідстоків.

3.3. Авіація: майбутній ринок через «methanol-to-jet»

В авіації синтетичний метанол може виступати попередником для сталого авіаційного палива (SAF) за маршрутом «methanol-to-jet»:

• над технологією працюють великі гравці, зокрема ExxonMobil;
• ринок SAF наразі домінований біопаливами, але метанол, у разі масштабування, може відкрити новий сегмент збуту для е-метанолу.

Отже, хоча авіація поки не є основним клієнтом, потенціал цього сегмента посилюватиметься зі зростанням обсягів виробництва е-метанолу.

4. Політика та фінанси: як регулятори «вмикають» масштабування

4.1. Фінансовий сигнал від Maersk і IMO 2020

Один із перших потужних сигналів на користь е-метанолу надійшов у листопаді 2021 року, коли Maersk розмістив 10-річні «зелені» облігації на 500 млн євро для фінансування суден, здатних використовувати метанол.

• Це рішення було прийнято невдовзі після того, як набули чинності вимоги IMO 2020 щодо вмісту сірки у судновому паливі;
• Таким чином, регуляторний тиск перетворився на фінансовий попит, спрямований конкретно на метанольні судна й відповідну інфраструктуру.

4.2. США, ЄС та міжнародні регулятори: «каркас» для зростання

• США: у 2022 році ухвалено Inflation Reduction Act з податковими стимулами:
  • кредити на виробництво зеленого водню;
  • кредити на уловлювання вуглецю.
• Міжнародна морська організація (ІМО):
  • у 2023 році посилено регуляції інтенсивності викидів вуглецю для морських перевезень;
  • переглянуто цільові орієнтири щодо досягнення «нетто-нуль», що пришвидшує перехід до низьковуглецевих палив.
• Європейський Союз:
  • глибока реформа Системи торгівлі викидами (ETS) у межах пакета Fit for 55;
  • посилення тиску на хімічну промисловість до переходу на «зелені» фідстоки, включно із зеленим метанолом;
  • у 2024–2025 роках – додаткове посилення правил для суден, що заходять до європейських портів, та жорсткіші правила карбонового ціноутворення.

Висновок: поєднання фінансових інструментів (як-от 500 млн євро «зелених» облігацій) і регуляторних вимог (IMO 2020, ETS, Fit for 55) створює довгостроковий сигнал для інвесторів у е-метанол, навіть попри окремі відкатні рухи у кліматичній політиці окремих країн.

5. 2025 рік: перший комерційний «стрибок» е-метанолу

5.1. Перша у світі комерційна установка в Данії

13 травня 2025 року у Кассе (Данія) запрацював перший у світі комерційний майданчик е-метанолу:

• річна потужність — 42 000 т е-метанолу;
• ключові офтейкери:
  • Maersk (судноплавство);
  • LEGO (споживчі товари);
  • Novo Nordisk (фармацевтика).
• енерго- та вуглецевий баланс:
  • електроліз живиться від сусіднього сонячного парку;
  • біогенний CO₂ постачається з локального біогазового заводу.

Цей проєкт демонструє повністю інтегровану модель: від відновлюваної генерації та біогазу до готового зеленого палива для глобальних брендів.

5.2. Китай: масштабніший крок із перспективою збільшення потужності в п’ять разів

Через два місяці, у липні 2025 року, на майданчику Таоань (провінція Цзілінь, Китай) стартував другий комерційний проєкт е-метанолу, збудований Shanghai Electric:

• перша черга:
  • річна потужність — 50 000 т е-метанолу;
  • виробництво базується на вітровій генерації для електролізу і переробці біомаси.
• друга черга (план):
  • розширення потужності до 250 000 т на рік;
  • збільшення обсягів у 5 разів порівняно з першою фазою.

У сумі лише два перші комерційні проєкти (Данія + Китай) створюють 92 000 т річної потужності з потенціалом розширення до 292 000 т після другої фази китайського об’єкта.

6. Глобальний портфель проєктів до 2030 року

6.1. Загальна картина: від пілотів до мільйонів тонн

За оцінкою Methanol Institute, до 2030 року загальна потужність відновлюваного метанолу (включно з е-метанолом) може зрости до 7–14 млн т на рік.

• станом на зараз відстежуються десятки ініціатив, з яких:
  • 23 е-метанольні проєкти вже пройшли етап техніко-економічного обґрунтування і перебувають:
    • або на стадії інжинірингу;
    • або вже в процесі будівництва.
• географічний розподіл цих 23 проєктів:
  • 5 — в Америках;
  • 8 — у Європі;
  • 1 — у Саудівській Аравії;
  • 9 — в Азії.

Таким чином, е-метанол виходить далеко за межі окремих демонстраційних проєктів і формується як глобальний кластер виробничих хабів у кількох регіонах.

6.2. Ключові проєкти до 2030 року: три «маяки» ринку

6.2.1. Ляоюань Тян’їн (Китай) — найбільший зелений метанольний завод

• місце: Ляоюань, Китай;
• статус: у будівництві, запуск очікується у 2026 році;
• планова річна потужність — 170 000 т зеленого метанолу;
• девелопер — CNTY спільно з CRI (Ісландія) як технологічним партнером;
• енергетична схема:
  • поєднання вітрової та сонячної генерації для електролізу;
  • біогенний CO₂ — із прямого спалювання біомаси.

Логічний висновок: проєкт у Ляоюані демонструє подальше нарощування масштабу — він у понад 4 рази потужніший за перший данський об’єкт (170 тис. т проти 42 тис. т на рік).

