Російська вугільна індустрія опинилася у системній кризі через поєднання західних санкцій, зниження попиту Китаю на імпортне вугілля та посилення конкуренції з Індонезією на азійських ринках. За даними Kpler, виробники стоять перед вибором між низькими цінами з негативною маржею та скороченням видобутку, що однаково болісно для галузі.

Екзистенційна криза вугільної галузі росії

Контекст і ключові драйвери

• Санкції Заходу після заборони в ЄС та інших країнах у 2022 році змістили фокус експорту на Китай, Індію та Туреччину.
• Китай: очікується спад імпорту вугілля у 2025 році (порівняно з попередніми роками) через рекордний внутрішній видобуток.
• Конкуренція з Індонезією: логістична перевага Індонезії до китайського ринку тисне на ціну російського вугілля через дорожче постачання з Далекого Сходу рф.
• Коливання імпорту Китаю: тимчасове відновлення у вересні (спекотні хвилі + падіння внутрішнього видобутку), але загальний тренд — нижче рівня 2024 року, коли Пекін нарощував закупівлі на тлі падіння світових цін.

Вузли ризику

• Прибутковість експорту рф → залежність від імпортного попиту Китаю, який обмежено зростає.
• Логістика (відстань/тарифи портів Далекого Сходу рф) ↔ цінова конкурентоспроможність щодо Індонезії.
• Насиченість ринку → надлишок пропозиції у Китаї → скорочення імпорту та зростання експорту Китаю в окремі місяці.

Сценарії для виробників рф

• Сценарій А: зберігати високий видобуток — приймати низькі або негативні маржі для утримання обсягів і частки на азійських ринках.
• Сценарій Б: скоротити обсяги — підтримати ціни, але ризикувати втратою ринка та валютної виручки.

«Російські виробники стикаються зі структурним викликом незалежно від санкцій» — Фират Ергене, Senior Insight Analyst — Dry Bulk, Kpler

«Вони можуть або підтримувати високий випуск на низькій чи негативній маржі, або скоротити обсяги, щоб підтримати ціни. Жоден із варіантів не є привабливим», — Фират Ергене, Kpler

Ринки Китаю та Індії: що обмежує «порятунок» для рф

• Китай — головний покупець російського вугілля, але не демонструє стійкого зростання імпортного попиту.
• Індія — разом із Китаєм може зменшувати залежність від імпорту, коли ціни стають невигідними, що посилює ризики для довгострокового експорту рф.

Хронологія та кількісні орієнтири

• 2022: заборона імпорту вугілля з рф у ЄС та низці західних країн після повномасштабного вторгнення в Україну.
• 2023–2024: бум постачання вугілля до Китаю на тлі падіння міжнародних цін.
• 2025: очікуване зниження імпорту Китаю порівняно з попередніми роками; у вересні — короткочасний відскок закупівель через погодний та виробничий фактор.

Складові проблеми

• Структурна проблема: навіть без урахування санкцій, високі логістичні витрати і змінний попит у Китаї/Індії роблять модель експорту рф малорентабельною.
• Обмежена «подушка» попиту: повернення до буму 2023–2024 років малоймовірне — тому стійкого підвищення імпорту Китаю очікувати не варто.
• Пастка вибору: між обсягом і ціною — обидва варіанти загрожують доходам галузі у найближчій перспективі.

Висновок

Ймовірність тривалої стагнації експорту російського вугілля висока: ані Китай, ані Індія не забезпечують стабільного приросту імпортного попиту, тоді як логістична перевага Індонезії і надлишок пропозиції в Азії зберігаються. За таких умов конкурентна стратегія рф у вугіллі зводиться до вибору «меншого зла» між збитковими обсягами та скороченням видобутку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com