Світовий нафтовий ринок дедалі частіше демонструє парадоксальну поведінку: формально пропозиція значно перевищує попит, однак ціни залишаються високими. Причина — поєднання геополітичної напруги, санкцій, логістичних обмежень і непрозорого накопичення запасів, передусім у Китаї.
Нафтові ціни як «зламаний» індикатор
Глобальний ринок нафти, найбільший і найліквідніший товарний ринок у світі, дедалі гірше виконує свою ключову функцію — відображати реальний баланс між попитом і пропозицією.
Розрив між цифрами та ринковими сигналами
За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, у 2026 році світовий видобуток нафти перевищить попит на 3,7 млн барелів на добу, що становить понад 3% глобального споживання. За класичною логікою це мало б призвести до падіння цін.
- Brent утримується вище $65 за барель, попри надлишкову пропозицію.
- Форвардна крива перебуває у стані backwardation — коли короткострокові контракти дорожчі за довгострокові, що зазвичай свідчить про дефіцит.
Ця невідповідність ставить під сумнів здатність цін адекватно відображати фізичні ринкові фундаментальні показники.
Геополітичні шоки як каталізатор волатильності
Короткостроковим драйвером зростання цін стала напруга на Близькому Сході:
- ризик ударів США по Ірану;
- загроза розширення конфлікту на весь регіон;
- зростання цін майже до $70 за барель.
На цьому тлі індекс волатильності нафти CBOE піднявся до найвищого рівня з часу 12-денної війни між Ізраїлем та Іраном у червні 2025 року.
Запаси зростають, але ринок цього «не бачить»
Глобальне накопичення
Зростання запасів традиційно є ознакою надлишкової пропозиції. І справді:
- у 2025 році світові запаси сирої нафти зросли на 520 млн барелів (+7%);
- у 2026 році очікується додаткове зростання ще на 730 млн барелів.
Китайський фактор непрозорості
Ключова частина цього надлишку припадає на Китай:
- близько 800 тис. барелів на добу спрямовано в запаси за рік;
- понад 300 млн барелів — лише у 2025 році.
Водночас:
- значна частина стратегічних резервів розміщена в підземних сховищах, недоступних для супутникового моніторингу;
- реальні обсяги запасів і вільні потужності залишаються невідомими;
- ринок не розуміє, чи продовжує Пекін накопичення після зростання цін.
Це створює «сліпу зону», яка радикально змінює інтерпретацію статистики запасів.
Зміна логіки сприйняття
Раніше зростання запасів у країнах ОЕСР, насамперед у США та Європі, однозначно тиснуло на ціни. Тепер ситуація інша:
- накопичення в Китаї ринок сприймає як ознаку сильного попиту;
- це компенсує негативні сигнали від зростання видимих запасів у ОЕСР.
Санкції та логістика: ринок одночасно «переповнений» і «дефіцитний»
Перерозподіл санкційної нафти
Санкції Заходу проти росії, Ірану та Венесуели суттєво ускладнили картину:
- Китай, Індія та Туреччина у 2025 році імпортували близько 3,5 млн барелів на добу санкційної нафти;
- після заборони ЄС на імпорт пального з російської нафти з 21 січня та тиску США Індія скоротила імпорт з 1,6 млн до 1 млн барелів на добу.
Логістичний тиск і зростання витрат
Обмеження спричинили:
- підвищений попит на несанкційні барелі та «чисті» танкери;
- різке зростання витрат на перевезення;
- тиск на маржу нафтопереробних заводів в Азії.
Ключові цифри:
- маржа НПЗ в Азії — близько $6 за барель;
- маржа в Європі — близько $9 за барель;
- фрахт VLCC до Азії подорожчав майже на 150% з початку року;
- вартість доставки перевищує $3 за барель для Азії проти $2 для Європи.
«Фрахт став ключовим регіональним фактором цього року», — Кешав Лохія, CEO HiLo Analytics
Нафта «застрягла» в морі
Санкції призвели до накопичення сирої нафти у морі:
- росія, Іран і Венесуела формують близько 30% з 1,3 млрд барелів нафти в дорозі;
- це значно перевищує їхню частку в експорті;
- свідчить про повільне розвантаження та труднощі з пошуком покупців.
Висновок
Світовий нафтовий ринок одночасно виглядає надлишково забезпеченим і структурно напруженим. Ціни дедалі більше визначаються не фізичним балансом, а геополітикою, санкціями, логістикою та поведінкою непрозорих накопичувачів запасів.
Поки не зросте прозорість або не знизяться політичні ризики, нафтові ціни й надалі залишатимуться відірваними від вимірюваної реальності попиту й пропозиції.
