Адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила про домовленість із тимчасовою владою Венесуели щодо передання від 30 до 50 млн барелів санкційної нафти американській стороні. Ринок відреагував миттєво: ціни на нафту знизилися, а геополітичний баланс у нафтовому секторі може зазнати суттєвих змін. Угода потенційно впливає не лише на Венесуелу та США, а й на Китай, росію, Іран, Кубу, а також ключових постачальників важкої нафти до Північної Америки.

Угода США та Венесуели: ключові параметри

• Обсяг нафти: від 30 до 50 млн барелів санкційної венесуельської нафти.
• Орієнтовна вартість: до 2,8 млрд доларів США за поточними цінами.
• Походження ресурсу: ймовірно, з наявних запасів.
• Еквівалент виробництва: один-два місяці видобутку Венесуели.

Венесуела володіє близько 20% світових запасів нафти, але нині забезпечує менше 1% глобального видобутку через багаторічний спад, санкції та деградацію інфраструктури.

Санкційний контекст і політична складова

Венесуельська нафта перебуває під санкціями США через звинувачення попередньої влади на чолі з Ніколасом Мадуро у корупції, репресіях та фальсифікації виборів. Оголошення угоди відбулося через кілька днів після захоплення Мадуро американською стороною.

Президент США позиціонував домовленість як:

• Економічну можливість для обох країн.
• Гуманітарний захід на тлі дефіциту продовольства, медикаментів і базових послуг у Венесуелі.

За заявою Дональда Трампа, нафта буде продана за ринковими цінами, а доходи перебуватимуть під його прямим контролем для використання на користь венесуельців і американців.

Реакція ринку

• WTI: зниження на 0,7% до 56,73 долара за барель.

Зниження котирувань відображає очікування додаткової пропозиції на світовому ринку, попри відсутність чітких операційних деталей щодо термінів і механізмів передання нафти.

Чому США потрібна венесуельська нафта

Проблема полягає не в обсягах, а в сумісності сировини. Більшість американського видобутку — це легка нафта, тоді як значна частина НПЗ США, особливо на узбережжі Мексиканської затоки, оптимізовані під важку нафту.

• Перепрофілювання НПЗ під легку нафту коштувало б мільярди доларів.
• Термін реалізації — десятиліття.

Саме тому венесуельська важка нафта історично була критично важливою для США, а її повернення розглядається як стратегічна перевага.

Наслідки для Канади та Мексики

• Канада: постачає до США близько 4 млн барелів на добу, майже повністю залежачи від американського ринку.
• Мексика: експортує близько 600 тис. барелів на добу, включно з важкою нафтою.

Поява венесуельської нафти може:

• Послабити переговорні позиції Канади в енергетичних суперечках.
• Підштовхнути Мексику до диверсифікації або прискореної модернізації НПЗ, що потребує значних інвестицій.

Глобальний геополітичний ефект

За інформацією американських ЗМІ, Вашингтон наполягає, щоб Венесуела:

• Співпрацювала у нафтовій сфері виключно зі США.
• Дистанціювалася від Китаю, росії, Ірану та Куби.

Нині понад дві третини експорту венесуельської нафти спрямовується до Китаю. У разі реалізації нової політики Пекін втратить один із ключових джерел дисконтної сировини.

«Ці дії серйозно порушують міжнародне право, грубо посягають на суверенітет Венесуели та завдають шкоди правам венесуельського народу», — заявила речниця МЗС Китаю Мао Нін.

Для Куби наслідки можуть бути найгострішими: країна значною мірою залежить від субсидованої венесуельської нафти і ризикує зіткнутися з ще глибшим паливним дефіцитом.

Ринок нафти й нафтопродуктів

• Поява додаткової пропозиції на світовому ринку може тимчасово знизити ціновий тиск.
• Посилюється значення диверсифікації джерел постачання та логістичної стійкості.
• Глобальні зрушення у потоках нафти підкреслюють важливість захисту енергетичної інфраструктури в умовах широкомасштабної війни.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Deutsche Welle