
Світові ринки нафти стоять перед масштабним дисбалансом: Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) прогнозує значно більший надлишок постачань, ніж очікувалося раніше. Це може мати довгострокові наслідки для конкурентного середовища між основними експортерами й споживачами нафти, зокрема ОПЕК, країнами Америки та Близького Сходу.
Прогнозу МЕА
1. Перегляд прогнозів попиту та пропозиції
- МЕА знизило прогноз зростання світового попиту на нафту до 700 тис. барелів на добу у 2025–2026 роках, що менше ніж попередня оцінка у 740 тис. барелів для 2025 року.
- ОПЕК залишає свій прогноз незмінним — очікує зростання попиту на рівні 1,3 млн барелів/день у 2025 та 1,2 млн барелів/день у 2026.
- Таким чином, оцінка МЕА удвічі нижча за прогноз ОПЕК, що вказує на розбіжності у підходах до оцінки економічної динаміки та структури споживання енергії.
2. Зростання пропозиції: ключовий чинник ринкового надлишку
- Світовий видобуток, за даними МЕА, зросте на 3 млн барелів/день у 2025 році — до 106,1 млн барелів/день.
- У 2026 році очікується додаткове зростання ще на 2,4 млн барелів/день.
- Це вище вересневого прогнозу, який передбачав приріст лише 2,7 млн барелів/день у 2025 та 2,1 млн барелів/день у 2026.
3. Накопичення запасів і структурні ризики
- Світові спостережувані запаси нафти зросли на 17,7 млн барелів у серпні 2025 року — до 7,909 млрд барелів, що є найвищим показником за останні чотири роки.
- Попередні дані за вересень демонструють ще різкіше зростання запасів — насамперед через масове накопичення нафти на воді.
- Лише у вересні обсяг «нафти на воді» зріс на 102 млн барелів (еквівалентно 3,4 млн барелів/день) — це найбільше збільшення з часів пандемії.
4. Причини зниження попиту
- МЕА пояснює зниження попиту жорсткішою макроекономічною ситуацією та прискореною електрифікацією транспорту.
- Темпи зростання споживання нафти сповільнюються і залишаються нижчими за історичні тренди.
«Споживання нафти залишатиметься пригніченим протягом решти 2025 року та у 2026 році, з річними темпами приросту близько 700 тис. барелів/день у кожному з років», — МЕА, жовтневий звіт.
5. Наслідки для глобальної конкуренції
- Підвищена пропозиція з Близького Сходу та Америки створює тиск на ціну та підриває позиції традиційних експортерів.
- Очікується, що збільшення нафти на воді та її подальше переміщення до наземних хабів призведе до різкого зростання комерційних запасів.
- Це може стимулювати новий етап цінової конкуренції, особливо між країнами ОПЕК і виробниками зі США, Канади та Латинської Америки.
- Водночас, сповільнення попиту через електрифікацію транспорту підвищує значення інновацій та гнучкості ринку.
6. Логічні висновки
- Світ входить у фазу структурного надлишку нафти, що може зберігатися принаймні до 2026 року.
- Переорієнтація транспортної системи та енергетичного балансу посилить диспропорцію між традиційними та відновлюваними джерелами енергії.
- Конкуренція між МЕА та ОПЕК щодо оцінок попиту відображає глибші розбіжності у стратегічних підходах до енергетичного переходу.
«Як тільки значні обсяги сирої нафти на воді перейдуть до наземних хабів, запаси сирої нафти зростуть, тоді як виробництво NGL знизиться», — МЕА.
7. Потенційний вплив на ринки
- Можливе подальше зниження світових цін на нафту, якщо попит не відновиться у 2026 році.
- Підвищення запасів може зумовити перегляд стратегії ОПЕК+ щодо скорочення видобутку.
- Тривале перевищення пропозиції над попитом створить нові виклики для енергетичного переходу та прибутковості нафтогалузі.
Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com