Новий закон Каліфорії, який дозволяє продаж бензину з 15% етанолу (E15), навряд чи суттєво знизить ціни на пальне, але вписується у ширший глобальний тренд використання біопалив для енергетичної безпеки, створення робочих місць і зменшення залежності від імпорту нафтопродуктів.

Структура матеріалу

• Політичний контекст і зміст закону Каліфорії
• Технічні та ринкові обмеження для E15
• Економіка етанолу: ціна, енергоємність та попит
• Ринок праці: як етанол створює робочі місця
• Енергетична безпека та самозабезпечення: міжнародний досвід
• Цінова волатильність та макроекономічні наслідки
• Уроки для імпортозалежних країн (зокрема європейських)

Каліфорія дозволяє E15: що саме ухвалено

2 жовтня 2025 року губернатор Каліфорії Ґевін Ньюсом підписав закон, який дозволяє продаж паливних сумішей із вмістом етанолу від 10,5% до 15% за об’ємом. Нині майже все авто пальне у США — це E10 із 10% етанолу та 90% бензину.

• Політична обіцянка: прихильники закону заявляли, що ширше використання E15 може знизити ціни на пальне до 20 центів за галон і зекономити водіям штату до $2,7 млрд на рік.
• Технічний коридор: новий закон діє до завершення оцінки Каліфорнійською радою з повітряних ресурсів (CARB). Якщо E15 буде визнано сумісним із нормами якості повітря, будуть затверджені його специфікації; якщо ні — продаж припинять.

Дослідження науковців UC Riverside показало, що збільшення частки етанолу до 15% не погіршує якість повітря, тож із суто екологічної точки зору E15, найімовірніше, пройде регуляторну перевірку.

Два регуляторні сценарії для E15 у Каліфорії

• Варіант 1: оновлення стандарту CaRFG.
  • CARB могла б переписати стандарт каліфорійського бензину (CaRFG), включивши до нього E15.
  • У цьому випадку E15 подавався б із звичайних колонок, а водії часто навіть не помічали б переходу, окрім етикетки EPA на колонці.
  • Потрібна була б координація нафтопереробників для переналаштування виробництва, щоб суміш відповідала технічним та екологічним нормам.
• Варіант 2: E15 як альтернативне пальне.
  • CARB створює окрему специфікацію для E15 у переліку альтернативних палив (разом із воднем, природним газом, E85 тощо).
  • АЗС мали б інвестувати в нову інфраструктуру: додаткові резервуари та паливороздавальні колонки.
  • Саме цей підхід, за словами регулятора, є більш імовірним.

Ключовий наслідок: якщо E15 стане альтернативним пальним, його фізична присутність на ринку, найімовірніше, залишиться обмеженою, як це вже відбувається в інших регіонах США.

Чому E15 не став масовим у США: бар’єри попиту та інфраструктури

• E15 нині продається приблизно на 3 000 із 145 000 АЗС США, переважно в «кукурудзяному поясі».
• Навіть там, де E15 дозволений, середній рівень змішування етанолу у бензині залишається близьким до 10% — фактично ринок «застряг» на E10.
• EPA дозволяє E15 лише для авто моделі 2001 року й новіших, але забороняє його використання в мотоциклах, човнах, газонокосарках, снігоходах та ін.
• Виробники авто не завжди одностайно схвалюють E15, частина з них досі рекомендує уникати цього пального.
• Колонки з E15 мають містити попереджувальні етикетки, що додатково насторожує водіїв.

У результаті споживачі мало довіряють E15, а оператори АЗС не поспішають вкладатися в розширення інфраструктури для продукту з невизначеним попитом.

Економіка E15: енергоємність, вартість і реальна ціна для водіїв

На перший погляд, етанол часто виглядає дешевшим за бензин у закупівельній ціні. Але є ключовий нюанс — енергоємність:

• бензин містить більше енергії на галон, ніж етанол;
• паливо E15 має близько 1,7% менше енергії, ніж E10;
• у дорожніх випробуваннях авто на E15 показують на 1–2% більшу витрату пального, ніж на E10.

Якщо скоригувати ціни з урахуванням енергоємності, етанол протягом більшої частини останніх 15 років був дорожчим за бензин, що пояснює небажання ринку добровільно збільшувати частку етанолу понад 10%.

Чому тоді E15 у деяких штатах дешевший на колонці?

Дослідження, яке аналізує 20-річний масив даних, показує: у середньому ціни E15 на ≈25 центів за галон (≈8,2%) нижчі за E10, і саме цю цифру активно використовують лобісти етанолу для політичної аргументації.

