Китай у лютому 2026 року може встановити історичний рекорд імпорту нафти з росії — понад 2 млн барелів на добу. Це відбувається на тлі згортання спотових закупівель Індією під тиском США та суттєвого розширення цінових знижок на російські сорти. Найбільшу активність демонструють незалежні китайські нафтопереробники, які скуповують сировину зі знижкою до 11 доларів за барель відносно еталонного Brent.

Рекордні обсяги і цінові знижки: як змінився баланс на азійському ринку

Новий максимум постачання до Китаю

За даними аналітичних компаній Vortexa та Kpler, на які посилається Reuters, у лютому Китай імпортує 2,07–2,08 млн барелів на добу російської нафти. Для порівняння:

• у січні 2026 року обсяг становив близько 1,7 млн барелів на добу;
• очікуваний показник лютого перевищує січневий приблизно на 370–380 тис. барелів щодня;
• це стане найвищим місячним рівнем за всю історію постачання.

Фактично йдеться про різке переформатування потоків російської нафти в Азії: те, що раніше значною мірою йшло до Індії, тепер концентрується в Китаї.

Санкції США та цінова перевага для Китаю

Суттєвим чинником зростання стали нові санкції США проти російських виробників, зокрема «Роснефти» та «Лукойлу», а також політичний тиск Вашингтона на Індію з вимогою скоротити або повністю зупинити імпорт російської нафти.

Унаслідок цього:

• знижки на російські сорти досягли найширшого рівня за останні роки;
• флагманський сорт Urals для поставок у січні–лютому до Китаю торгується зі знижкою 9–11 доларів за барель до еталонного індексу ICE Brent;
• після торговельної угоди між США та Індією знижки ще більше розширилися.

ICE Brent — це біржовий орієнтир світових цін на нафту, від якого зазвичай відштовхуються при формуванні контрактної вартості інших сортів. Знижка в 9–11 доларів означає суттєву економію для переробників.

Індія відступає, китайські «teapots» наступають

Індія, прагнучи зберегти сприятливі торговельні умови зі США, скорочує спотові закупівлі російської нафти, а державні нафтопереробні компанії призупиняють активність щодо російських барелів.

Натомість китайські переробники активно заповнюють нішу. Особливо це стосується незалежних НПЗ у провінції Шаньдун — так званих «teapots» (у перекладі — «чайники»):

• вони традиційно працюють із дисконтом і гнучкими контрактами;
• не уникають санкційних постачань, зокрема з Ірану, росії чи Венесуели;
• максимально використовують різницю між ціною закупівлі та ціною реалізації нафтопродуктів.

Водночас продажі венесуельської нафти нині контролюються США та здійснюються через міжнародних трейдерів Vitol і Trafigura, що звузило знижки на венесуельські сорти відносно Brent. На цьому тлі російська нафта стала більш привабливою за ціною.

Що це означає для глобального ринку

• Перерозподіл потоків: Індія зменшує частку російської нафти, Китай її нарощує.
• Поглиблення дисконту: російська нафта дедалі більше продається зі значною знижкою, що впливає на глобальну систему ціноутворення.
• Посилення ролі незалежних НПЗ Китаю: саме вони стають ключовими бенефіціарами санкційного перекроювання ринку.

Таким чином, санкційна політика США фактично призвела не до зникнення російської нафти з ринку, а до її концентрації в окремих юрисдикціях із високою толерантністю до ризиків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice