Трафік через Ормузьку протоку на початку квітня піднявся до найвищого рівня за кілька тижнів, однак це ще не означає повернення ринку до норми. Через протоку за вихідні пройшло 21 судно, з них 13 вийшли в Аравійське море, тоді як до війни щодня стабільно проходило близько 135 суден. Отже, йдеться не про відновлення звичного руху, а про точкове відкриття проходу для окремих країн, які домовляються з Іраном про безпечний транзит. Це посилює контроль Тегерана над ключовою артерією світового нафтового й газового постачання і водночас переводить ринок у режим, де ресурсне забезпечення дедалі більше залежить від політичних домовленостей, а не від прозорих ринкових правил.

Ресурс проходить, але ринок залишається непрозорим і вразливим

Ормузька протока, вузький морський коридор між Перською затокою і відкритими світовими маршрутами, у шостий тиждень війни остаточно перетворилася не лише на логістичний, а й на політичний фільтр доступу до нафти, скрапленого газу і супутніх вантажів. Підвищення трафіку саме по собі виглядає позитивним сигналом, але фактичний зміст цього руху інший: суден стало більше не тому, що ринок відновився, а тому, що дедалі більше держав виборюють або погоджують для себе окремі умови проходу.

Що саме змінилося в судноплавстві

• За вихідні через Ормузьку протоку пройшло 21 судно.
• 13 суден із цієї кількості вийшли в Аравійське море.
• Це став найвищий дводенний показник із перших днів березня, коли трафік уже почав згортатися.
• Попри це, нинішній рух залишається лише часткою довоєнного рівня, адже раніше протокою регулярно проходило близько 135 суден на добу.

Отже, ринок отримав не нормалізацію, а обмежене розширення доступу. Це принципово інша ситуація. Формально рух є, але системно він лишається керованим у ручному режимі. Для нафтового ринку це означає, що постачання не відновило звичної ритмічності, а ризик зриву маршруту все ще закладений у саму архітектуру торгівлі.

Хто проходить через протоку і на яких умовах

• Іранські судна і далі домінують у трафіку.
• У неділю через протоку пройшов танкер з іракською сирою нафтою після того, як Іран погодив виняток для «братнього Іраку».
• Індія, яка домовлялася про вихід частини суден, уже провела через протоку вісім LPG-танкерів. LPG — це скраплений вуглеводневий газ.
• Минулого тижня прохід із другої спроби здійснили два контейнеровози, пов’язані з Китаєм.
• Також протоку пройшли два судна, пов’язані з Японією.
• Окремо згадуються судна, пов’язані з Китаєм, Туреччиною, Грецією та Таїландом.

Ці цифри й приклади показують: доступ до маршруту розширюється, але нерівномірно. Хтось отримує виняток, хтось окрему домовленість, хтось проходить із другої спроби. Для ринку пального це означає, що фізична наявність ресурсу дедалі тісніше пов’язана не лише з ціною, а й зі статусом країни або компанії у переговорах щодо безпечного проходу.

Баланс прозорості ринку й ресурсного забезпечення у період кризи

Найслабше місце нинішньої моделі — непрозорість. Тегеран веде переговори з дружніми країнами, але умови цих домовленостей залишаються непрозорими навіть тоді, коли факт угоди публічно визнається. Це стосується і домовленості з Іраком, і випадків, коли не до кінця зрозуміло, хто саме забезпечив безпечний прохід для суден, пов’язаних із Францією чи Японією.

• Іран одночасно посилює контроль над протокою і відповідає на запити партнерів.
• Країна просуває закон, який регулюватиме контроль над протокою і збори за прохід.
• За словами судновласників, це фактично оформлює платіжну систему, яка вже кілька тижнів працює в нестандартному режимі.
• Оман, який також контролює частину вод цієї зони, підтвердив, що в неділю провів переговори для згладжування руху.