• Якби додаткові 5% етанолу у складі E15 були безкоштовними у виробництві, це дало б максимум ≈13 центів економії на галон.
• Насправді ж етанол не є безкоштовним і, з урахуванням енергоємності, зазвичай дорожчий за бензин.
• Пільги політики:
  • під федеральним стандартом відновлюваного пального (RFS) E15 приносить ≈5,7 цента чистої додаткової вигоди на галон порівняно з E10;
  • у Каліфорії E15 уникає приблизно 1,3 цента витрат у системі cap-and-invest і отримує трохи більше, ніж E10, кредитів за низьковуглецевий стандарт пального.

Сумарно це — кілька центів, а не 20–25 центів. Отже, різниця у 25 центів за галон пояснюється не структурною дешевизною E15, а тим, що трейдери демпінгують ціну через слабкий попит, фактично продаючи пальне зі заниженою маржею, аби привабити покупців.

Якщо б E15 став масовим і «звичним» пальним, ціни з великою ймовірністю наблизилися б до рівня E10, оскільки простір для стійкої знижки обмежений.

Ринок праці: як етанол генерує робочі місця

Хоча конкретно каліфорійський закон E15 не гарантує різкого стрибка попиту, глобальний досвід етанольної галузі показує значний ефект на зайнятість — особливо важливий для країн, що імпортують нафтопродукти і шукають нові драйвери економічного зростання.

• У 2024 році етанольна промисловість США забезпечила внесок приблизно $53–55 млрд у ВВП та підтримала понад 310 000–395 000 робочих місць (прямі, непрямі та індуковані)
• За окремими оцінками, виробництво близько 13,3 млрд галонів етанолу напряму дало роботу понад 87 000 працівників, а з урахуванням пов’язаних секторів — понад 380 000 робочих місць
• На рівні окремих штатів США типова етанольна установка створює в середньому ≈75 постійних робочих місць, причому значна частина таких заводів розташована у невеликих містах із населенням менше 1 900 осіб.

Структурно ці робочі місця зосереджені в:

• аграрному секторі (вирощування сировини — кукурудза, цукрова тростина, інші культури);
• переробці (будівництво й експлуатація етанольних заводів);
• логістиці й зберіганні (елеватори, термінали, транспорт);
• супутніх послугах (інжиніринг, ремонт, страхування, фінанси).

Для країн, що імпортують нафтопродукти, розвиток етанольної галузі може стати подвійним бонусом: зменшення імпортозалежності та створення високої частки робочих місць у сільських регіонах із традиційно вищим рівнем безробіття.

Енергетична безпека та самозабезпечення: міжнародний досвід для імпортозалежних країн

За оцінками IEA Bioenergy, у багатьох країнах Європи та Азії імпортозалежність у викопних видах палива є дуже високою, тоді як для біоенергетики (включно з біопаливом для транспорту) чистий рівень імпортозалежності становить 0–20%, оскільки основна сировина — локальна.

Сучасні дослідження з енергетичної безпеки підкреслюють, що біопаливо:

• знижує залежність від імпорту нафти з економічно та політично нестабільних регіонів
• диверсифікує енергетичний баланс, додаючи до нього керовану, відновлювану й здебільшого локальну ланку;
• підтримує внутрішнє сільське господарство і промисловість, перетворюючи аграрну сировину на кінцевий енергетичний продукт.

Приклади для імпортозалежних ринків

• Бразилія.
  • У 2025 році країна підвищує частку етанолу у бензині з 27% до 30%.
  • За оцінками уряду, це дозволить вперше за 15 років досягти самозабезпечення бензином, скоротивши зовнішню потребу приблизно на 1,33 млн кубометрів.
  • Таким чином, додаткові кілька відсотків у бленді можуть закрити дефіцит імпорту навіть на великому ринку.
• Індонезія.
  • Країна готується до запровадження обов’язкового 10% етанольного бленду (E10) до 2027 року.
  • Мета — зменшити імпорт пального та посилити енергетичну незалежність; весь необхідний обсяг біоетанолу планують виробляти на внутрішніх потужностях.

Для європейських країн, які переважно імпортують нафтопродукти, аналогічна логіка може бути використана для:

• диверсифікації джерел постачання (частина попиту покривається локальним етанолом);
• підвищення логістичної стійкості (географічно розосереджені етанольні заводи знизують ризики від блокад морських шляхів чи масованих ударів по імпортній інфраструктурі);
• нарощування стратегічних запасів не лише бензину, а й етанолу/біопалива як додаткового буфера у кризових сценаріях.

