7,2 трлн юанів інвестицій у чисту енергію за рік, понад 11% ВВП і темпи зростання утричі вищі за економіку загалом — Китай демонструє світове лідерство у ВДЕ. Водночас понад 80% первинної енергії та більш як 60% електрогенерації країни досі забезпечують викопні ресурси. Вугілля, нафта і газ залишаються фундаментом енергетичної безпеки та промисловості.

Дві реальності однієї енергосистеми

Інвестиційний вибух у «новій трійці»

За останнє десятиліття сектор відновлюваної енергетики та чистих технологій став найдинамічнішим в економіці Китаю:

• 7,2 трлн юанів (близько $1 трлн) інвестицій у 2025 році;
• понад 11% ВВП країни;
• зростання утричі швидше за економіку загалом;
• понад 90% приросту інвестицій забезпечили сонячна енергетика, акумулятори та електромобілі — так звана «нова трійця».

Лише за рік встановлено 315 ГВт сонячних і 119 ГВт вітрових потужностей — більше, ніж у решті світу разом.

80% балансу — за викопним паливом

Попри «зелений» ривок, викопні ресурси формують основу енергетики:

• >80% первинного енергоспоживання;
• >60% виробництва електроенергії.

Вугілля: опора системи й джерело викидів

Вугілля — наріжний камінь китайської енергетики та важкої промисловості:

• понад 50% електрогенерації;
• 60–70% первинного енергоспоживання;
• більш як 4 млрд тонн споживання на рік — це понад 50% світового попиту;
• 474 млн тонн імпорту у 2023 році — історичний рекорд.

У 2024 році розпочато будівництво 94,5 ГВт нових вугільних ТЕС та відновлено проєкти ще на 3,3 ГВт — максимум за 10 років. Це підкріплює енергобезпеку та металургію, але посилює викиди і забруднення повітря.

«Суворо контролювати» розширення вугілля та «поетапно скорочувати» його споживання — позиція керівництва Китаю

Нафта: імпортна залежність і нарощування власного видобутку

Нафта забезпечує близько 20% енергобалансу та є критичною для транспорту і нафтохімії:

• 16,3–16,4 млн барелів на добу споживання (друге місце у світі);
• 11,1 млн бар./добу імпорту у 2024 році — близько 74% попиту;
• прогноз на 2025 рік — 16,74 млн бар./добу середнього попиту.

Ключові постачальники — росія, Саудівська Аравія та Ірак. Імпорт із росії перевищує 2 млн бар./добу (понад 20% імпорту). Близько 900 тис. бар./добу надходить трубопроводами, решта — морем, зокрема із застосуванням «тіньового флоту».

Водночас Китай нарощує власний видобуток: з 3,8 млн бар./добу у 2020 році до рекордних 4,3 млн бар./добу у 2025-му. Понад 60% приросту п’ять років поспіль забезпечує шельф — завдяки інвестиціям державних компаній.

Програма «Семирічний план дій» (2019–2025) спрямована на збільшення внутрішнього видобутку. Проте висока собівартість на зрілих родовищах означає, що імпорт і надалі закриватиме значний дефіцит.

Газ: «місток» до декарбонізації

Природний газ виконує роль перехідного палива:

• ~428 млрд куб. м споживання у 2024 році (проти 330 млрд куб. м у 2020-му);
• Китай — третій у світі споживач газу;
• імпорт СПГ може зрости майже до 76 млн тонн (+10% р/р) після падіння приблизно на 10% у 2025 році.

Постачання СПГ забезпечують Австралія, Катар і росія. Значні обсяги надходять трубопроводами з росії та Туркменістану.

Рідкісноземельна перевага

Домінування у чистій енергетиці підкріплює контроль над рідкісноземельними елементами:

• 60–70% світового видобутку;
• понад 90% переробки та рафінації.

Неодим і диспрозій критично важливі для постійних магнітів в електродвигунах та вітротурбінах (особливо офшорних безредукторних). Ітрій, лантан і церій застосовують у спеціалізованих інверторах та компонентах сонячних систем.

Висновок

Китай демонструє парадоксальну модель: світове лідерство у ВДЕ базується на потужному фундаменті викопної генерації та імпортної сировини. Масштабні інвестиції у «зелену» економіку не скасовують стратегічної ролі вугілля, нафти й газу, які забезпечують промисловість, стабільність мережі та енергетичну безпеку.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com