Російські удари по українській енергетичній інфраструктурі перейшли від тактики «знищити об’єкт» до тактики «створити регіональний дисбаланс» між генерацією на заході та споживанням/дефіцитом на сході й у центрі. Вразливість посилює обмежена пропускна здатність міжрегіональних ЛЕП, залежність від великих трансформаторів і ризик каскадних аварій. Україна може пом’якшити цю тактику поєднанням швидких (мобільні генератори, гнучке керування попитом), середньострокових (FACTS, розміщення сховищ у вузлах, міждержавні інтерконектори) та довгострокових (HVDC, кільцеві мережі, розосереджена генерація на сході) рішень, синхронізованих із протиповітряною обороною та кіберзахистом.

Особливості енергетичних ударів

1. Суть нової тактики ворога

• Ціль: не одноразове виведення зі строю електростанцій, а довготривале регіональне розбалансування.
• Головний прийом: бити по лівобережних регіонах, де зосереджені ТЕС і ГЕС, і таким чином створювати дефіцит у східній та центральній частині країни.
• Паралельно: на заході країни виникає надлишок генерації за рахунок роботи АЕС, який не може бути оперативно перекинутий у зону дефіциту.
• Ключовий інструмент ворога: використання обмеженої пропускної здатності міжрегіональних ліній, що перетворює локальний дефіцит на тривалі відключення.

2. Чому ця тактика працює

• Висока концентрація генерації в окремих географічних кластерах призводить до того, що втрата одного кластера впливає на великий регіон.
• Обмежена пропускна здатність міжрегіональних мереж не дає змоги вирівняти баланс між заходом (надлишок) і сходом/центром (дефіцит).
• Залежність від великих елементів інфраструктури (трансформатори, важливі підстанції) — їх довго замінювати, тому кожен влучний удар ворога створює довгий «вузький» сегмент в енергосистемі.
• Ризик каскадних аварій змушує операторів застосовувати аварійні відключення для захисту всієї системи.

3. Чому справа не тільки в лініях

• Сучасна енергосистема — це поєднання мереж, електроніки, акумуляції, програмного керування та логістики.
• Навіть без нових довгих ЛЕП можна тимчасово підвищити стійкість через технології керування потоками, акумуляцію та мобільну генерацію.
• Будівництво нових ліній триває роками, отже потрібні рішення «сьогодні — завтра», що компенсують вразливість.

4. Технологічні рішення, які вже відомі та можуть бути застосовні

4.1. Лінії постійного струму великої напруги

• Призначення: передача великих обсягів енергії на далекі відстані з меншими втратами.
• Перевага: потік легше контролювати, ніж в AC-мережі.
• Додатковий плюс: можливість прокладання під землею або під водою, що робить лінії менш уразливими для ударів.

4.2. Системи гнучкого керування потужністю

• Завдання: підвищити пропускну здатність уже існуючих ліній без їх повної перебудови.
• Ефект: оперативний контроль над потоками, що особливо важливо при асиметрії між заходом та сходом.
• Це середньостроковий клас рішень (місяці — до 1–2 років), який дає відчутне нарощування резерву для міжрегіональних передач.

4.3. Батарейні енергосховища

• Функція: накопичити надлишок (передусім у західних регіонах) і миттєво віддати його в зонах дефіциту.
• Додаткова роль: гасіння коливань частоти, що зменшує ймовірність каскадних аварій.
• Перевага: можна розміщувати в ключових вузлах мережі — це скорочує шляхи передачі й знижує потребу в негайному будівництві ліній.

4.4. Мобільні генератори та мобільні газові турбіни

• Призначення: швидко розгорнутися у регіоні дефіциту.
• Статус: це тимчасова компенсація до відновлення ліній/підстанцій.
• Застосування: особливо важливо на лівобережжі, яке стає ціллю для ударів.

4.5. Гнучке керування великим попитом

• Інструмент: домовленості з великими споживачами щодо тимчасового зниження навантаження в пікові або критичні години.
• Результат: менша потреба у довгих передачах через країну, отже менша вразливість для ударів.