Для ринку пального це має дві паралельні наслідкові лінії. Перша — ресурсне забезпечення потроху відновлюється, бо держави знаходять способи витягувати з Перської затоки судна, вантажі й екіпажі. Друга — прозорість ринку погіршується, бо дедалі більша частина доступу до стратегічного маршруту залежить від закритих домовленостей, винятків, спеціальних слотів і окремих погоджень.

Саме тут проходить головна межа поточної кризи: ринок ще функціонує, але вже не за однаковими для всіх правилами. Для споживачів це означає ризик того, що ціна дедалі менше відображатиме лише баланс попиту й пропозиції, а дедалі більше — премію за доступ, політичний ризик і можливість фізично провести ресурс через вузьке місце глобального постачання.

Які антикризові механізми вже видно

• Пакистану минулого тижня запропонували 20 слотів для виведення суден із затоки — це більше, ніж у країни фактично застрягло за Ормузькою протокою.
• Пакистан розглядав варіанти взяти під ці слоти інші танкери і навіть перереєструвати їх під іншим прапором, щоб забезпечити постачання добрив, нафти та інших товарів.
• Більшість суден, які отримали дозвіл, рухалися маршрутом, який, схоже, був вказаний Тегераном, уздовж іранського узбережжя.
• Водночас частина суден уже почала використовувати маршрут уздовж протилежного берега.

Це важливий сигнал для ринку. У кризовий період ключовим стає не лише обсяг доступного ресурсу, а й гнучкість механізмів його виведення. Слоти, винятки, зміна прапора, погодження маршруту, координація із сусідніми державами — усе це вже фактично стало інструментами забезпечення постачання. Але чим більша роль таких ручних рішень, тим вищою стає вартість невизначеності для всього ланцюга — від трейдера до кінцевого споживача пального.

Чому ризик для ринку залишається високим

Ситуація залишається нестабільною навіть попри зростання трафіку. Президент США Дональд Трамп пригрозив ударами по цивільній інфраструктурі та пообіцяв Ірану «пекло», якщо прохід не буде відновлено. Тегеран, зі свого боку, заявив, що відкриття маршруту можливе лише після того, як платежі, які стягуються із суден за транзит, покриють воєнні збитки. Тобто сама модель проходу вже прямо прив’язується до війни як до фінансового аргументу.

Іран відповідає на запити своїх партнерів, одночасно посилюючи контроль над Ормузькою протокою. Прохід і далі залежить від волі Ірану, а ситуація може змінитися будь-якої миті, якщо конфлікт загостриться. — Муюй Сюй, старший аналітик ринку сирої нафти Kpler Ltd.

Ця оцінка точно підсумовує нинішній стан ринку. Формально рух через протоку пожвавився. Фактично ж доступ до неї залишається умовним, вибірковим і політично керованим. Для ринку пального це означає, що ризик нових перебоїв не зник, а просто перейшов із фази повного блокування у фазу контрольованого допуску.

Що це означає для ринку пального найближчим часом

• Постачання ресурсу може частково поліпшуватися, але нерівномірно й лише для тих учасників, які мають доступ до домовленостей або спеціальних умов проходу.
• Прозорість ринку погіршується, оскільки умови таких домовленостей здебільшого не розкриваються.
• Цінова волатильність зберігатиметься, бо навіть за зростання трафіку ринок далекий від довоєнних обсягів.
• Логістичний ризик лишається системним, оскільки ситуація може змінитися в будь-який момент у разі ескалації конфлікту.
• Ресурсне забезпечення у період кризи дедалі більше залежить від поєднання дипломатії, маршрутної координації та гнучких адміністративних рішень.

Головний висновок зараз простий: навіть коли суден у протоці стає більше, це ще не означає, що ринок став вільнішим. Навпаки, він стає ще більш керованим зовнішніми рішеннями. А отже, справжнім показником стабілізації буде не разове зростання трафіку, а повернення до зрозумілих, публічних і однакових для всіх правил проходу та постачання ресурсу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Bloomberg