Однак ефект сильно залежить від того, чи розвивається внутрішнє виробництво етанолу, чи країна просто заміщує імпорт сирої нафти імпортом етанолу.

Цінова волатильність і макроекономічні наслідки

На макрорівні збільшення частки біопалив у транспорті розглядається як один із способів зменшити вплив нафтяних шоків. У роботах із моделювання ринку рідкого пального показано, що додаткова «біопаливна» ланка може частково пом’якшувати наслідки різких перебоїв постачання нафти.

Водночас, коли йдеться саме про етанольні мандати (обов’язкові частки E10–E15), результати досліджень більш стримані:

• Окремі наукові роботи вказують, що збільшення частки етанолу в бленді може призвести до підвищення кінцевої ціни для споживача, оскільки виробництво етанолу часто дорожче за виробництво бензину, і ця різниця частково перекладається на користувача.
• Інші моделі показують, що для поширених блендів (E10) ефект збільшення мандатів на ціну близький до нуля, тоді як суттєві зміни можуть виникати для високих блендів на кшталт E85.
• Раніші оцінки для США свідчать, що саме зростання виробництва етанолу у 1995–2008 роках допомогло утримати гуртові ціни на бензин приблизно на 0,14 долара/галон нижче, але цей ефект був значною мірою пов’язаний із масштабним приростом пропозиції та специфікою того періоду.

Для економік, які імпортують нафтопродукти, це означає:

• етанол може зменшити експозицію до зовнішніх шоків за рахунок часткового заміщення імпорту нафтопродуктів;
• але не гарантує системного падіння цін на АЗС, особливо якщо локальне виробництво етанолу дороге або залежить від волатильних аграрних ринків;
• макроекономічні вигоди більше проявляються через:
  • нові робочі місця та додану вартість у внутрішній економіці;
  • податкові надходження від розширеної промислової бази;
  • посилену стійкість до геополітичних криз на нафтових ринках.

Уроки для імпортозалежних країн

Хоча кейс Каліфорії зосереджений на внутрішньому ринку США, він дає низку важливих сигналів для країн, що імпортують більшість нафти й нафтопродуктів:

• 1. Біопаливо — не «чарівна пігулка» для цін.
  • Як показує досвід E15, сам факт дозволу вищого бленду не гарантує істотного зниження цін для кінцевого споживача.
  • Вплив на ціни залежить від енергоємності, структури собівартості, субсидій, податків і конкуренції на ринку пального.
• 2. Значення має власне виробництво.
  • Країни на кшталт Бразилії та Індонезії роблять ставку на домашню сировинну базу і переробку, перетворюючи імпортно-орієнтовану модель на більш збалансовану.
  • Для європейських імпортозалежних економік ключове питання — чи вистачить локальних ресурсів (зерно, цукрові культури, відходи біомаси) для нарощування етанольного сегмента без загострення конкуренції за продовольство та землю.
• 3. Логістична стійкість і критична інфраструктура.
  • Наявність мережі розосереджених етанольних заводів і змішаних нафтобаз зменшує ризики у сценаріях блокади портів або масованих ударів по нафтотерміналах.
  • З воєнно-економічного погляду це означає потребу в:
    • інвестиціях у інфраструктуру (резервуари, термінали, логістика для біопалив);
    • страхуванні ризиків для нових об’єктів енергетичної інфраструктури;
    • регуляторних стимулах до розосередження потужностей (податкові пільги, пріоритетне підключення до мереж тощо).
• 4. Ціноутворення на хабах і конкуренція.
  • Навіть якщо структура ціни пального на європейських хабах істотно не зміниться, наявність альтернативного локального компонента (етанолу) може посилити конкуренцію в частині маржі та контрактних умов.
  • Прямі ефекти на кінцеву ціну залежать від того, хто «забере» виграш від субсидій та податкових пільг — держава, виробник чи роздрібний продавець.

Підсумкові висновки

• Каліфорійський закон про E15:
  • дає політичний сигнал підтримки біопаливам;
  • але навряд чи забезпечить обіцяне зниження цін на пальне на 20 центів за галон чи економію в $2,7 млрд на рік для водіїв;
  • за умови класифікації E15 як альтернативного пального його ринкова частка, ймовірно, залишиться низькою.
• Для імпортозалежних країн:
  • етанол може стати інструментом енергетичної безпеки та джерелом створення робочих місць і доданої вартості;
  • але його внесок у зниження кінцевих цін на пальне, згідно з наявними дослідженнями, обмежений і не є автоматичним;
  • стратегія має будуватися на власному виробництві, розумному регулюванні, оцінці аграрних ресурсів і ризиків для продовольчої безпеки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: energyathaas