6.2.2. La Robla Green (Іспанія) — найбільший е-метанольний проєкт Європи

• місце: Ла-Робла, Іспанія;
• запуск: 2028 рік;
• потужність — 140 000 т е-метанолу на рік;
• позиціонування: найбільша е-метанольна установка Європи;
• особливість — інтегрований дизайн:
  • біомасова електростанція на майданчику;
  • вузол виробництва зеленого водню;
  • єдиний технологічний комплекс е-метанолу.
• оператори та технологічні партнери:
  • біомасова станція — Tresca Ingeniería з технологією DP Cleantech;
  • зелений водень — Siemens Energy;
  • технологія е-метанолу — Johnson Matthey.

Біомасова установка в Ла-Робла позиціонується як перша у світі зелена біомасова станція з від’ємним вуглецевим слідом, що підсилює кліматичний ефект усього комплексу.

6.2.3. Varennes / StormFisher (Канада) — перша великомасштабна е-метанольна установка Північної Америки

• місце: Варенн, Канада;
• девелопер: StormFisher, який придбав майданчик Varennes Carbon Recycling;
• статус: у будівництві;
• плановий запуск — 2028 рік;
• річна потужність — 72 000 т е-метанолу;
• сировинна та енергетична база:
  • CO₂ уловлюється від локальних джерел викидів;
  • водень виробляється з гідроенергетики.

Поворот від проблемного проєкту з переробки відходів у біопаливо до виробництва е-метанолу є сильним сигналом довіри до ринку з боку інвесторів і технологічних партнерів у Північній Америці.

7. Економіка та бар’єри: чому е-метанол ще не в мейнстримі

7.1. Вартісний розрив із викопним метанолом

Попри технічний прорив, е-метанол усе ще залишається значно дорожчим за викопний аналог:

• станом на 2024 рік е-метанол коштував у 2–3 рази дорожче за метанол із викопної сировини;
• очікується, що зі збільшенням масштабу виробництва ціни на е-метанол знижуватимуться;
• регулювання на кшталт ETS та інших карбонових інструментів ЄС поступово робить спалювання нафтопродуктів дедалі дорожчим, що вирівнює конкурентне поле.

Висновок: сьогоднішній вартісний розрив — головний бар’єр для масового переходу, але суміщення масштабування виробництва та карбонового регулювання поступово зміщує економічний баланс на користь зеленого метанолу.

7.2. Інвестиційні ризики та приклад FlagshipONE

Загальне середовище для інвестицій у чисту енергетику зазнає тиску: великі енергетичні компанії переглядають свої плани, а деякі флагманські ініціативи зупиняються. Показовий приклад:

• у 2024 році Ørsted скасував проєкт FlagshipONE через повільніше, ніж очікувалось, зростання попиту;
• партнер Ørsted у проєкті згодом:
  • відновив FlagshipONE у новому форматі;
  • паралельно рухається з проєктом FlagshipTWO;
  • нещодавно анонсував комерціалізацію FlagshipTHREE.

Отже, навіть негативні новини (закриття FlagshipONE) швидко змінюються новими проєктами, що підкреслює довіру ринку до довгострокових перспектив е-метанолу.

8. Причинно-наслідкові зв’язки

• Глобальний кліматичний тиск
  • посилення регуляцій (IMO 2020, ETS, Fit for 55, нові цілі ІМО);
  • кліматичні цілі хімічних гігантів (70 із топ-100 до 2050 року).
• Регуляторні та фінансові стимули
  • податкові кредити IRA для водню та CCS;
  • 500 млн євро «зелених» облігацій Maersk на 10 років.
• Технологічні переваги е-метанолу
  • можливість досягнення нульових або від’ємних викидів CO₂;
  • сумісність із наявною інфраструктурою зберігання й транспортування;
  • застосовність у «важких» секторах: судноплавство, хімія, потенційно авіація.
• Формування ринку попиту
  • 60+ суден на метанолі, 300 у замовленні, 20 портів із бункерингом;
  • хімічний сектор: 70% глобального споживання метанолу та 35% споживання зеленого метанолу у 2024 році.
• Масштабування виробництва
  • перші комерційні установки: 42 тис. т (Данія) + 50 тис. т (Китай) з перспективою 250 тис. т;
  • портфель: 23 активні проєкти, до 7–14 млн т відновлюваного метанолу до 2030 року.
• Економічні та інвестиційні ризики
  • ціна е-метанолу в 2–3 рази вища за викопний аналог (2024 рік);
  • змішаний інвестиційний фон: від скасування FlagshipONE до запуску FlagshipTHREE.
• Стратегічний висновок
  • попри високу вартість і турбулентність у кліматичній політиці, е-метанол переходить із нішевого рішення до глобальної індустрії;
  • комбінація регуляторного тиску, корпоративних цілей і перших промислових проєктів робить подальше зростання сектора е-метанолу найбільш імовірним сценарієм.

9. Висновки

2025 рік став переломним для е-метанолу: від пілотних установок і концептів ринок перейшов до реальних комерційних потужностей у десятки тисяч тонн. На горизонті 2030 року — мільйони тонн відновлюваного метанолу, які можуть суттєво змінити баланс у морському транспорті, хімії та, потенційно, авіації.

Для енергетичних компаній та інфраструктурних операторів це сигнал до дії: хто раніше інтегрує е-метанол у свої стратегії, той зможе скористатися перевагою першопрохідця в сегменті, що швидко формується — на стику чистої енергетики, хімії та транспорту.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com