Директор енергетичних програм «Центру Разумкова» Володимир Омельченко розповів УНІАН, наскільки на Росію вплинуть рішення Заходу про зниження залежності від російської продукції у сфері ядерної енергетики.
Останніми днями в інформпросторі з’явилося кілька рішень, які виглядають важливими в контексті російсько-української війни. Приміром, в комюніке за підсумками зустрічі міністрів енергетики країн G7 йдеться про домовленість знижувати залежність від російської продукції у сфері ядерної енергетики. Пане Володимире, наскільки це рішення справді вагоме і як швидко воно може втілюватися, і як впливатиме на світ та на нас?
Думаю, що з огляду на наші інтереси, це надзвичайно важливе рішення. Оскільки, чим менший Росія має ринок збуту для своєї енергетичної продукції, в тому числі й постачання ядерного палива, збагаченого ядерного палива, тим менше росіяни отримають коштів у свій бюджет для фінансування війни.
Але наскільки швидко це відбудеться – це питання. Адже залежність від постачання ядерного палива з Росії, на жаль, у світі достатньо висока. Навіть у Сполучених Штатах Америки. Така залежність перевищує 20%. Те саме стосується і Європейського Союзу.
Причому, якщо, наприклад, переорієнтацію на інші джерела нафти та газу можна зробити достатньо швидко, то стосовно ядерних технологій — це зробити складно. Адже для цього, найперше, потрібно мати джерела постачання урану. Наприклад, значне джерело постачання урану для Франції — був Нігер. А зараз він захоплений «вагнерівцями». По суті, контролюється Росією.
Ще один момент – безпосередньо технології збагачення урану потребують значного часу і великих коштів.
Тому, думаю, це важливий процес, але, знов таки, не потрібно мати ілюзій, що він завершиться швидко, вже скоро дасть результати. Важливо розуміти: цей процес триватиме роками (можливо, на нього знадобиться понад п’ять років).
Друге рішення, про яке я хотіла би поговорити, якраз стосується урану, і в ньому навіть окреслені терміни. Мова про те, що у США проголосували й передали на підпис президенту законопроект щодо заборони імпорту збагаченого урану з Росії. Цей документ забороняє імпорт до США збагаченого урану з РФ через 90 днів після набрання ним чинності. До яких наслідків це може призвести для Росії?
Просто Росія втратить частину ринку важливого збуту. Частину політичного впливу на Америку (адже такі питання, це не питання виключно економічного впливу, мова йде й про технологічний, і про політичний вплив). Також зменшиться завантаженість російських заводів зі збагачення урану. І відповідно, надходження до державного бюджету Росії.
Якщо говорити конкретніше, треба дивитися, чи вони відразу припиняють закупівлі, чи це буде просто процес. Я ще не вивчив цей закон, і мені здається, що це не відбудеться одразу через 90 днів. Скоріше за все, мова йде про певні етапи зниження такої залежності.
Якими ще рішеннями світ міг би ефективно повпливати на Росію? Що могло би стати дійсно дієвим, щоб РФ отримувала менше доходів та, відповідно, мала менше коштів, щоб використовувати їх проти нас?
Насправді тих санкцій, які зараз є, достатньо. Якби вони виконувалися повністю, то Росія вже не могла б продовжувати цю війну: і економічно, і технологічно.
Але, на жаль, Росія знаходить можливості обходу санкцій – як по нафті, так і по постачанню елементної бази для зброї. І тому у неї є можливості наповнювати свої бюджети й мати технології для збільшення виробництва зброї.
Тому, міжнародним організаціям, нашим партнерам насамперед потрібно звернути увагу на те, як посилити режим виконання вже чинних санкцій, контролювати ці санкції, уважніше моніторити, застосовувати жорсткіші заходи для тих компаній, які порушують санкції. Тобто, потрібно посилити те, що вже є та застосувати принцип невідворотності покарання за порушення тих санкцій, які вже існують.
На вашу думку, наскільки дієвими наразі є атаки України на російські НПЗ? Бачила, що ціни на дизельне пальне для російських споживачів начебто піднялися майже на 10% лише за останній тиждень. До чого це може призвести? Буде паливна криза? Як вона впливає на спроможність РФ продовжувати агресію?
Треба розділяти питання щодо бензину та дизельного пального. Якщо ми говоримо про бензин, у них там дійсно є певний дефіцит, оскільки росіяни виробляють не набагато більше, ніж споживають. Тобто, вони виробляють бензину десь 43-44 мільйони тонн на рік, а споживають десь 38-40.
Що стосується дизельного пального, тут ситуація зовсім інша. Його росіяни виробляють вдвічі більше, ніж споживають: виробляють близько 80 мільйонів тонн, а споживають більше ніж 40 мільйонів тонн. Таким чином, із забезпеченням внутрішнього ринку дизельним пальним у них сьогодні немає. Тому для російської армії дизпаливо є просто через те, що у них великий профіцит виробництва цього товару. В основному, є проблеми із забезпеченням бензином.
Але водночас у них зменшилася експортна виручка — і від постачання бензину, і від постачання дизельного пального.
Якщо росіяни настільки більше виробляють пального, ніж їм треба, то чому тоді зросли ціни?
Саме на дизельне пальне? Зросли тому, що їх штучно тримали перед президентськими виборами. Були відповідні розпорядження, зокрема російський уряд давав компенсації компаніям, які тримали цю цінову «стелю». Але фінансовий стан бюджету не дозволяє їм робити такі фокуси – стримувати ціни на дизпаливо чи на бензин — довгий час. І коли президентські вибори закінчилися, сталося те, що мало статись… Це одна з причин, чому ціни підвищилися.
Наступний момент – тут дійсно вплинули удари наших безпілотників по їхніх НПЗ. Як я вже казав, у них знизилися доходи від експорту і бензину, і дизпалива. І компанії хочуть компенсувати це зниження доходів шляхом збільшення цін на внутрішньому ринку.
Джерело: УНІАН