4.6. Гнучке керування малим й середнім попитом

• Інструмент: стимулювання використання накопичувачів споживачів, щодо стварення розумних мереж, зокрема, зменшення споживання в пікові або критичні години та віддавання енергії при її дефіциті у мержу, а також накопичення енергії при її профіциті.
• Результат: збалансована енергосистема країни.

5. Захист ключових вузлів: багатовимірний підхід

Захист енергосистеми не зводиться до ППО. Він має чотири компоненти: інженерний, оборонний, організаційний і кібернетичний.

5.1. Інженерні заходи

• Посилене укриття та бронювання трансформаторів і підстанцій — щоб збільшити живучість обладнання.
• Кільцева (резервна) топологія мережі — дає змогу перекидати потоки в обхід пошкоджених ділянок.
• Модульне обладнання та стандартизація — щоб швидко замінювати пошкоджені елементи.
• Локальні акумулятори та резервні генератори біля підстанцій — для миттєвої компенсації втрат.

5.2. Оборонні заходи

• Координація енергетиків з ППО та силами реагування для пріоритетного захисту найважливіших об’єктів.
• Виявлення і знешкодження БпЛА, які атакують низько і несподівано.
• Географічне рознесення критичних елементів, щоб один удар не виводив із ладу весь вузол.

5.3. Кіберзахист і автоматизація

• Кіберзахист диспетчерських систем — обов’язковий, із застосуванням резервних каналів зв’язку та сегментації мережі.
• Автоматизовані системи управління мають:
  • перенаправляти потоки;
  • підключати акумулятори;
  • обмежувати непершочергове навантаження.
• Баланс «автоматика — людина» критичний: автоматика — для миттєвих локальних реакцій, людина — для запобігання каскадним відключенням.

6. Плани дій у часі

6.1. Негайні кроки (тижні — місяці)

• Розгортання мобільних батарей і генераторів у найбільш уразливих регіонах.
• Активація механізмів гнучкого навантаження для великих споживачів.

6.2. Середньострокові кроки (місяці — 1–2 роки)

• Встановлення пристроїв для підвищення пропускної здатності існуючих ліній.
• Розгортання накопичувачів у ключових вузлах — щоб мати швидкі джерела енергії в місцях можливих розривів.
• Угоди з сусідніми операторами щодо збільшення імпорту й оперативних інтерконекторів.

6.3. Довгострокові кроки (роки)

• Нарощування міжрегіональних коридорів передавання.
• Будівництво HVDC-ліній (висковольтні постійного струму) там, де це економічно та безпеково виправдано.
• Створення кільцевої структури мережі для підвищення живучості.
• Збільшення локальної генерації у східних регіонах, щоб зменшити залежність від далеких передач.

6.4. Постійні дії

• Координація енергетиків, оборони та кіберфахівців на постійній основі.
• Підтримання запасів критичних комплектуючих у регіонах для швидкого ремонту.

7. Висновок

Тактика ворога — «розбалансувати береги» — спирається на географічну асиметрію української генерації та обмежену пропускну здатність мереж. Але поєднання:

• швидких технічних рішень (акумуляція, мобільні генератори, гнучке керування);
• середньострокових інвестицій у керовані магістралі;
• довгострокових змін архітектури мережі (HVDC, кільцева топологія, розосереджена генерація);
• тісної координації з обороною і кіберзахистом;

дає Україні можливість зменшити тривалість і масштаб відключень, а згодом — підвищити стійкість енергосистеми до системних ударів.

Чому це питання національної безпеки

Енергетика сьогодні — це частина національної безпеки. Захищати мережу — означає:

• захищати життя людей (освітлення, теплопостачання, медичні заклади);
• зберігати роботу підприємств і, відповідно, економічну стійкість;
• підтримувати стабільність держави під час війни.

Джерело: Terminal

За матеріалами коментарів В.Боровика (Голова Правління Альянсу «Нова Енергія України»)